Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
09 вересня 2024 року Справа №200/4003/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання неправомірним та скасування висновків Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладені в листі від 07.06.2023 про відмову в переведенні позивачки з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 № 2/05-99-10-02-07, № 1/05-99-10-02-07;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 29.04.2022 з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та виплачувати її із розрахунку 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 № 2/05-99-10-02-07, № 1/05-99-10-02-07, з урахуванням виплачених сум.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
З програмного забезпечення «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що у червні 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 03.05.2022 № 057150009730 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести позивачку з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» з 29.04.2022 та виплачувати її із розрахунку 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 № 2/05-99-10-02-07, № 1/05-99-10-02-07, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2022 по справі № 200/3521/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 травня 2022 року № 057150009730 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29 квітня 2022 року. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року по справі № 200/3521/22 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без змін.
На переконання суду, позовні вимоги, які заявлені позивачкою у справі № 200/4003/24, були предметом судового розгляду у справі № 200/3521/22, в якій прийнято відповідне судове рішення, що набрало законної сили.
Суд зазначає, що позивачка не заперечує того факту, що з подібними позовними вимогами вже зверталась до суду.
Отже, у справі № 200/3521/22 Донецьким окружним адміністративним судом та Першим апеляційним адміністративним судом фактично вирішено позовні вимоги позивачки щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29 квітня 2022 року.
Тому спір у даній справі між позивачкою та відповідачем є тотожним зі спором, що вирішений Донецьким окружним адміністративним судом та Першим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 200/3521/22. Тобто, у такому випадку наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційній нормі про обов'язковість судового рішення кореспондують положення норми статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Також відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції.
В рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його безпосереднього виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України. Для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених, зокрема, у Законі України Про виконавче провадження. Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений розділом IV КАС України.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення (зокрема, ст.ст. 378, 382, 383 КАС України), виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання нового позову, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі № 440/1810/19.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивачки із діями відповідача під час виконання рішення та постанови суду по справі № 200/3521/22. Суд наголошує, що навіть у позовній заяві позивачка звертає увагу саме на невиконання рішення суду.
У той же час, неналежне виконання чи невиконання, на думку позивачки, відповідачем рішення у справі № 200/3521/22 не є підставою звернення до суду із новим позовом, оскільки стосується питання фактичного виконання рішення суду, у тому числі у спосіб, який позивачка вважає необхідним. При цьому, суд звертає увагу, що рішенням суду зобов'язано відповідача саме перевести позивачку на відповідний вид пенсії.
У випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, позивачка має встановлене законом право в порядку, передбаченому КАС України, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, заявлені позовні вимоги позивачки вже вирішені під час розгляду адміністративної справи № 200/3521/22.
Крім того, суд зазначає, що судами у справі № 200/3521/22 також дано оцінку правомірності врахування довідок Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 № 2/05-99-10-02-07, № 1/05-99-10-02-07, які позивачка повторно вже в справі № 200/4003/24 просить врахувати під час переведення її на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29 квітня 2022 року.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачкою та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але фактично на стадії виконання судового рішення.
Поняття предмет спору та предмет позову не є тотожними. Так, предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, а предметом позову є безпосередньо позовні вимоги. Таким чином, навіть обрання позивачем різного способу захисту права (шляхом визначення різних позовних вимог), спрямованого на відновлення одного й того самого права не свідчить про виникнення нового спору.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
У даному випадку є таке, що набрало законної сили, рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3521/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, тобто є рішення суду, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе закрити провадження по адміністративній справі № 200/4003/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,-
Закрити провадження у справі № 200/4003/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.09.2024.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Голуб