Справа № 607/18087/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/295/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
09 вересня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
користувача майна - ОСОБА_6 ,
його представника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/295/24 за апеляційною скаргою представника користувача майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.08.2024 року про арешт майна,-
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.08.2024 накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42024212060000021 від 04 квітня 2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник користувача майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині позбавлення права розпоряджання та/або користування автомобілем марки «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 білого кольору, споряджений причепом синього кольору, який зберігається на території селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_9», розташованого по АДРЕСА_1, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Тернопілського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.08.2024.
Мотивує скаргу тим, що ухвалою слідчого судді Тернопілського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.08.2024 накладено арешт на майно у тому числі: автомобіль марки «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 білого кольору, споряджений причепом синього кольору, який зберігається на території селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_9», розташований по АДРЕСА_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Зазначає, що автомобіль марки «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, споряджений причепом синього кольору у даному провадюженні визнано речовим доказом, однак в рамках даного кримінального провадження з 04.04.2024 до даного часу, тобто понад 4 місяці, жодній особі не було повідомлено про підозру. Вважає що вказаним рішенням обмежено його конституційне право, як користувача майна, в частині користування ним.
Вказує на те, що між власником майна та приватним перевізником укладено договір про надання послуг автомобілем, на який накладено арешт.
Заслухавши суддю-доповідача, користувача майна ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляцію з викладених у ній мотивів, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, під час досудового розслідування в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42024212060000021 від 04 квітня 2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України було накладено арешт на майно - предмети, виявлені та вилучені 16.08.2024 під час обшуку автомобіля марки «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , а саме: автомобіль марки «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, споряджений причепом синього кольору, який зберігається на території селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_9», розташованого по АДРЕСА_1, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування; мобільний телефон марки «Apple»; накладна №01/04-24 від 24.04.2024; накладна №11/03-24 від 11.03.2024; накладна №1/03-24 від 11.03.2024; накладна №896 від 23.11.2023; накладна №3261 від 30.11.2022; накладна №897 від 23.11.2023; накладна №426 від 25.04.2024; накладна №13/10-23 від 13.10.2023; накладна №01/10 від 13.10.2023; накладна №01/04-24 від 27.04.2024; накладна №01/05-24 від 23.05.2024; накладна №01/05- А від 23.05.2024; перепустка на жом ТТН 172626 від 27.09.2022; талон на видачу щебеню б/н; картонна папка із записами мобільних телефонів та прізвищами; банківська картка № НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; посвідчення водія НОМЕР_4 ; одяг в кількості 7 одиниць, який упаковано в сейф-пакет SUD 4019774; 12 колод дерев, а саме: колода дерева 0,4 м х 2,8м; колода дерева 0,43 м х 3 м; колода дерева 0,48 м х 2,55 м; колода дерева 0,44 м х 2,3 м; колода дерева 0,46 м х 2,1 м; колода дерева 0,42 м х 3,05 м; колода дерева 0,44 м х 2,7 м; колода дерева 0,42 м х 2,4 м; колода дерева 0,51 м х 3 м; колода дерева 0,48 м х 2,9 м; колода дерева 0,47 м х 3 м; колода дерева 0,47 м х 3 м.
Постановою прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_8 від 17.08.2024 вилучені під час обшуку у автомобілі речі та сам автомобіль, який використовувався як знаряддя і засіб вчинення кримінальних правопорушень визнані речовими доказами.
Задовольняючи клопотання та накладаючи арешт на автомобіль слідчий суддя виходив з наступного.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
З огляду на вищенавене, слідчий суддя прийшов до обгрунтованого висновку про наявність достатніх підстав вважати, що майно, вказане в клопотанні та арештоване слідчим суддею, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України оскільки щодо нього існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину- знаряддям, засобом вчинення кримінального правопорушення, метою арешту є запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
А також, у відповідності до вимог ст.174 КПК України вірно врахував правову підставу для арешту вилученого майна, можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження
Колегія суддів з такими висновками слідчого судді погоджується, оскільки арешт майна є не лише заходом забезпечення кримінального провадження, завданням якого є заборона його відчуження, а також надає право проводити з цим майном слідчі дії, пов"язані з розслідуванням злочину.
Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для накладення арешту арешту на майно та обмеження ОСОБА_6 у користуванні даним автомобілем у зв'язку із відсутністю повідомлення у даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів, долучених до клопотання вбачається те, що дане майно є засобом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, має суттєве значення для встановлення істини в кримінальному провадженні, могло зберегти на собі сліди вчинення злочину, будь-яких відомостей про те, що з даним автомобілем проведено усі необхідні в провадженні слідчі дії, апелянтом не надано . Крім того, дане майно було вилучене 16.08.2024 під час обшуку, тому посилання апелянта про не повідомлення про підозру не заслуговують на увагу, оскільки з моменту вилучення даного речового доказу минуло менше одного місяця .
Крім того, апелянтом у своєму клопотанні про скасування арешту на майно не наведено належних доказів про можливість збереження речового доказу, а саме автомобіля марки «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, спорядженого причепом синього кольору, шляхом передачі його на відповідальне зберігання.
Укладення 22.07.2024 (після внесення відомостей про кримінальне праворушення до ЄРДР) власником майна договору з ПАТ "Мшанецьке" на здійснення перевезень с/г продукції вказаним автомобілем не стосується ОСОБА_6 , який є лише його користувачем , а не власником , натомість, з даного довору випливає що він не зможе користуватись вказаним транспортним засобом оскільки він є предметом вищенаведеного договору, укладеного з іншою особою.
Отже, підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає, в зв'язку з чим в задоволенні апеляційної представника заявника користувача майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу представника представника користувача майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.08.2024 про арешт майна - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді