Справа № 210/4905/24
Провадження № 2-о/210/121/24
іменем України
02 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкіна О.В., перевіривши матеріали заяви поданої адвокатом Козіна Наталія Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення місця проживання дитини з матір'ю та встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини. Просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховую та утримує свою неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Звертаючись до суду із позовною заявою, адвокат в інтересах ОСОБА_1 зазначила, що визначення місця проживання дитини з матір'ю, а також встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне їй для вирішення питання переміщення дитини, позаяк батько проживає окремо, а в Україні триває масштабна агресія Росії про України.
Розглянувши подані матеріали, суд доходить таких висновків.
У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки та від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і їх встановлення в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 287/167/18-ц від 30.01.2020 року зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, а якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23, відповідно до якої вбачається, що приймаючи заяву, суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця справа розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
З огляду на те, що встановлення вказаних фактів не мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, суд констатує, що вказане питання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розглядається в позасудовому порядку уповноваженим органом у кожному конкретному випадку у разі необхідності підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини. Рішення такого органу (державної установи, медичного чи навчального закладу тощо), щодо відмови в отримання доступу до певних послуг для дитини, зокрема навчальних, охорони здоров'я та інших, може бути оскаржено до суду.
Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 160 СК України передбачено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
З заяви встановлено, що станом на 29 серпня 2024 року - час звернення заявника з даною заявою до суду, неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла 14 років. Також встановлено, що спору між сторонами про визначення місця проживання дитини не має.
На підставі викладеного, у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини необхідно відмовити.
Керуючись ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України,
постановив:
Відмовити у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати заявнику разом із заявою та доданими до неї матеріалами. Копія заяви залишається в суді.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О. В. Чайкіна