Справа № 288/1971/24
Провадження № 3/288/1407/24
10 вересня 2024 року. смт.Попільня
Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Поліщук Р.М., розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Паволоч, Попільнянського району, Житомирської області, зареєстрованої АДРЕСА_1 та жительки АДРЕСА_2 , місце роботи: пенсіонерка,
за частиною першою статті 164-16 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2024 року серії ВАВ № 037781, 24 серпня 2024 року о 12.10 годині ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , здійснила продаж алкогольних напоїв домашнього виробництва за ціною 60 гривень за 0.5 літра, чим порушила Закон України «Про обіг спирту етилового, коньячного та алкогольних напоїв».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2024 року серії ВАВ № 037782, 27 серпня 2024 року о 10.05 годині ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , здійснила торгівлю алкогольними напоями домашнього виробництва за ціною 60 гривень за 0.5 літра, чим порушила Закон України «Про обіг спирту етилового, коньячного та алкогольних напоїв».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 серпня 2024 року серії ВАВ № 037806, 23 серпня 2024 року ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , здійснила продаж алкогольних напоїв за ціною 60 гривень за 0.5 літра, чим порушила Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, дистилятів та алкогольних напоїв».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2024 року серії ВАВ № 037826, 22 серпня 2024 року о 17.00 годині ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , займалась забороненим видом господарської діяльності, а саме збутом самогону невідомим особам, чим порушила Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2024 року серії ВАВ № 037825, 20 серпня 2024 року о 15.00 годині ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , займалась забороненим видом господарської діяльності, а саме збувала алкогольні напої власного виробництва невідомим особам, чим порушила Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
В судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява в якій вона просила справу розглядати без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Положення статті 9 КУпАП визначають, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку, законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, частина перша статті 164-16 КУпАП передбачає відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 166-16 КУпАП, є зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом.
Згідно статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Насамперед саме слово «діяльність» означає систематичні дії членів суспільства, їхніх об'єднань, спрямовані на досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою - задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар.
Таким чином, з диспозиції частини першої статті 164-16 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає в разі зайняття особою видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, - тобто зазначена норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму частини першої статті 164-16 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Разом з тим, в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких допустимих та належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила дії, які їй інкримінуються у вищевказаному в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , при викладі змісту правопорушення в протоколах про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2024 року серії ВАВ № 037781 та від 27 серпня 2024 року серії ВАВ № 037782, ДОП ВП № 2 працівник поліції вказав, що ОСОБА_1 порушила Закон України «Про обіг спирту етилового, коньячного та алкогольних напоїв», в протоколі про адміністративне правопорушення від 23 серпня 2024 року серії ВАВ № 037806 працівник поліції вказав, що ОСОБА_1 порушила Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, дистилятів та алкогольних напоїв», разом з тим законодавчого акту з вказаною назвою не існує.
Суд звертає увагу, що диспозиція частини першої статті 164-16 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, в даному випадку до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон).
Разом з тим, працівниками поліції в протоколах про адміністративні правопорушення не зазначено, які положення Закону, якими регламентований саме обіг алкогольних напоїв, були порушені, як і не зазначено, за якими критеріями, визначеними у статті 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», продана ОСОБА_1 рідина віднесена до алкогольних напоїв.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» («Malafeyeva у russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти росії» («Karelin у. russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Так, працівниками поліції, виходячи зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення, було встановлено, що ОСОБА_1 за адресою місця свого проживання, займалася забороненими видами господарської діяльності, а саме: виготовляла та збувала самогон.
Однак, до справи не долучено належних доказів, які б вказували на те, що проданий напій відноситься до алкогольного, також не було вилучено обладнання за допомогою якого виготовлялась дана речовина.
Обставини щодо продажу ОСОБА_1 саме алкогольних напоїв ґрунтуються на власних припущеннях осіб, які складали матеріали про адміністративне правопорушення та належними доказами не підтверджено (висновок експерта щодо походження вилученої речовини, тощо).
Крім того, в протоколах про адміністративні правопорушення не вказано відомості про осіб, яким ОСОБА_1 здійснювала продаж алкогольних напоїв.
В Постанові № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 року роз'яснено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
За таких обставин суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за частиною першою статті 164-16 КУпАП є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Отже, досліджені в сукупності надані суду докази не підтверджують вину ОСОБА_1 , а саме не доводять факт зайняття останньою забороненими видами господарської діяльності, при цьому рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною третьою статті 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованих їй правопорушеннях не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164-16 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі статті 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 164-16, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164-16 КУпАП - закрити на підставі частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності подається до Житомирського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом 10 днів з дня винесення постанови
Суддя Попільнянського
районного суду Р.М.Поліщук