П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34936/23
Головуючий І інстанції: Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 08.03.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно здійснення нарахування сум складових його грошового забезпечення за період проходження ним служби з 01.03.2022р. до 01.08.2022р. включно всупереч чинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» України від 30.08.2017р. №704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати всі складові його щомісячного грошового забезпечення за період з 01.03.2022р. до 01.08.2022р. включно на підставі чинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» України від 30.08.2017р. №704, за чим виплатити у встановленому законодавством порядку з врахуванням індексації та обов'язкових утримань на його користь заборгованість за посадовим окладом в сумі 7800 грн.; за окладом за військовим званням в сумі 2303,55 грн.; за надбавкою за вислугу років в сумі 3031,07 грн.; за надбавкою за особливості проходження служби в сумі 5253,85 грн.; за премією від окладу в сумі 16860 грн.; за матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань в сумі 690 грн.; за додатковою премію - на 780 грн.; за винагородою за бойове чергування в сумі 1442 грн.; за допомогою на оздоровлення в сумі 7533,20 грн., а разом заборгованість за грошовим забезпеченням у розмірі - 45693,67 грн. (без врахування індексації та обов'язкових утримань).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період проходження позивачем військової служби з 01.03.2022р. до 01.08.2022р. нарахування його грошового забезпечення протиправно і безпідставно здійснювалося відповідачем у заниженому розмірі, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року.
Відповідач, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування сум складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним служби з 01.03.2022р. до 01.08.2022р. всупереч чинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» України від 30.08.2017р. №704. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату усіх складових щомісячного грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2022р. до 01.08.2022р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до вищевказаної Постанови, із урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, позивач та Військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом 1-ї інстанції, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було частково порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.03.2024р., додатково зобов'язавши Військову частину НОМЕР_1 на підставі проведених перерахунків виплатити на його користь заборгованість за посадовим окладом в сумі - 7800 грн.; за окладом за військовим званням в сумі - 2303,55 грн.; за надбавкою за вислугу років в сумі - 3031,07 грн.; за надбавкою за особливості проходження служби в сумі - 5253,85 грн.; за премією від окладу в сумі - 16860 грн.; за матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань в сумі - 690 грн.; за додатковою премію - на 780 грн; за винагородою за бойове чергування в сумі - 1442 грн.; за допомогою на оздоровлення в сумі - 7533,20 грн., разом заборгованість за грошовим забезпеченням у розмірі - 45693,67 грн. (без врахування індексації та обов'язкових утримань).
Відповідач же, в свою чергу, у поданій апеляційній скарзі зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.03.2024р.та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024р. і від 12.04.2024р. було відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами учасників справи та призначено їх до розгляду в порядку письмового провадження.
17.04.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Сторони, належним чином повідомлені про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористалися.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - лейтенант ОСОБА_1 у період з 01.03.2022р. до 01.08.2022р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 01.08.2022р. №195-ОС, позивача, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, який вибуває для подальшого проходження ним військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Держприкордонслужби, виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 01.08.2022р.
Згідно з архівною відомістю №1 за період з січня 2022р. по грудень 2022р. позивачу виплачено:
- у березні 2022р. посадовий оклад - 3810 грн., оклад за військовим званням - 1090 грн., надбавку за вислугу років - 0,00 грн.; надбавку за особливості проходження служби - 1960 грн.; премію від окладу - 6858 грн.; додаткову премію - 381 грн., індексацію - 672,35 грн., винагороду за бойове чергування - 0,00 грн., матеріальну допомогою на вирішення соціально-побутових питань - 0,00 грн., допомогу на оздоровлення - 0,00 грн., додаткову винагороду (30000) - 24193,55 грн.;
- у квітні 2022р. посадовий оклад - 3810 грн., оклад за військовим званням - 1170 грн., надбавку за вислугу років - 2964 грн.; надбавку за особливості проходження служби - 3177,60 грн.; премію від окладу - 6858 грн.; додаткову премію - 381 грн., індексацію - 672,35 грн., винагороду за бойове чергування - 704 грн., матеріальну допомогою на вирішення соціально-побутових питань - 0,00 грн., допомогу на оздоровлення - 0,00 грн., додаткову винагороду (30000) - 5806,45 грн.;
- у травні 2022р. посадовий оклад - 3810 грн., оклад за військовим званням - 1130 грн., надбавку за вислугу років - 1482 грн.; надбавку за особливості проходження служби - 2568,80 грн.; премію від окладу - 9144 грн.; додаткову премію - 381 грн., індексацію - 913,01 грн., винагороду за бойове чергування - 704 грн., матеріальну допомогою на вирішення соціально-побутових питань - 1695 грн., допомогу на оздоровлення - 0,00 грн., додаткову винагороду (30000) - 30000 грн.;
- у червні 2022р. посадовий оклад - 3810 грн., оклад за військовим званням - 1130 грн., надбавку за вислугу років - 1482 грн.; надбавку за особливості проходження служби - 2568,80 грн.; премію від окладу - 9144 грн.; додаткову премію - 381 грн., індексацію - 1017,21 грн., винагороду за бойове чергування - 704 грн., матеріальну допомогою на вирішення соціально-побутових питань - 0,00 грн., допомогу на оздоровлення - 18515,80 грн., додаткову винагороду (30000) - 30000 грн.;
- у липні 2022р. посадовий оклад - 3810 грн., оклад за військовим званням - 1130 грн., надбавку за вислугу років - 1482 грн.; надбавку за особливості проходження служби - 2568,80 грн.; премію від окладу - 9144 грн.; додаткову премію - 381 грн., індексацію - 1066 грн., винагороду за бойове чергування - 704 грн., матеріальну допомогою на вирішення соціально-побутових питань - 0,00 грн., допомогу на оздоровлення - 0,00 грн., додаткову винагороду (30000) - 30000 грн.;
- у серпні 2022р. посадовий оклад - 122,90 грн., оклад за військовим званням - 36,45 грн., надбавку за вислугу років - 47,81 грн.; надбавку за особливості проходження служби - 82,86 грн.; премію від окладу - 294,97 грн.; додаткову премію - 12,29 грн., індексацію - 41,35 грн., винагороду за бойове чергування - 704 грн., матеріальну допомогою на вирішення соціально-побутових питань - 0,00 грн., допомогу на оздоровлення - 0,00 грн., додаткову винагороду (30000) - 30000 грн.
Позивач, вважаючи, що при його звільненні відповідачем було застосовано невірний посадовий оклад, а саме без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, з наявності підстав для їх часткового задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як передбачено у ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 вказаної статті закріплено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Так, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704 визначено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2). Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У відповідності до п.4 Постанови №704 (в первинній редакції), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, станом на 01.01.2018р. та 01.01.2019р. п.4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.
Разом із тим, як загальновідомо, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано п.6 постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018р. №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704.
Зазначеною Постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018р.), за змістом якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, саме з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до п.4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020р. діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку, не менше її 50%, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує той факт, що п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017р., встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020р. неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів і підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, адже всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у ст.8 Конституції України.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які були викладені у постанові від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, щодо застосування відповідних норм права, а саме п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, за якою, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів стосовно обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020р. необхідно застосовувати у редакції, якою передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, у позивача (починаючи ще 29.01.2020р.) дійсно виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування п.4 Постанови №704 в його первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач виплачував ОСОБА_1 посадовий оклад та оклад за військовим званням, обчислюючи розмір в порядку, визначеному п.4 Постанови №704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018р. Разом із тим, як свідчать доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, грошове забезпечення позивача обраховувалось із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018р, а не календарного року, який є значно меншим і що суперечить приписам Постанови №704.
Законом України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018р. - 1762 грн. Водночас, згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020р. установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020р. - 2102 грн. Зокрема, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами - з 1 січня - 2102 грн.
Тобто, судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців у 2022р. є більшим ніж в 2018р. Натомість, відповідач застосував розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2018р. при визначенні розміру посадового окладу позивача.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо визнання відповідних дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними та, як наслідок, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.03.2022р. до 01.08.2022р. включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що цілком вірно було враховано судом першої інстанції.
Свою чергою, варто звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на вищезазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або ж інтерес порушеним (встановити факт такого порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічний висновок стосовно застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020р. у справі №825/1549/17 та від 14.09.2020р. у справі №560/2120/20.
Отже, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Колегія суддів, насамперед, виходить з того, що предметом розгляду у справі є протиправні дії (бездіяльність) відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення (усіх складових щомісячного грошового забезпечення) з 01.03.2022р. до 01.08.2022р. за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу і окладу за військовим званням.
Отже, на момент розгляду справи перерахунок грошового забезпечення за спірний період не був проведений, а правовідносини між сторонами в частині умов вказаного перерахунку та виплати перерахованого забезпечення в майбутньому не виникли.
З огляду на те, що захисту підлягає порушене право, за встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб (наведеного ОСОБА_1 ) правильного математичного обрахунку, заявлених на майбутнє, як передчасних.
Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду. Враховуючи, що суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв'язку з передчасністю її заявлення.
За цим, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неналежний спосіб захисту порушеного права, визначений судом 1-ї інстанції, оскільки відповідне право позивача не порушено. Доводи позивача в цій частині є помилковими та необґрунтованими.
Інші доводи та заперечення сторін у справі (апелянтів), з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 09.09.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко