Справа № 372/2909/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6670/2024
28 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Даньшиній І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік Світлана Володимирівна, про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Висоцької Г.В.,-
встановив:
В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Позивач просила визнати житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район с. Красна Слобідка на земельній ділянці з кадастровим номером 3223185601:01:012:0027 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 в рівних долях по 1/2 частці за кожним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період проживання у цивільному шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , останній 07 квітня 2003 року став власником земельної ділянки.
У 2004 році позивач разом із ОСОБА_3 розпочали будувати за спільні кошти житловий будинок на вказаній земельній ділянці.
09 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
Після смерті ОСОБА_3 до обсягу спадкового майна не було включено будинок, який розташований на земельній ділянці.
ОСОБА_1 вказувала, що частина вказаного будинку належить їй, оскільки таке майно набуте в період проживання в зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року названий позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Обухівської міської ради Київської області заперечив проти апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок є самочинним будівництвом, а відтак, не може бути предметом поділу.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що рішенням 07 квітня 2003 року ОСОБА_3 став власником земельної ділянки за кадастровим номером 3223185601:01:012:0027.
ОСОБА_1 вказувала, що з 2004 року разом із ОСОБА_3 розпочали будувати за спільні кошти житловий будинок на вищевказаній земельній ділянці.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 з 24 серпня 2008 року по 08 листопада 2012 року.
09 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрованошлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером 3223185601:01:012:0027, на якій розташований спірний будинок, успадкували за законом ОСОБА_1 в розмірі частки та дочка ОСОБА_4 в розмірі частки.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказувала, що спірний будинок не включено до обсягу спадкового майна. Вважає, що спірний будинок є закінченим будівництвом та просила визнати право власності за нею та померлим чоловіком по частці за кожним.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
За ч. 2 ст. 36 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
За ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.
За ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У постанові Верховного Суду від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17 (провадження № 61-2934св19) зазначено, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Верховний Суд погодився із висновком про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про визнання права власності на сарай, вартість витрачених матеріалів на спорудження якого становить 30 000 грн, оскільки вказаний сарай є самочинним будівництвом, і вказав, що визнання права власності за особою на частину будівельних матеріалів використаних подружжям у процесі будівництва незавершеного житлового будинку, в порядку поділу майна подружжя є законним, проте такі позовні вимоги не заявлялися.
Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив судам, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію щодо можливості спадкування будівельних матеріалів, які входять до спадкової маси та являють собою самочинне будівництво (зокрема у постанові 01 квітня 2019 року у справі № 569/15959/16-ц (провадження № 61-31923св18), від 16 грудня 2019 року у справі № 489/1685/15-ц (провадження № 61-33873св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 495/3009/15-ц (провадження № 61-3261св20), від 17 лютого 2021 року у справі № 520/448/17 (провадження № 61-19412св19)).
Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд у постановах від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22).
Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Так, в матеріалах справи міститься відповідь Державної інспекції архітектури та містобудування України на адвокатський запит № 2365/05/18-23 від 19 жовтня 2023 року, відповідно до якої за параметрами пошуку «адреса об'єкта - Київська обл., Обухівський р-н, с. Красна Слобідка» та «кадастровий номер - 3223185601:01:012:0027» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату відповіді, не виявлено.
Враховуючи положення ст. 376 ЦК України, а також відсутність дозвільних документів на будівництво, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірний будинок є самочинним будівництвом.
Так, самочинно збудований будинок не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Крім того, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України відсутні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт спірного будинку.
Разом з тим, ч. 2 ст. 36 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI«Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Відтак, ОСОБА_3 не було здійснено жодних дій з метою проведення державної реєстрації права власності на спірний будинок навіть на початку будівництва, право власності не зареєстровано.
Доводи апеляційної скарги про те, що будівництво спірного будинку завершено у 2013 році, колегія суддів оцінює критично, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів проведення державної реєстрації на будинок.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доказам проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2000 року у церковному шлюбі, колегія суддів оцінює критично, оскільки судом вірно встановлено, що спірний будинок є самочинним будівництвом, відтак момент початку будівництва чи спільного проживання не має правового значення.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 листопада 2023 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 10 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко