П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9956/24
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ059693 від 11.03.2024 року на суму 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідачем не було взято до уваги, що на момент проведення перевірки уповноваженими особами було перевірено тахокарту водія, проте відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв інспектор не проставив, та дана подія зафіксована на портативному реєстраторі інспектора ВДК, тому відповідач під час складення оскаржуваної постанови діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи докази (тахокарта) та недотримання інспектором вимог щодо ведення відео фіксації можуть трактувати суперечливі обставини. Апелянтом надано до суду оригінал тахокарти, яка була використана 29.01.2024 р., яка, на думку апелянта, можливо і містить незначні виправлення внесені водієм, однак, тахограф автоматично реєстрував швидкість руху, пройдений шлях і режим праці та відпочинку водія, про що свідчать графічні зображення а тахокарті та на момент здійснення перевірки, тахокарта знаходилась у слоті тахографа і була пред'явлена на огляд уповноваженим особам відповідача.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу -вантажного сідлового тягача DAF державний номер - НОМЕР_1 .
29.01.2024 p., вантажний автомобіль DAF, яким керував позивач, на автодорозі М-05 Київ-Одеса 210км.+450м пройшов рейдову перевірку транспортного засобу на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
За результатом перевірки складений акт яким встановлено, що на момент проведення перевірки водій здійснював вантажне перевезення за відсутності заповненої тахокарти за 29.01.2024 року та бланк підтвердження водія. За наслідками розгляду матеріалів перевірки 11.03.2024 року начальником відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ059693, згідно якої позивача було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт (за ч. 1, абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») і накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-Ш та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).
Відповідно до пункту 1.3, 6.1, 6.3 Положення “Про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з визначенням, наведеним у абзаці 12 пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв.
В свою чергу, Порядок встановлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385).
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно з пунктами 3.3, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.70 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Водночас, на перевізника покладений обов'язок забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР, здійснювати періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у визначеній Інструкцією № 385 кількості, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що транспортний засіб позивача був обладнаний аналоговим тахографом та 29.01.2024 р. здійснював перевезення вантажу, згідно товарно-транспортної накладної від 29.01.2024 р. № 004343, у зв'язку з чим, водій був зобов'язаний вести облік режиму праці та відпочинку та надавати відповідні тахокарти посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки тахокарти входять до переліку обов'язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, на рівні з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.
При цьому водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов'язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання.
У свою чергу на водіїв покладено обов'язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта) за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, які він має пред'явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.
Мета наявності та обліку тахокарт до аналогових тахографів - саме забезпечення безпеки дорожнього руху водіїв як конкретного транспортного засобу, так і інших учасників дорожнього руху, в тому числі пішоходів.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що докази (тахокарта) та недотримання інспектором вимог щодо ведення відео фіксації можуть трактувати суперечливі обставини щодо наявності та заповнення позивачем тахокарти, оскільки водій транспортного засобу, перебуваючи на місці проведення перевірки мав можливість вказати в акті перевірки щодо можливої наявності заповнених тахокарт тощо, а також інших фактів та обставин на підтвердження власних доводів, однак цього не зробив.
Колегія суддів наголошує, що водієм під час проведення перевірки не було надано заповнену тахокарту, яка б надала можливість перевірити дотримання водієм режиму праці та відпочинку (тахокарта була порожньою - що підтверджується копією матеріалів перевірки), як того вимагає чинне законодавство.
Відповідно до п. 3.3, п. 3.6 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа); має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
В свою чергу матеріалами перевірки підтверджено, що у водія транспортного засобу на момент проведення перевірки була відсутня заповнена тахокарта до аналогового тахографу за 29.01.2024, обов'язкова наявність якої визначається відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ.
Слід зазначити, що при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв.
Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.
Зазначені вище висновки колегії суддів відповідають правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 р. у справі№ 440/5873/2.
Колегією суддів не приймається надана позивачем до суду першої інстанції разом з позовом заповнена тахокарти так як вона містить виправлення щодо дат початку та закінчення поїздки, та записи внесені різними ручками, та доказів того, що саме дана карта надавалась під час перевірки 29.01.2024 року матеріали справи не містять.
При цьому колегією суддів повторно наголошує, що водієм не було пред'явлено під час перевірки зазначену заповнену тахокарту та в акті складеному під час перевірки позивач жодного зауваження до його змісту не зробив.
Враховуючи вищезазначене, надання позивачем будь-яких документів, які були відсутні саме під час проведення перевірки, жодним чином не спростовує виявленого факту порушення, оскільки, ці тахокарти мають бути безпосередньо у водія, під час здійснення перевезень та мають надаватись посадовим особам Укртрансбезпеки на вимогу під час перевірки, оскільки формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази).
Тобто, саме на місці проведення перевірки встановлюються фактичні обставини справи та здійснюється перевірка документів, які повинні бути у водія саме на момент проведення перевірки.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції, як наслідок, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2024 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова