Справа № 462/5956/24
провадження 1-кп/462/529/24
про звільнення від кримінальної відповідальності
09 вересня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання у кримінальному провадженні № 12024141390000502 від 17.05.2024 року про звільнення від кримінальної відповідальності відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Іваники, Яворівського району, Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
Рух справи.
22.07.2024 року (вх. № 17311) з Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до Залізничного районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141390000502 від 17.05.2024 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. (а.с. 1-12).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 року було визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 (а.с. 13).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.07.2024 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні (а.с. 14).
Суть клопотання, що вирішується.
09.09.2024 року (вх. № 20428) на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшло письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 у якому останній просить закрити кримінальне провадження № 12024141390000502 від 17.05.2024 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого ст. 49 КК України та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року № 3207-VI).
Позиція учасників судового розгляду, які беруть участь у справі.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечив проти задоволення поданого клопотання, вважає таке обґрунтованим, оскільки визначений Кримінальним кодексом України строк, протягом якого особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, минув, а підстави для зупинення чи переривання такого строку, визначені ч. 2, 3 ст. 49 КК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не визнає, однак підтримав подане його захисником клопотання та просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання підставне та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом обставини.
Згідно з обвинувальним актом, 31.08.2016 року, ОСОБА_4 відповідно до наказу № 1899/ос від 08.11.2007 року виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Львів» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 32 (надалі підприємство) призначений на посаду бригадира експериментального цеху, та на якого відповідно до п. 5.4 Посадової інструкції затвердженої Начальником підприємства, на якого покладено обов'язок щодо оформлення і контролю за правильністю та своєчасністю оформлення первинних документів з обліку робочого часу, матеріальних звітів та технічної документації, відтак будучи службовою особою, що здійснює організаційно-розпорядчі функції, будучи відповідальною за ведення та заповнення табелів обліку використання робочого часу на підприємстві, достовірно знаючи, що табелі обліку використання робочого часу типової форми №П-5, які затверджені наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» є документами первинної облікової документації на підприємстві, які використовуються для обліку особового складу, використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати, тобто маючи прямий доступ до офіційних документів первинного бухгалтерського обліку, особисто, умисно, підробив табель обліку використання робочого часу типової форми №П-5 за серпень 2016 року, шляхом внесення до відповідної графи (рядка) № 14, (стовпця) № 9, 10, 11, 13, 14, 15 та 16 табелю обліку використання робочого часу підприємства завідомо неправдивих відомостей про перебування на роботі та відпрацювання робочих годин працівником виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Львів» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_5 за 01.08.2016 року, 02.08.2016 року, 03.08.2016 року, 05.08.2016 року, 06.08.2016 року, 07.08.2016 року та 08.08.2016 року та в подальшому особисто підписав тобто завірив дані завідомо неправдиві відомості.
Відповідно до отриманої інформації з «Державної прикордонної служби України західного регіонального управління» №91-17228/0/15-21-Вих від 18.05.2021 року громадянка ОСОБА_5 з 02.07.2016 року по 21.09.2018 року перебувала за кордоном, відтак ОСОБА_4 вчинив службове підроблення.
Окрім цього, 29.09.2016 року, ОСОБА_4 , відповідно до наказу № 1899/ос від 08.11.2007 року виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Львів» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 32 (надалі підприємство) призначений на посаду бригадира експериментального цеху, та на якого відповідно до п. 5.4 Посадової інструкції затвердженої Начальником підприємства, на якого покладено обов'язок щодо оформлення і контролю за правильністю та своєчасністю оформлення первинних документів з обліку робочого часу, матеріальних звітів та технічної документації, відтак будучи службовою особою, що здійснює організаційно-розпорядчі функції, будучи відповідальною за ведення та заповнення табелів обліку використання робочого часу на підприємстві, достовірно знаючи, що табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, які затверджені наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» є документами первинної облікової документації на підприємстві, які використовуються для обліку особового складу, використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати, тобто маючи прямий доступ до офіційних документів первинного бухгалтерського обліку, особисто, умисно, підробив табель обліку використання робочого часу типової форми № П-5 за вересень 2016 року, шляхом внесення до відповідної графи (рядка) № 14, (стовпця) № 9, 11, 12, 13, 18, 19, 20, 22 та 23 табелю обліку використання робочого часу підприємства завідомо неправдивих відомостей про перебування на роботі та відпрацювання робочих годин працівником виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Львів» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_5 за 10.09.2016 року, 11.09.2016 року, 12.09.2016 року, 14.09.2016 року, 15.09.2016 року, 16.09.2016 року, 18.09.2016 року, 19.09.2016 року та 20.09.2016 року та в подальшому особисто підписав тобто завірив дані завідомо неправдиві відомості.
Відповідно до отриманої інформації з «Державної прикордонної служби України західного регіонального управління» №91-17228/0/15-21-Вих від 18.05.2021 року громадянка ОСОБА_5 з 02.07.2016 року по 21.09.2018 року перебувала за кордоном, відтак ОСОБА_4 вчинив службове підроблення.
Застосоване судом законодавство при розгляді клопотання та мотиви трийняття рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2-4 ст. 49 КК України).
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинене.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення певної тяжкості. Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Як вбачається з обвинувального акта, інкриміноване ОСОБА_4 діяння вчинене у 2016 році, на час якого ч. 1 ст. 366 КК України діяла в редакції Закону від 07.04.2011 року № 3207-VI, за якою було передбачено покарання у виді штрафу до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.
Водночас, на час вчинення інкримінованих діянь положення ст. 12 та 49 КК України діяли в редакції Закону від 15.11.2011 року № 4025- VI.
01.07.2020 року в Україні набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII.
Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 року) кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Таким чином, кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , в силу санкції ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 року № 3207-VI, у відповідності до положень ст. 12 КК України у редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011 року класифікується як злочин невеликої тяжкості, а у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року - кримінальним проступком.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Аналогічні строки давності передбачалися у п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції Закону від 15.11.2011 року № 4025-VI за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
З огляду на наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання захисника закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, щодо інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 року № 3207-VI.
Частинами другою та третьою статті 49 КК України визначено підстави зупинення та переривання перебігу строку давності. Зокрема, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а переривається - якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Водночас в силу вимог ч. 8 ст. 284 КІК У країни закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
У судовому засіданні судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_4 процесуальні наслідки закриття кримінального провадження, суть обвинувачення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України, та можливість продовження судового провадження в повному обсязі в загальному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_4 дав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.
Водночас, невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не є перешкодою для звільнення його від кримінальної відповідальності, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 29.07.2021 року у справі № 552/5595/18.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. При цьому вина обвинуваченого не встановлюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Висновки суду.
Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , є проступком, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, та з моменту скоєння такого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, у розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд дійшов до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності є підставним, відтак таке слід задовольнити і звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження.
Інші питання, які вирішуються судом.
Цивільний позову кримінальному провадженні не заявлений.
Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49 КК України, ст. 284, 288, 369-372 КПК України, суд -
постановив:
Письмове клопотання ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12024141390000502 від 17.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року № 3207-VI) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141390000502 від 04.12.2023 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року № 3207-VI) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: