Іменем України
06 вересня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/916/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області стосовно обмеження розміру пенсії з 21.03.2024 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21.03.2024 без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позову зазначив, що перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 03.11.2004 як одержувач пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків 2 групи (ступінь втрати працездатності - 80%) призначену за нормами статті 54 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахування та виплату якої Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснює на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2- 20 СМ №023614 з 06.11.2007 встановлено довічно 2 групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 01 грудня 2022 року набрали чинності затверджені Постановою КМУ від 9 грудня 2021 р. № 1307 підпункти 6 та 8 пункту 1 зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 і від 26 вересня 2012 р. № 886, згідно яких внесені зміни до пункту 9 Постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 р., якими передбачено, у разі коли особа звернулася за призначенням пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, органи Пенсійного фонду України визначають два показники середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс): обчислений відповідно до абзаців шостого - дванадцятого цього пункту, а також відповідно до абзаців тринадцятого - шістнадцятого цього пункту, і призначають пенсію з урахуванням вищого середньомісячного коефіцієнта заробітної плати.»
Розмір пенсії з 21.03.2024 розрахований на підставі зазначених вище законодавчих актів склав 29914,26 грн, але виплату пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснює згідно приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII, перше речення частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ. Цими приписами обмежено максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону № 796-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - 23 610,00 грн.
Як стверджує позивач, у зв'язку з прийнятим рішенням Другого сенату Конституційного Суду України 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024, він 02.04.2024 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати пенсію з 20.03.2024 без обмеження її 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 07.08.2024 №5500-5805/Є-02/8-1200/24 відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії з підстав відсутності порядку застосування рішення Другого сенату Конституційного Суду України 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 та внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення.
23.08.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 01.02.2005 отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків (ступень втрати працездатності - 80%), призначену за нормами статті 54 Закону № 796-ХІІ.
Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460) встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2024 у розмірі 2361,00 гривень. Пенсію ОСОБА_1 з 01.12.2022 обчислено відповідно до Постанови № 1210 (зі змінами) із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 4,46250, середньомісячний заробіток - 27606,45 грн (6186,32 грн х 4,46250).
Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2024 року склав 23610 грн., у свою чергу:
- 28540,26 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (7994,47 грн х 4,46250 х 80%);
-2850,80 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023»;
-604,30 грн - обмеження в індексації з 01.03.2024 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024»;
- 379,60 грн - додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. № 112 п.5;
- 944,40 грн - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів 2 групи (2361 грн х 40%);
- 50,00 грн - цільова допомога інвалідам війни 2 групи;
Розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками та підвищеннями з 01.03.2024 склав 26459,16 грн
Розмір пенсії ОСОБА_1 обмежено відповідно до статті 67 Закону 796, а саме 23610,00 грн (2361,00 х 10).
Після проведеного перерахунку за нормами пункту 9 Постанови № 1210 розмір пенсії позивача перевищив максимально визначений, тому її обмеження максимальним розміром відповідає нормам чинного на дату проведення перерахунку законодавства.
При цьому 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.08.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.08.1991 № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 стаття 67 Закону № 796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, визнано неконституційними. На теперішній час порядку застосування Рішення Конституційного суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 не визначено.
Після 20.03.2024 пенсія позивача відповідачем не перераховувалась.
Відповідач повідомляє, що у листі Пенсійного фонду України від 01.05.2024 № 2800- 030102-9/26793 викладена така правова позиція: «положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону № 796-XII вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону № 796-XII (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних, відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024)».
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю і має право на пільги та компенсації, встановленні Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.08.2019.
Згідно довідки від 02.07.2024 № 6117-5003347798 позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 28.02.2024 позивачу обраховано пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.03.2024, згідно наступних складових: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 28540, 26 грн.; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 379, 60 грн.; підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат.) (40% від 2361 грн.) - 944, 40 грн.; цільова допомога інвалідам війни ІІ-ї групи - 50,00 грн.; місяць підвищення розміру пенсії 01.03.2024; обмеження в індексації з 01.03.2023 - 2850, 80 грн.; обмеження в індексації - 604, 30 грн.; розмір пенсії з надбавками - 26459, 16 грн.; максимальний розмір пенсії- 23610, 00 грн.
03.08.2021 позивач звернувся на вебпортал ГУ ПФУ в Луганській області із заявою ВЕБ-12001-Ф-С-24-128162 про перерахунок розміру пенсії з 20.03.20204 без обмеження її 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Листом ГУ ПФУ в Луганській області від 07.08.2024 № 5500-5805/Є-02/8-1200/24 було повідомлено позивача про те, що розмір пенсії обмежено відповідно до статті 67 Закону № 796, а саме: з 01.03.2024 - 23610,00 грн (2361,00 грн х 10, де 2361,00 грн - прожитковий мінімум для непрацездатних осіб за Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ “Про Державний бюджет України на 2024 рік»). Рішенням Конституційного суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 у справі № 3- 123/2023(229/23) припис статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) та утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційним судом України не визначено порядок застосування даної норми. Враховуючи зазначене, підстави для проведення перерахунку пенсії на теперішній час відсутні.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно з статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач з 01.02.2005 отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків (ступень втрати працездатності - 80%), призначену за нормами статті 54 Закону № 796-ХІІ.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, у постанові від 05.09.2023 у справі №120/1602/23 зазначив, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VIє лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VIта спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону № 3668-VI також кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв Рішення № 2-р (II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XIIзі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р (II)/2024 стаття 67 Закону № 796-XIIне містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону № 3668-VIзі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що до 19.03.2024 включно припис статті 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню.
Натомість, саме з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (II)/2024 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Враховуючи вищевикладене, суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову зі словесним коригуванням обраного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецький район, Луганська область) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії, призначеної за нормами статті 54 Закону України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Кисельова