Справа № 500/2167/24
09 вересня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2023/000089/l від 26.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з таким рішенням та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару. Просить врахувати, що декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. При цьому позивачем самостійно обрано резервний ( шостий) метод визначення митної вартості.
Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
До суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Просить врахувати, що декларантом самостійно скориговано митну вартість товару за резервним ( шостим) методом визначення митної вартості на рівні 508260,48 грн. (13665,71 дол. США). Вважає, що наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин поставки та продажу товару. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 Митного кодексу України, а також зважаючи на наявність розбіжностей, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Просить врахувати, що за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару з врахуванням результатів проведеного митного огляду згідно з ЕМД від 09.11.2023 №UA403070/2023/5221 (Товар - овочі консервовані з додаванням оцту або оцтової кислоти: корнішони; країна виробництва Індія; умови поставки FOB) на рівні 1,1443 дол. США/кг. Виходячи з вказаного, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 29.04.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Ухвалою суду від 20.08.2024 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 04.09.2024 о 11:00 год.
04.09.2024 від представника позивача надійшло письмове клопотання, в якому просить продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача не заперечує щодо розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
04.09.2024 у відкритому судовому засіданні постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту № PF/ECV001 від 25.08.2022, укладеного між компанією “Ecovinal International Pvt., Ltd» (Індія) та ТОВ “ПЕРЕМОГА ФУД» (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №EIPL/SFD- 000920 від 26.09.2023, позивачем на митну територію України ввезено товари “Консервовані корнішони мариновані...».
19 грудня 2023 року уповноваженою особою позивача, подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA403030027659U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: “Консервовані корнішони мариновані, з доданням оцту чи оцтової кислоти, в скляних банках: Корнішони делікатесні, у банках вагою нетто 1270г(1415мл), 1830 ящ. по 6 бан. - 10980 бан. Вага нетто 13944,60 кг Товар не містить ГМО. Країна виробництва: Індія (IN). Виробник Ecovinal International Pvt.,Ltd.». Згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №EIPL/SFD-000920 від 26.09.2023 вартість оцінюваного товару становить 10870,20 дол. США. Як вбачається із гр. 43 МД декларантом самостійно скориговано митну вартість товару за резервним ( шостим) методом визначення митної вартості на рівні 508260,48 гривень (13 665, 71 дол. США).
Під час здійснення митного контролю за МД №23UA403030027659U7 від 19.12.2023 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено наступне: 1.під час митного огляду проведено зважування 30 упаковок (банок) призначеної для роздрібної торгівлі: вага упаковки з товаром коливалась від 1965 грам до 1990 грам. На основі зважених 30 банок було розраховано середню вагу 1977 грам. Під час попереднього огляду було встановлено вагу порожньої банки з кришкою 590 грам. Вага продукції в середньому становить 1387 грам, що не відповідає заявленій вазі на бірці продукції (1 415); 2.наявні розбіжності у наданих декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості документах, зокрема: сума, зазначена у платіжному документі (SWIFT) від 17.11.2023 (10 820, 7 дол. США) не відповідає фактурній вартості, зазначеній у рахунку-фактури (інвойс) від 26.09.2023 №EIPL/SFD-000920 (10 870, 2 дол. США); 3.згідно із залізничною накладною від 07.12.2023 №31502907 (графа 2) порт прибуття Гливице Порт. Проте, відповідно до інформації, наявної у коносаменті від 03.10.2023 №HLCUMA3230934873 порт прибуття Гдиня. 4. згідно наданого до митного оформлення до рахунку від 11.12.2023 №23/12/30/0/0168 оплата послуг повинна бути здійснена до 18.12.2023. Однак, банківські платіжні документи, які б підтверджували факт здійсненої оплати до митного оформлення декларантом не подані. Таким чином, з наведеного вбачається, що у поданих до митного оформлення разом із митною декларацією документах наявні розбіжності та невідповідності, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів то не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.
В зв'язку із цим, митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту: “Початок консультації з митним органом: У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: прайс, специфікація - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.»
На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково на підтвердження заявленої митної вартості було надано: лист № 9/12 від 18.12.2023; прайс-лист від 01.09.2023.
Листом від 26.12.2023 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що для підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подані всі наявні документи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2023/000089/1 від 26.12.2023, у гр. 33 якого зазначено: “Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні документи (банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. АСУР згенеровано форму митного контролю щодо контролю митної вартості за кодом МФ 105-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно, митним органом згенеровано митні формальності за кодом 202-1, 203-1. Під час митного огляду проведено зважування 30 упаковок (банок) призначеної для роздрібної торгівлі: вага упаковки з товаром коливалась від 1965 грам до 1990 грам, на основі зважених 30 банок було розраховано середню вагу 1977 грам, під час попереднього огляду було встановлено вагу порожньої банки з кришкою 590 грам, тоді вага продукції в середньому становить 1387 грам, яка не відповідає заявленій вазі на бірці продукції. На запит митного органу декларантом надіслано додатково прайс-лист та лист щодо не здійснення страхування. За результатами опрацювання документів встановлено, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 25.08.2022 №PF/ECV001. Встановлено, що сума, зазначена у платіжному документі (SWIFT) від 17.11.2023 (10820,7 дол. США) не відповідає фактурній вартості відповідно до фактури від 26.09.2023 №EIPL/SFD-000920 (10870,2 дол. США). Згідно з залізничною накладною від 07.12.2023 №31502907 (графа 2 - Гливице Порт), проте порт прибуття відповідно до коносамента від 03.10.2023 №HLCUMA3230934873 - Гдиня. В листі від 18.12.2023 №9/12 зазначено, що здійснено оформлення транзитної декларації Т1, однак до митного оформлення транзитна декларація не подана. Відповідно до рахунку від 11.12.2023 №№23/12/30/0/0168 оплата послуг повинна бути здійснена до 18.12.2023, однак банківські платіжні документи, які б підтверджували оплату до митного оформлення не подані. Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару з врахуванням результатів проведеного митного огляду згідно з ЕМД від 09.11.2023 №UA403070/2023/5221 (Товар - овочі консервовані з додаванням оцту або оцтової кислоти: - корнішони; країна виробництва Індія; умови поставки FOB) на рівні 1,1443 дол. США/кг.».
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України. Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та самостійно застосував резервний (шостий) метод визначення митної вартості на рівні 508260,48 грн.(13665,71 дол. США)
Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.
У цій справі до митної декларації №23UA403030027659U7, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: - сертифікат якості № б/н від 09.10.2023; - пакувальний лист №б/н від 26.09.2023; - рахунок-фактура (інвойс) № EIPL/SFD-000920 від 26.09.2023; - коносамент №HLCUMA3230934873 від 03.10.2023; - накладна УМВС №31502907 від 07.12.2023; - автотранспортна накладна № 9561 від 18.12.2023; - сертифікат про походження товару №18113 від 03.10.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift від 17.11.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №001353 від 17.11.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №001354 від 17.11.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №23/12/30/0/0168 від 11.12.2023; - банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 601 від 20.11.2023; - банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 602 від 20.11.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № PF/ECV001 від 25.08.2022; - договір про надання послуг митного брокера № 158-23-ПЕФ від 09.11.2023; - договір (контракт) про перевезення №853 від 04.01.2023; - заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № GMO statement від 09.10.2023; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом “єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10859574 від 18.12.2023; - інші некласифіковані документи - етикетки від 19.12.2023; - копія митної декларації країни відправлення № 4211252 від 27.09.2023.
Зокрема, згідно інвойсу №EІPL/SFD-000920 від 26.09.2023 передбачено умови оплати - 100% передплату за. товар, тобто на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі та надано контролюючому органу підтвердження такої оплати (свіфт від 17.11.2023р. на суму 10820,70 дол. США). Однак, суд зауважує, що даний факт не було взято до уваги митним органом. Також, у вказаному свіфті визначено: контракт №PF/ECV001 від 25.08.2022р., згідно якого позивачем проведений платіж у сумі 10820,70 дол. США.
Суд звертає увагу, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об'єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Так, розбіжності між цифровими даними вказаними у платіжному документі (SWIFT) від 17.11.2023 та фактурі від 26.09.2023 №EIPL/SFD- 000920, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою Для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19.
Як слідує з матеріалів справи, поставка товару (консервованих овочів) з Індії на адресу позивача відбулась в повному обсязі, відправником надано усі товарно-супровідні документи, в тому числі Коносамент №HLCUMA3230934873 від 03.10.2023, видання якого, на думку суду, підтверджує, що відправник немає жодних претензій до вантажоодержувача стосовно оплати товару.
Також, з метою додаткового підтвердженням ціни (вартості) імпортованого товару декларантом до митного оформлення було подано: - прайс-лист від 01.09.2023 року, що підтверджує ціну саме на даний вид товару і за конкретних умов доставки (FOB Chennai, India); - митна декларація країни відправлення №4211252 від 27.09.2023, в якій теж чітко визначено: постачальника товару, вантажоодержувача, країну відправлення; інвойс, згідно якого відправляється Товар; країну призначення; контейнер, вид та кількість товару, загальна вартість останнього.
Крім цього, суд зазначає, що на день митного, оформлення позивачем було оплачено послуги перевезення (сума 36318,75 грн. - вартість фрахту; сума 7735,34 грн. - вартість навантажувальних робіт в порту). Сума 1020,00 дол. США - вартість залізничного перевезення контейнера HLBU3069561 з порту GDYNIA, Польща, вказана у інвойсі №23/12/30/0/0168 від 11.12.2023 року. Даний інвойс не було оплачено станом на день митного оформлення, однак суд враховує, що при поданні даної позовної заяви сума 1020,00 дол. США сплачена позивачем в повному обсязі. Суд вважає, що вартість наданих транспортно-експедиційних послуг підтверджено позивачем в повному обсязі, надані підтверджуючі документи не містять жодних розбіжностей чи неточностей, а подані разом із митною декларацією транспортні документи за зовнішніми ознаками відповідали приписам частини 2 статті 53 МК України. Також, контролюючому органу було подано Договір №853 від 04.01.2023р.; платіжна інструкція №601 від 20.11.2023р. на суму 7735,34 грн. (оплата навантажувально-розвантажувальних робіт у порту); платіжна інструкція №602 від 20.11.2023р. на суму 36318,75грн. (вартість фрахту).
Щодо покликань відповідача на наявність розбіжності вказаного порту прибуття, а саме: згідно з залізничною накладною від 07.12.2023р. №31502907 вказано порт Гливице, проте відповідно до коносаменту від 03.10.2023р. №HLCUMA3230934873 вказано порт Гдиня, суд зазначає, що такі обставини не стосуються та не впливають на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів, яка підтверджується також й іншими поданими документами. Водночас, на переконання суду, ненадання до митного оформлення транзитної декларації Т1, як додаткового документа, не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого товару.
Стосовно наявних розбіжностей у відомостях про вагу нетто товарів заявлених декларантом у митній декларації та встановлених при митному огляді товарів: вага упаковки з товаром коливались від 1965 грам до 1990грам, на основі зважених 30 банок було розраховано середню вагу 1977 грам, під час попереднього огляду було встановлено вагу порожньої банки з кришкою 590 грам, тоді вага продукції в середньому становить 1387 грам, яка не відповідає заявленій вазі на бірці продукції, суд зазначає наступне. Позивачем було імпортовано продукт у банках вагою нетто 1270г (1415мл). Згідно листа відправника №SOP/PROWC/Ol від 24.11.2023, в якому описано технологічний процес виробництва продукції та зазначено відсоток допустимої похибки (Таблиця TNE). Так, згідно інформації наданої виробником: - заявлена номінальна вага товару - 1270г (1415мл) - для якої похибка становить 9,5% від номінальної кількості, а Це: 1270 г (1415мл)*9,5%-120,65г (134,425мл). Отже, допустима похибка згідно технологічного процесу виробника становить 120.65г (134,425мл). Згідно тверджень відповідача похибка на одиниці продукції становить: 1387г-1270г=117г. То ж, суд вважає, що імпортований позивачем товар відповідає товарно супровідним документам на нього.
У сукупності наведеного вище, на переконання суду, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за резервним методом.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтверджені документально.
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом резервним методом.
Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403000/2023/000089/1 від 26.12.2023, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача в порядку ст. 139 КАС України.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача понесених витрати пов'язаних з перекладом документів у розмірі 3542,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
При цьому частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав рахунок №11 від 05.02.2024 виписаний ФОП ОСОБА_1 та платіжну інструкцію №254 від 07.03.2024 із змісту якого слідує, що позивач оплатив вказаній особі послугу “переклад документації». Проте, зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та зв'язок таких послуг із цією справою, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов'язаних з перекладом документів в сумі 3542,00 грн з відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки позивачем не подано жодних доказів понесення таких витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA403000/2023/000089/1 від 26.12.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 09 вересня 2024 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (місцезнаходження: вул. Дмитрівська, 44А, пов.6, кім.11,м. Київ,01054 код ЄДРПОУ 44860440);
відповідач - Тернопільська митниця Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ:43985576).
Головуюча суддя Дерех Н.В.