Справа № 500/4052/24
05 вересня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., представника позивача - Василишина К.В., представника відповідача - Свідинської В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 08.03.2024, а саме:
- №0047081-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в сумі 85 086 грн;
- №0047073-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в сумі 138 264,75 грн;
- №0047064-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 142 519,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом в податкових повідомленнях рішеннях за 2022 та за 2023 роки невірно визначено ставку податку на нерухоме майно, оскільки згідно відповідних рішень Підгороднянської сільської ради "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради на 2022 та 2023 роки" визначено, що на території Підгороднянської територіальної громади усі будівлі промисловості звільняються від оподаткування. Щодо податку за 2021 рік, представник позивача зазначив, що за даний податковий період фізичні особи, згідно рішення органу місцевого самоврядування, взагалі звільнені від оподаткування (встановлена ставка - 0%).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 13.08.2024.
Представник відповідача подала до суду 26.07.2024 відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначається, що ГУ ДПС в Тернопільській області вірно визначило ставку податку, виходячи із типу та класифікації обєкту нерухомого майна, що належить позивачу. Також, зазначено, що позивач немає права на податкову пільгу, оскільки не використовує нерухоме майно за його функціональним призначенням у своїй підприємницькій діяльності
В судовому засіданні 13.08.2024 оголошувалась перерва до 05.09.2024 та ухвалою суду було продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив. а відповідачу для подання заперечення.
Представник позивача 19.08.2024 подав відповідь на відзив.
Представник відповідача 03.09.2024 подала заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, а представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , має у власності нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до типу об'єкта: цех по виробництву металопластикових вікон площею 1418,1 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 08.03.2024 було винесено податкові повідомлення - рішення №0047081-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в сумі 85 086 грн; №0047073-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в сумі 138 264,75 грн; №0047064-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 142 519,05 грн..
Позивач, не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Розглядаючи даний спір, суд зазначає, що спірними питаннями та відповідно підставами позову у даній справі є:
1. До якого типу об'єктів нежитлової нерухомості відноситься належне позивачу на праві власності нерухоме майно?
2. Чи правильно застосовано ставку податку контролюючим органом при визначенні податкових зобов'язань позивачу за 2021, 2022 та 2023 роки?
Перед тим як перейти до дослідження вищенаведених питань, суд зазначає, що посилання представника відповідача щодо податкової пільги, оскільки представник позивача ні в позовній заяві ні в інших заявах по суті про це не зазначав, оскільки основною підставою позову є неправильність застосування контролюючим органом ставки податку.
При вирішенні даного спору суд враховує наступні вимоги чинного законодавства:
01.01.2015 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
За приписами пункту14.1 статті 14 ПК України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Відповідно до вимог підпункту14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).
Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі) та тип об'єкта (тобто тип будівлі).
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Досліджуючи питання про те, до якого типу нежитлової нерухомості відноситься належне позивачці на праві власності нерухоме майно суд зазначає наступне:
При визначенні належності об'єкта нерухомого майна до групи «Будівель промисловості та складів» (код 125) ДК 018-2000 слід зазначити, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Таким чином, визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.
Згідно висновком товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна інвентаризація об'єктів нерухомості" №01/05-23 від 01.05.2023 належний на праві власності позивачу обєкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до класу за кодом ДКБС 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії".
Таким чином, позивачка довела, що належне їй нерухоме майно відноситься до класу будівель, які відповідно до рішення Підгороднянської сільської ради №684 від 22.06.2022 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради на 2023 рік" звільнені від оподаткування.
Натомість, судом не приймається до уваги твердження контролючого органу про те, що належна позивачці нерухомість відноситься до класу 1251.9 Будівлі інших промилсових підприємств, включаючи поліграфічне, оскільки такі твердженні нічим не підтвердженні та спростовані вищезазначеним висновком.
Щодо другого питання: чи правильно застосовано ставку податку контролюючим органом при визначенні податкових зобов'язань позивачу за 2021, 2022 та 2023 роки, то суд враховує наступне:
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно підп.266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України 266.7.2. податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 10.3. ст.10 ПК України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п.12.3. ст.12 ПК України).
За підп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що Підгороднянська сільська рада на 2022 та 2023 роки звільнила від оподаткування будівлі класу "Будівлі промисловості".
Так, рішенням №268 від 13.07.2021 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради на 2022 рік" та рішенням №684 від 22.06.2022 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради на 2023 рік" звільнені від оподаткування будівлі нерухомості підкласу 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості".
Рішенням Драганівської сільської ради №372 від 14.07.2020 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік", встановлено, що ставка податку для будівель підкласу 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", що належать фізичним особам становить 0%.
Оскільки, як зазначено вище нерухоме майно позивача, відноситься відповідно до ДК 018-2000 до підкласу 1251.8, то виходячи з вищенаведених рішень сільських рад, до них не могла бути застосована ставка податку 1,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, яка застосована в оскаржуваних ППР Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податковий орган при визначенні позивачу сум податкових зобов'язань діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, визначений законодавством України, а спірні податкові повідомлення- рішення, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021, 2022 та 2023 рік, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 08.03.2024:
- №0047081-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в сумі 85 086 грн;
- №0047073-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в сумі 138 264,75 грн;
- №0047064-2407-1918-UA61040390000066619, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 142 519,05 грн..
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 3658,70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09 вересня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);
Головуючий суддя Осташ А.В.