10 вересня 2024 р. Справа № 480/1328/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 15.05.24 по справі № 480/1328/24
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області , Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі по тексту - відповідач 1,- ТУ ДСА України), Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач 2, ДСА України), і просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за лютий 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 2 102,00 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити нарахування та виплату судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, визначеного станом на лютий 2024 року, у відповідності до вимог ст. ст. 135, 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 01.01.2024 складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за лютий 2024 року, виходячи із встановленого станом на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, визначеного ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на лютий 2024 року, виходячи із встановленого станом на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29.03.2004 позивач працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області. У лютому 2024 року ТУ ДСА України в Сумській області здійснило нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення, виходячи із прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, що на думку позивача, суперечить вимогам статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим є протиправним. Вважаючи, що виплата суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення у такому розмірі є протиправною та порушує її гарантоване право на оплату праці, позивач звернулася до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністратвного суду від 15.05.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за лютий 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 2 102,00 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, буд. 4, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення за лютий 2024 року у розмірі посадового окладу, визначеного станом на 01.01.2024, у відповідності до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 01.01.2024 складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області в апеляційній скарзі зазначає, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Причиною можливої невиплати судді суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду, може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку не виплати суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів.
Фактично при розгляді справи судом першої інстанції необхідно було прийняти до уваги затверджені ДСА України кошториси на 2024 рік, які свідчить про повне забезпечення річного фонду суддівської винагороди ТУ ДСА України в Сумській області з урахуванням ст.7, Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Крім того представник апелянта зазначає, що Законом №1928-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 гривні. Таким чином, з прийняттям Законом №1928-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. ДСА України та Територіальне управління як органи державної влади діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим необхідно врахувати, що причина обрання відповідачем саме цього розміру прожиткового мінімуму, є не самовільні дії, а пряма вказівка Закону. Закон № 1928 -IX, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 - 2024 років у розмірі 2102 гривні, є чинним, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню.
На переконання представника апелянта, можливість нарахування і виплати позивачу на період щорічної відпустки в лютому 2024 року як і протягом всього 2024 року суддівської винагороди, в розмірі, визначеному ст.135 закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» у територіального управління ДСА України в Сумській області була відсутня з причини необхідності обов'язкового виконання абзацу 5 ст. 7 закону «Про державний бюджет України на 2024 рік», де вказано, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня становить 2102 грн. Отже, ТУ ДСА України в Сумській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для самостійного нарахування та визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, передбачених Законом №1928-1Х, та встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Позивач не скористалась своїм правом та не надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області з 29.03.2004, що підтверджується копією довідки Конотопського міськрайонного суду Сумської області вих. №1676/24-вих від 12.02.2024 (а.с. 6).
Наказом голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » від 01.04.2015 №4-6 позивачу встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 % посадового окладу (а.с.7).
Наказом голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.01.2024 №1-в позивачу надано частину щорічної оплачуваної відпустки з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно), з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (а.с. 9).
При нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення позивачу ТУ ДСА України в Сумській області застосувало розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка становить 2102 грн.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку та допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за лютий 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 2 102,00 грн протиправними, у зв'язку із чим звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прочасткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч. 2 ст. 4).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Разом з тим, вказаною нормою передбачено величину у розмірі 2102 гривні під назвою "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня".
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у лютому 2024 року щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомогу на оздоровлення позивачу обчислено, виходячи з приписів ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. Дані обставини не заперечуються сторонами по справі.
Слід звернути увагу, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Варто зауважити, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Колегія суддів звертає увагу, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Згідно із ст. 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Крім того, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому, Законом № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Також зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який ставиться питання у позовній заяві, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного 2024 року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
Так, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що обмеження виплати позивачу суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення за лютий 2024 рік (шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн) здійснено відповідачем протиправно.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10.11.2021 по справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 по справі № 360/503/21.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 380/25627/21, відповідно до якої заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. 00 коп.) на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за лютий 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 2 102,00 грн та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за щорічну оплачувану відпустку за період з 01.02.2024 до 29.02.2024 (включно) та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, визначеного станом на лютий 2024 року, у відповідності до вимог ст. ст. 135, 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 01.01.2024 складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року по справі № 480/1328/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі № 480/1328/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва