про залишення позовної заяви без руху
справа № 285/4593/24 провадження у справі № 2/0285/1534/24
09 вересня 2024 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л. Й., вивчивши позовну заяву
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Крім того позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке вона мотивувала тим, що є особою пенсійного віку і отримує мінімальну пенсію та не має будь-якого іншого доходу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимогам, ст. ст. 175 177 ЦПК України.
Так, в позовній заяві незазначені докази, які підтверджують обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а саме, факт не проживання відповідача в квартирі понад визначені законом строки.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору, не знаходжу законних підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Доступ до правосуддя в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
За загальним правилом за подання заяв до суду кожен, хто їх подає, має сплатити судовий збір, за винятком платників, які звільнені від сплати на підставі закону, або існують умови, які суд може використати для відтермінування, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати цього платежу.
Положення ст.136 ЦПК України та ст.8 Закону «Про судовий збір» надають суду право за наявності певних підстав своєю ухвалою, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Законом позивач не віднесена до осіб, звільнених від сплати судового збору. Визначення майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Згідно п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10від 25.09.2015 єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд урахував, що зазначені позивачем обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження її реального майнового стану, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Так, подаючи до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачка надала:
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 31.07.2024 за період 1 кварталу 2024 року;
- довідку з управління соціального захисту населення Звягельської міської ради про неотримання соціальних виплат від 31.07.2024;
- довідку з Пенсійного фонду України від 31.07.2024 про доходи.
Однак, надані позивачем документи не можуть бути належним доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останньою судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан позивача, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка про склад сім'ї, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
За вказаних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Подана заява не відповідає вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України, оскільки позивачем не сплачено судовий збір.
Сплата судового збору за подання заяв до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Доступ до правосуддя в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
За подання до суду позовної заяви фізичною особою майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 1211,20 грн., немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» складає 1211,20 грн.
Сплата судового збору згідно закону здійснюється через банківські установи чи поштові відділення зв'язку за рахунок платника.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху для сплати судового збору за позовну вимогу у сумі 1211,20 грн та надання до Новоград-Волинського міськрайонного суду оригіналу квитанції про сплату цих витрат.
Судовий збір має бути сплачений за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/ТГ м.Нов-Волин/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; рахунок отримувача - UA 588999980313141206000006795; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - судовий збір (обов'язково із зазначенням ідентифікаційного коду та суті позову).
Резюмуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці строку для можливості усунення її недоліків.
Керуючись статтями 175-177, 185, 258-260, 354 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем даної ухвали.
Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк, позов буде повернутий.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Й. Васильчук