Справа № 147/941/24
Провадження № 2-о/147/51/24
06 вересня 2024 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г. ,
із секретарем судового засідання Прокопенко В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
08 липня 2024 року представник заявника - адвокат Конякін М. С. звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, у якій просить встановити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.
Заява обґрунтована тим, що заявниця ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 з травня 2009 року як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований, оскільки в цьому не було потреби. Однією сім'єю з ОСОБА_4 проживали в селищі Тростянець по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чололвік та жінка. Від 24 лютого 2022 року з початком повномасштавного вторгнення РФ на територію України Указом ПУ від 24 лютого 2024 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами), а також Указом ПУ від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ (зі змінами), було введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, у зв'язку з чим ОСОБА_4 був призваний на військову службу. 08 червня 2024 року заявниця отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . Маючи намір реалізувати свої права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця та права на соціальний захист, заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, там заявниці повідомили в усній формі, що вона не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вона не являється офіційною дружиною ОСОБА_4 . Для реалізації прав близьких родичів та членів їх сім'ї загиблого військовослужбовця, що гарантуються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», заявниці необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та відкрито окреме провадження у зазначеній цивільній справі. Цією ж ухвалою залучено до участі у цивільній справі, як заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20-21).
31.07.2024 через систему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшли пояснення в яких заінтересована особа просить відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви ОСОБА_1 . В обґрунтування пояснень зазначає, зокрема, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення вимог заявника, яка жодними належними, допустимими доказами не підтвердила проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому у задоволенні заяви потрібно відмовити. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на момент загибелі останнього не перебували у зареєстрованому шлюбі. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. Не надано доказів, що підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо. Що стосуються невід'ємної складової сім'ї (наявності взаємних прав та обов'язків), то ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначає, що така відсутня у стосунках між заявником та ОСОБА_5 , з огляду на те, що виключно шлюб є підставою для винекнення прав та обов'язків у подружжі (ч. 1 ст. 36 СК України). Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України) (а.с. 51 -56).
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні 28.08.2024 заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Зазначила, що вона проживала, як чоловік і жінка з померлим ОСОБА_4 з 2009 року, без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство, мали спільний побут, бюджет, мали взаємні права та обов'язки, як чоловік та дружина. У 2023 році мали зареєструвати шлюб, однак через незалежні від них обставини не встигли.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні 28.08.2024 підтримав заяву ОСОБА_1 , зазначив, що вона дійсно проживала із його покійним батьком. Висловився, що йому відома підстава, яка спонукала заявницю звернутися до суду, а саме щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , спору про право немає.
У судовому засіданні 28.08.2024 заінтересована особа ОСОБА_2 також підтримав подану заяву, підтвердив, що дійсно його батько ОСОБА_4 до своєї загибелі проживав разом із ОСОБА_1 Висловився, що спору про право немає. Водночас повідомив, що після реєстрації шлюбу його прізвище ОСОБА_6 , на підтвердження чого надав копію свідоцтва про шлюб та копію паспорта.
Також, 28.08.2024 були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
З урахуванням клопотання представника заявника судове засідання було відкладено на 11:00 годину 06 вересня 2024 року.
05.09.2024 на адресу суду від представника заявника - адвоката Конякіна М. С. надійшла заява про долучення доказів.
В судове засідання 06.09.2024 заявник не з'явилася, однак 06.09.2024 від її представника адвоката Конякіна М. С. надійшла заява про розгляд справи без заявника та її представника, підтримали вимоги в повному обсязі.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_7 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи іншого змісту до суду не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності заінтересованих осіб, які належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутністю заінтересованих осіб.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Тростянецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 23 квітня 1997 року (а.с. 5-7).
Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 27.09.2023 Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), шлюб між чоловіком ОСОБА_9 та дружиною ОСОБА_1 розірвано, про що 16 березня 2007 року складено відповідний актовий запис №37.
Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 28.07.2023 Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), шлюб між чоловіком ОСОБА_4 та лружиною ОСОБА_10 розірвано, про що 12 січня 1998 року складено відповідний актовий запис №5.
Відповідно до довідки Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 25.01.2023 №02-17/200 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживають по АДРЕСА_1 .
Відповідно до змісту акта про встановлення факту фактичного проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 складеного депутатом Тростянецької селищної ради Гаврилюк Л. Є., в присутності свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , 10 серпня 2024 року проведено обстеження фактичного проживання ОСОБА_4 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 з 27 травня 2009 року і по момент загибелі, та вели спільне господарство (а.с. 15).
08.06.2024 ОСОБА_1 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що її чоловік, водій автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_5 молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_12 25 січня 2023 року, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України в районі населеного пункту Новоселівка Краматорського району Донецької області, в результаті підриву автомобіля на міні (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 13 червня 2024 року Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 54 років у селі Новоселівка Краматорського району Донецької області (а.с. 8).
З лікарського свідоцтва про смерть №2596м/1475л та довідки до форми №106/о №2596м/1475л від 10.06.2024 встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті - вибухова травма внаслідок військових дій (а.с. 13).
Як зазначено вище, в судовому засіданні 28.08.2024 були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою заявниці ОСОБА_1 та її покійного чоловіка ОСОБА_4 . Стосовно заінтересованих осіб присутніх в залі судового засідання пояснила, що особисто їх не знає, однак їй відомо, що це діти ОСОБА_11 . Зазначила, що ОСОБА_12 проживала із ОСОБА_13 приблизно з 2009 року. Вона із ними спілкувалася, як сусідка, неодноразово ддин до одного ходили в гості. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мали гарні відносини, проживали, господарювали, вели спільне господарство, навіть купували у неї пшеницю для свиней. ОСОБА_14 і дружня була сім'я. ОСОБА_15 працював на ОСОБА_16 , в Метрові працював, купили машину, побудували хлів.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою сім'ї, кумою та подругою. Дітей ОСОБА_4 не знає, бачила їх лише на похороні. Зазначила, що ОСОБА_17 прийшов жити до ОСОБА_1 у 2009 році. Це була повноцінна сім'я, дбали один про одного, хазяйнували, складали гроші, купували меблі, машину купили, ремонт робили, тримали худобу. ОСОБА_17 ходив на роботу і забезпечував усю сім'ю, бо ОСОБА_18 має інвалідність. ОСОБА_1 здійснювала поховання ОСОБА_4 . У липні 2023 році ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мали зареєструвати шлюб, але у ОСОБА_19 закінчилася відпустка і не встигли. А на другу відпустку у ОСОБА_13 захворів батько, то він його поховав і було вже не до реєстрації шлюбу. Тому вони не встигли офіційно оформити свої відносини.
Згідно із випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 28.08.2024 №4Н4ОDV3FKM5EOGO4H ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали спільний рахунок в установі банку (а.с. 81).
Відповідно до копії поліса серії АТ5581221 від 29.05.2024 страховиком цивільно-правової відповідальності транспортного засобу є ОСОБА_1 (а.с. 80).
Також судом в судовому засіданні досліджено фотографії, надані заявником на підтвердження факту постійного проживання чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу та особиста переписка в месенджері, яка підтверджує теплі почутя і щирі відносини, що притаманні подружжю (а.с.76-79, 86-98).
Згідно із ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За приписами ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Пунктом 5 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Так, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зазначає, що встановлення такого факту їй необхідно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Частиною 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України варто виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За приписами ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов'язків.
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18.07.2018 у справі №544/1274/16-ц та в постанові від 12.02.2020 у справі №207/3371/17.
Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
У Віснику Верховного Суду України №8 (144) за 2012 рік викладені правові позиції Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).
У Постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі №524/10054/16.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із вимогами ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. theUnitedKingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведених вище вимог, заявницею на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 надано низку доказів, які у повному обсязі підтверджують обставини спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 у період з 2009 року по день загибелі ОСОБА_4 .
Факт спільного проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 , як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, надані докази та показання свідків та заінтересованих осіб, які є дітьми ОСОБА_4 підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період після припинення останніми шлюбних відносин, а саме, в період з 2009 року по червень 2024 року, виникнення між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти, піклування чоловіка та жінки один про одного.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_4 , заявник зазначає, що встановлення такого факту їй необхідно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про встановлення факту того, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в період з 2009 року до смерті останнього, однією сім'єю як чоловік та дружина, оскільки іншим шляхом його встановити неможливо, а тому заявлені вимоги підлягають задоволеню.
Посилання заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що заявницею не надано належних, допустимих і достатніх доказів про проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю суд відхиляє, так як вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які є належними та допустимими і такими, що підтверджують предмет доказування. Варто зазначити і те, що у письмових поясненнях заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначає, що така складова сім'ї, як взаємні права та обов'язки відсутня у стосунках між заявником та ОСОБА_5 , з огляду на те, що виключно шлюб є підставою для винекнення прав та обов'язків у подружжі (ч. 1 ст. 36 СК України). В той час, як заявниця просить встановити факт спільного проживання, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 . У справі відсутній такий учасник, як ОСОБА_5 , що може свідчити про формальний підхід заінтересованої особи до написання письмових пояснень із застосуванням певного шаблону, який виробився під час розгляду аналогічних справ.
Також суд відхиляє твердження заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що рішення щодо спільного проживання не вплине на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зважаючи на те, що заявниця із загиблим не перебували у шлюбі, яка на день смерті останнього не мала права на виплати одноразової грошової допомоги, оскільки судом встановлено, що така допомога ще не виплачена, проти виплати якої заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечують, водночас у разі відмови заявниці у призначенні такої допомоги, остання може оскаржити дії суб'єкта владних повноважень у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, судом береться до уваги те, що у ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» були внесені зміни, відповідно до яких до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, були також віднесені жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили передбаченої цією постановою.
Вказані особи можуть реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи.
Керуючись статтями 12, 19, 76-79, 81, 258-260, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, статтями 1, 3, 4, 21, 27, 36 Сімейного Кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю, як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу, пов'язаних спільним побутом та взаємними правами та обов'язками, в період часу з травня 2009 року по день смерті останнього.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
заінтерисована особа - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП - НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
заінтересована особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП- НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 10 вересня 2024 року.
Суддя О. Г. Борейко