Справа № 206/4679/24
Провадження № 1-кс/206/924/24
09 вересня 2024 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, громадянина України, не одруженого, маючого професійно-технічну освіту, військовослужбовця за контрактом, який перебуває на посаді старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «страшний солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що старший солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, і проходячи її на посаді старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 08 липня 2023 року перебуваючи у районі АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відмовився від несення обов'язків військової служби, в тому числі від виконання поставлених завдань, в рамках здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії АДРЕСА_3 та діючи з особистих мотивів, з прямим умислом, направленим на самовільне залишення місця служби, того ж дня, 08 липня 2023 року року незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, а саме АДРЕСА_2 в умовах військового стану та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов'язаний із проходженням військової служби та виконанням обов'язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби до моменту поки 14 червня 2024 року добровільно не прибув до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області та не повідомив про себе. 09 вересня 2024 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав, а у разі визначення підозрюваному ОСОБА_5 розміру застави просила визначити її у розмірі 80 прожиткових мінімумів. Також наводить ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, оскільки не погоджувались із наведеними прокурором ризиками, а також просили у разі визначення розміру застави визначити її у мінімальному розмірі. Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував тієї обставини, що він дійсно залишив військову частину 08 липня 2023 року, оскільки боявся за своє життя.
Вислухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та захисника, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові матеріали до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні ГУНП в Луганській області знаходиться кримінальне провадження № 42023132610000200 від 24 липня 2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
09 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено підозрюваному та захиснику. Підозрюваний вказане клопотання було вручено 09 вересня 2024 року о 12 годині 35 хвилин.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У силу ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказує слідчий; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування належними та допустимими доказами, які досліджено в судовому засіданні, матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Клопотання та матеріали, надані слідчим, дійсно свідчать про реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про існування вказаного ризику свідчать також і пояснення самого підозрюваного, який повідомив, що він має намір поїхати заробляти кошти, щоб у подальшому продовжити військову службу в іншій частині, з командуванням якої бажає отримати погодження.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язки з державою, у якій його переслідують. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2011 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки дійсно підозрюваний може вплинути на допитаних свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника.
Водночас із цим, доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, дезертирство передбачене ч. 4 ст. 408 КК України є такими, які не зайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки в обґрунтування щодо наявності вказаного ризику зазначено виключно те, що воно може бути вчинене з метою переховування, втечі та ухилення від кримінальної відповідальності, тобто зводиться до ризику, який вже враховано при розгляді даного клопотання.
Слідчий суддя звертає увагу сторони захисту на те, що в силу положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а тому застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу суперечитеме положенням кримінально-процесуального законодавства.
Викладене вище, у своїй сукупності, є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку та виключає об'єктивну можливість щодо застосування більш м'якого виду запобіжного заходу за умови дійсного підтвердження наявності ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України, підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 182 КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 гривень.
Враховуючи дані підозрюваного, суд вважає, що застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (151 400,00 гривень) буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не являється завідомо непомірною для нього.
В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ) на 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 09 вересня 2024 року до 07 листопада 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 151 400,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Підозрюваний або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи або частка майна такого.
В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти у зв'язку з внесенням застави, він буде вважатися такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 на строк два місяці наступні обов'язки:
-прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.
Строк дії ухвали визначити до 07 листопада 2024 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1