Справа № 159/1942/24
Провадження № 2/159/765/24
09 вересня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Панечко К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує що з 26.10.2001 по 19.01.2022 сторони перебували в шлюбі, який було розірвано на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 2. У період перебування сторін у шлюбі, 10.02.2021, ними була придбана квартира, АДРЕСА_2 . В подальшому, на підставі рішення Дубівської сільської ради Ковельського району № 74 від 22.08.2024 «Про зміну адреси об'єкту нерухомого майна», адреса вказаної квартири була змінена, на адресу АДРЕСА_1 . Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо поділу майна, виникла необхідність звернутися до суду з відповідним позовом. З посиланням на норми ст. 60 СК України та ст. 70 СК України, позивач просить провести поділ спільного майна та визнати за ним право власності на частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, не заперечили проти винесення заочного рішення.
У судове засідання, призначене на 26.08.2024 відповідач повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав. Повідомлений поштою на адресу реєстрації місця проживання. У Ф.119 вказано, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Враховуючи зазначені обставини суд, відповідно до ст. 128, ч. 1 ст. 223, ст.ст. 279, 280 ЦПК України, ухвалив здійснити заочний розгляд справи.
За змістом частин четвертої та п'ятої ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази по справі суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що сторони з 26.10.2001 по 19.01.2022 перебували в шлюбі, який було розірвано на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 2.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу: 244213555 від 12.02.2021, вбачається що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 77,5 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м. Номер запису про правол власності: 40532790, дата державної реєстрації: 10.02.2021.
Рішенням Дубівської сільської ради Ковельського району № 74 від 22.08.2024 «Про зміну адреси об'єкту нерухомого майна», адресу квартири загальною площею 77,5 кв.м. з АДРЕСА_3 змінено на АДРЕСА_1 .
Як роз'яснено в пунктах 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Тобто судом встановлено, що спірна квартира була придбана подружжям у шлюбі.
Вирішуючи справу в частині позовних вимог про визнання права власності на певну частину придбаного майна, як на спільне сумісне майно подружжя, суд виходить з того, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, у сімейному законодавстві як на час придбання спірного майна, такі і на момент розгляду справи судом, діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.77, 78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст. 12, 13, 81 ЦПК України). При цьому, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З'ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, суд прийшов до висновку, що придбане подружжям за час шлюбу спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_4 , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана в період зареєстрованого шлюбу між сторонами, за спільні кошти, в інтересах сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
ОСОБА_1 просила виділити у її власність частину спільної квартири. Частки сторін у праві власності на будинок є рівними. Підстави для відступлення від принципу рівності часток подружжя в спільному будинку відсутні.
Отже, кожна із сторін має у праві власності на квартиру ідеальну частку в розмірі одна друга (1/2).
Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 133, 137, 142, 247, 258-259, 265, 280-286 ЦПК України, ст. ст. 3, 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_4 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_4 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.09.2024 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН