справа № 179/1599/24
провадження № 3/179/882/24
10 вересня 2024 року селище Магдалинівка
Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з відділення поліції № 1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якому у відповідності до ст. 268 КУпАП роз'ясненні його права,
за ст. 173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 724807 від 13.08.2024 року вбачається, що 13.08.2023 року о 02:00 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто, дії психологічного характеру, а саме, ображав останню та погрожував їй фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 . Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано за ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що, 13.08.2024 року між ним та його матір'ю виникла звичайна побутова сімейна сварка, домашнього насильства він не вчиняв. Наразі вони з матір'ю примирилися, конфлікт врегульовано, претензій один до одного не мають.
ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 13.08.2024 року між нею та її сином виникла звичайна побутова сімейна сварка. Наразі вони з сином примирилися, конфлікт врегульовано, претензій один до одного не мають. Одночасно з цим, ОСОБА_2 20.08.2024 року надала на адресу суду заяву, в якій просила суд закрити провадження у даній справі, оскільки між нею та її сином ОСОБА_1 було досягнуто згоди про примирення, вони вирішили вирішувати всі суперечки мирним шляхом, претензій до нього вона не має.
Вислухавши доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи вина особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і взалежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Разом з цим, сама по собі нецензурна лайка та висловлювання образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте, у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки до матеріалів справи доказів на підтвердження цієї обставини, не надано. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров'ю особи.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 також пояснила, що між нею та сином був конфліктна ситуація та вона викликала поліцію лише для того, щоб налякати сина.
Крім того, матеріали справи не містять об'єктивних належних доказів, які б доводили наявність в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки надані до матеріалів справи заява, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 та письмові пояснення ОСОБА_1 підтверджують лише факт побутової сварки та не доводять факту вчинення домашнього насильства.
Будь-які інші письмові докази, які б могли підтвердити факт вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, жодних письмових пояснень свідків матеріали справи також не містять. Таким чином, всі наведені вище докази не можна визнати належними та достатніми для доведення обвинувачення.
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме - із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч.7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.7, 9, п.1 ст. 247, ст. 280, 282-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя А.О. Чорна