П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 477/585/23
Головуючий в 1 інстанції: Полішко В. В.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Качуренко В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки та транспорті від 27 лютого 2023 року, серії АА, №00006018, у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у сумі 8500,00 грн. і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 27 лютого 2023 року постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА, №00006018, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу марки DAF XF 105/460, державний номерний знак НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 8500,00 грн. Вважає постанову необгрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію вказаний напівпричіп є контейнеровозом, тому до транспортних засобів позивача, як до двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) повинні застосовуватися нормативно-вагові параметри загальної маси транспортного засобу у 42 тони, огляду на відсутність інформації щодо переобладнання автомобіля, а також те, що позивач як власник транспортних засобів не притягувався органами поліції до відповідальності за статтею її КУпАП щодо самовільного переобладнання транспортних засобів, підстав стверджувати, що транспортні засоби переобладнані, не має.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 червня 2024 року постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 27 лютого 2023 року, серії АА №00006018, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гри. 00 коп. - скасовано.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на невірне обґрунтування щодо застосування підвищеного нормативу в розмірі 42 тони, адже такі вагові норми, згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, застосовуються виключно при здійсненні перевезення вантажів автомобільними дорогами державного значення із використанням двовісних автомобілів (тягачів) з трьохвісними напівпричепами (контейнеровозами), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Вказує, що таке перевезення не є перевезенням контейнеру з огляду на відсутність маркувань, кутових фітингів. Також, здійснене позивачем перевезення не є перевезенням змінного кузову, оскільки будь-яких доказів, щодо здійснення Позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є власником транспортного засобу DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_2 , та спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза марки KRONE, державний номер НОМЕР_3 .
27 лютого 2023 року постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, Укртрансбезпеки серії АА, № 00006018, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 8 500 грн.
09 лютого 2023 року близько 13-06 години, за адресою Н-31, квм. 122+000, Полтавська область, ОСОБА_1 , як відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України; перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення та не надано доказів на підтвердження достатності підстав для складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює та визначає Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до статті 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
У відповідності до пункту 1.3 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" закріплено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В свою чергу, у пункті 3 наведених Правил унормовано, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.
Пунктом 22.1 розділу 22 "Перевезення вантажу" ПДР встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, максимальне значення фактичної маси автомобіля для автомобільних доріг державного значення складає:
для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон,
для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони.
При цьому допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, статтею 132-1 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність.
Так частиною другою статті 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Дослідивши матеріали справи, а саме: постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії АА № 00006018 від 27 лютого 2023 року, колегією суддів встановлено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500,00 грн.
Факт перевищення загальної маси транспортних засобів підтверджують наявні в матеріалах справи інформаційні картки габаритно-вагового контролю, за якими загальна маса транспортних засобів є більше за максимально дозволеної 40 тон.
Фактичні зафіксовані параметри ТЗ згідно постанови серії АА № 00006018 від 27 лютого 2023 року: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3790 мм, 2-3: 5890 мм, 3-4: 1420 мм, 4-5: 1310 мм;; навантаження на вісь 1 - 7750 кг, 2 - 13200 кг, 3 - 9150 кг, 4 - 8650 кг, 5 - 9000 кг; загальна маса 47750 кг.
Також містяться дані щодо виміряних з урахуванням похибки вагових або габаритних параметрів транспортних засобів.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно Наказу №363 н/причеп-контейнеровоз -транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів.
Згідно з положеннями п.п.17.2-17.5 Правил №363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Крім цього, відповідно до вимог п.17.15 Правил №363, після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Колегією суддів, з матеріалів справи, зокрема, з фотознімків, доданих до оскаржуваної постанови, встановлено, що транспортний засіб (тягач) перевозив контейнер, до конструкції якого внесено зміни додано тентований верх. Вказаний предмет не містив маркування та пломбування.
Як вбачається з наданих позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником зазначених вище транспортних засобів DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_2 , та спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза марки KRONE, державний номер НОМЕР_3 .
Позивач зазначає, що у даному випадку перевезення здійснювались напівпричепами-контейнеровозами, які є невід'ємною частиною спеціалізованого сідлового тягача з допустимою вагою перевезення 42000 кг.
Так, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та вказав, що експертом було зроблено висновок про те, що неможливо визначити тип транспортного обладнання (варіанти кріплення), тип контейнеру (відкритий чи закритий) в якому перевозився вантаж контейнеровозом KRONE SD, державний номерний знак НОМЕР_4 , та встановити тип транспортного обладнання (контейнер з відкритим дахом, змінний кузов або інший тип) за фото автоматичного вагового комплексу.
Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи та зазначає, що відокремлення в п.22.5 Правил дорожнього руху законодавцем такого виду перевезень, як перевезення контейнеровозом, та встановлення іншого (вищого) вагового обмеження, може бути застосовано до спірних правовідносин та аналогічних ним лише у випадку здійснення перевезення вантажу контейнеровозом з використанням безпосередньо універсального контейнера, який є одиницею транспортного обладнання багаторазового використання, призначеного для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручного для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Так, Розділом 17 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранса України від 14.10.1997 №363, передбачено, що універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
При цьому, матеріали справи містять ТТН з якої вбачається перевезення пшениці в біг-бегах.
Біг-беги, також відомі як FIBC (Flexible Intermediate Bulk Containers) - це спеціально розроблені для промисловості мішки з поліпропілену. Вони використовуються для транспортування та зберігання різноманітних вантажів, сипучої продукції.
В свою чергу, перевезення вантажу в біг-бегах, не підтверджують той факт, що на напівпричіп \ було встановлено контейнерконтейнери. Документи, які підтверджують перевезення вантажу автомобільним транспортом у контейнері відсутні.
В свою чергу, саме собою зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу «напівпричіп - спеціалізований н/пр контейнеровоз» не є свідченням того, що перевезення вантажу здійснювалось у контейнері.
Позивачем на площадку для перевезення контейнерів установлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину та накрито тентом) з метою збільшення ваги перевезення вантажу. Будь-яке маркування відсутнє. Така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.
Крім того, будь-яких доказів щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме змінним кузовом, ідентифікації такого кузова, доказів щодо придбання або використання змінного кузову до суду позивачем не надано.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
В справі відсутні жодні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортними засобами, які належать позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнерах, згідно з їх призначенням.
Крім того, наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 10.06.2019 № 148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 серпня 2019 року, зокрема:
- ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу C. Розміри та загальні вимоги»;
- ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу A. Розміри та загальні вимоги».
Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», а також12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT».
Колегія суддів звертає увагу, що стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 9901/636/18, від 03.08.2022 по справі № 910/9627/20.
Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.
Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT).
Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12406:1999, IDT).
Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів EN 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті, зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».
При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань.
Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави.
Окрім того, Європейським стандартом EN 13044:2000 «Swap bodies, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації.
Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу 3, EN 13044:2000).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних контейнерів, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації.
Як вже зазначалось, з фотознімків доданих до оскаржуваної постанови вбачається, що вказаний у постанові сідловий тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом не містив будь-якого маркування.
При цьому, позивачем будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме змінним кузовом, ідентифікації такого кузова, доказів щодо придбання або використання змінного кузову, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу тощо, які б могли свідчити на користь доводів позивача, до апеляційного суду, як і до суду першої інстанції, не надано.
Посилання позивача на висновки викладені в рішеннях апеляційних судів щодо маркування контейнеру, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі Порядок № 521).
Відповідно до п. п. 1.1 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).
На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.
Аналіз наведених положення свідчать про те, що змінні кузови, які в розумінні Порядку № 521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації.
При цьому, позивачем на підтвердження доводів позовної заяви до матеріалів справи також не долучено й сертифікатів змінного кузову, яким згідно тверджень позивача перевозився вантаж.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортними засобами, які не використовувалися в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса таких транспортних засобів повинна бути не більше 40 тон.
Відтак, враховуючи те, що транспортний засіб, зазначений в оскаржуваній постанові не здійснював контейнерні перевезення в розумінні положень Наказу № 363, не перевозив змінний кузов, а фактична загальна маса транспортного засобу є більшою за гранично допустиму, яка визначена пунктом 22.5 ПДР України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Судом першої інстанції не з'ясовано, чи дійсно транспортний засіб здійснював перевезення контейнеру, або змінного кузову.
Щодо відомостей зазначених в оскаржуваній постанові то колегія суддів вважає, що вона містить всі необхідні дані.
Враховуючи, що сформована системою в автоматичному режимі постанова виноситься без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512, а також враховуючи, що ні Порядком №1174, а ні Інструкцією №512 не передбачено перед винесенням постанови складення будь-яких інших матеріалів (актів, довідок зважування тощо), можливість перевірити правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП виникає у уповноваженої на те особи, в тому числі суду, на підставі дослідження інформації від автоматичних пунктів, яка передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Дослідивши наявні в матеріалах справи інформаційні картки габаритно-вагового контролю стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, а також безпосередньо зміст спірної постанови колегія суддів доходить висновку, що з неї являється за можливе встановити метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174.
Процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/ коригувати або змінювати зміст такої постанови - є неможливим.
В спірній постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.
Колегія суддів доходить висновку, що зміст оскаржуваних постанов відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.
Між тим, Інструкція №512, не містить імперативної вимоги щодо необхідності зазначення в постанові всього обсягу інформації.
Порушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів, які пройшли повірку у встановленому законодавством порядку.
Посилання суду першої інстанції на висновок експерта, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, вказана експертиза не дає можливості достовірно підтвердити доводи позивача і не спростовують покази законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яким зафіксоване правопорушення, саме в момент його вчинення.
В свою чергу, висновок експерта є лише одним із доказів у справі, який з урахуванням приписів частини 1 статті 108 КАС України, не має заздалегідь встановленої сили для суду і оцінюється судом разом з іншими доказами.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятого ним рішення, доведено рух транспортних засобів якими позивачем здійснювалося перевезення, із перевищенням нормативних параметрів, визначених п.22.5 ПДР України.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає, з підстав викладених вище, що помилково не встановлено судом першої інстанції.
Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 червня 2024 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2024 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова