09 вересня 2024 р.Справа №320зп-24/160
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви), -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви), у якій заявник просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
- копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 .
Подана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , був зареєстрований та мешкав у м. Мирноград, Донецька обл. та перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_4 ). 20.01.2021 року рішенням виконавчого комітету Мирноградської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 було винесено рішення відповідно до якого було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в родині батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення не втрачає чинності у разі зміни батьком, ОСОБА_1 , місця проживання. Згодом ОСОБА_1 була отримано повістку від ІНФОРМАЦІЯ_6 із зазначенням про необхідність з'явитися 06.11.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 виконав вимоги та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 при цьому було надано пакет документів, що надавали підставу для отримання відстрочки. Цього ж дня, 06.11.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було надано відстрочку строком до 25.03.2030 року. Внаслідок російської агресії та постійних обстрілів міста, проживати у Мирнограді стало надто небезпечно і було прийнято рішення покинути його та переїхати до м. Павлограду, Дніпропетровської області. В серпні 2024 року ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_2 було отримано довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщені особи. Також була необхідність стати на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_7 ). По приходу до ІНФОРМАЦІЯ_8 було також надано відповідні документи, які підтверджували виховання дитини батьком та відстрочка, що була надана ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте ІНФОРМАЦІЯ_7 було завлено, що дана відстрочка є недійсна та було надано повістку за №10112 із зазначенням, що ОСОБА_1 необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 10.09.2024року о 08:30 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини НОМЕР_1 . Заявник з висновком ІНФОРМАЦІЯ_8 не погоджується. ОСОБА_1 є особою, що самостійно виховує свою дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на підставі рішення Мирноградської міської ради №32 від 20.01.2021 року про визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків. Зараз вони разом із сином стали на облік як внутрішньо переміщені особи та проживають на теперішній час у АДРЕСА_2 , згідно Довідок від 19.08.2024 р. №1216-5003405015 та від 19.08.2024 р. №1216-5003405048. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання значних негативних наслідків, а саме: існує загроза, що малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , буде залишена без догляду, в разі мобілізації ОСОБА_1 , який є єдиною особою яка виховує дитину, оскільки його мати вживає алкогольні напої та не приймає участі у вихованні дитини, місце її проживання невідоме та вона зовсім не піклується про дитину. Отже в даному випадку, без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи щодо нього, будуть завершені, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , може залишитися без догляду, що може спричинити негативні наслідки. Будь-яке рішення у справі не поновить порушені права.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Надаючи оцінку доводам заявника та вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що ОСОБА_1 самостійно виховує свою дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
20.01.2021 року рішенням виконавчого комітету Мирноградської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 було винесено рішення відповідно до якого було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в родині батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення не втрачає чинності у разі зміни батьком, ОСОБА_1 , місця проживання.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 була отримано повістку від ІНФОРМАЦІЯ_6 із зазначенням про необхідність з'явитися 06.11.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 виконав вимоги та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 при цьому було надано пакет документів, що надавали підставу для отримання відстрочки.
06.11.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано відстрочку строком до 25.03.2030 року.
Відстрочка була надана згідно абз. 5 ч. 1 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вказані обставини підтверджені наданими до суду доказами.
Також, судом встановлено, що в серпні 2024 року ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_2 було отримано довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщені особи.
В зв'язку з необхідністю стати на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник з'явився до відповідного ТЦК та надав відповідні документи, які підтверджували виховання дитини батьком та відстрочка, що була надана ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому ІНФОРМАЦІЯ_7 було надано повістку за №10112 із зазначенням, що ОСОБА_1 необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 10.09.2024року о 08:30 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини НОМЕР_1 .
Однак, суд наголошує, що 06.11.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було надано відстрочку строком до 25.03.2030 року.
Докази, що документ (надана відстрочка) визнано незаконним або нечинним, або його дія скасована відсутні.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, видно, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Позивачу було надано відстрочку строком до 25.03.2030 року, про що свідчить відповідна інформація на повістці №5636.
Крім того, в даному випадку, при розгляді поданої заяви суддя враховує інтерес заінтересованої особи, якою в даному випадку є дитина заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
20.01.2021 року рішенням виконавчого комітету Мирноградської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 було винесено рішення відповідно до якого було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в родині батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення не втрачає чинності у разі зміни батьком, ОСОБА_1 , місця проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Частиною 1 ст. 2 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91, педебачено, що Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Статею 2 Конвенції передбачено, що Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції, Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.
З огляду на викладене, суддя вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви), - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 та його представнику про обов'язок подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Попередити ОСОБА_1 та його представника, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу
Заявник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Копію ухвали невідкладно направити ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ), до виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Роз'яснити, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.09.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса