05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 447/2455/20
провадження № 51-4497ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
установив:
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27 лютого 2023 року ОСОБА_4 засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 310 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
У відповідності до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вироку першої інстанції від 27 березня 2023 року у касаційному порядку.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та засудженому було вказано на недоліки поданої ним касаційної скарги та встановлено п'ятнадцятиденний строк для їх усунення з дня отримання копії ухвали.
Так, Суд касаційної інстанції звернув увагу ОСОБА_4 на те, що у його касаційній скарзі не зазначено підстав незаконності чи необґрунтованості судового рішенння відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК України та необхідність наведення доводів на обґрунтування цього. Також, ним не було вказано, які конкретно порушення допустив суд апеляційної інстанції та не конкретизовано, у чому саме ці порушення полягали, і чому вони, на його думку, є підставою для скасування чи зміни касаційним судом указаного судового рішення згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу. Крім цього, засудженому було зазначено про необхідність викласти прохання щодо судового рішення з урахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК України, оскільки зазначене ним прохання не узгоджується із наведеними положеннями процесуального закону.
При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, повідомлялась про те, що у разі невиконання вимог суду, скаргу їй буде повернуто.
На виконання зазначеної ухвали Верховного Суду від 08 липня 2024 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, однак недоліків поданої ним уперше касаційної скарги не усунув з огляду на таке.
Порядок звернення з касаційною скаргою, її форма та зміст регламентовано КПК України. Статтею 429 цього Кодексу передбачено обов'язковість перевірки додержання скаржником вимог ст. 427 КПК України. Необхідність виконання їх обумовлена особливостями касаційної процедури, під час якої Суд перевіряє правильність застосування норм права і не наділений повноваженнями досліджувати докази, вирішувати питання про достовірність даних, ревізувати повноту розгляду та встановлені фактичні обставини справи.
Отже від викладених у касаційній скарзі формулювань, доводів і прохань залежать наслідки касаційного розгляду. Саме тому до форми і змісту касаційної скарги пред'являються визначені законом вимоги, недотримання яких призводить до наслідків, передбачених ст. 429 КПК України.
Виправлення недоліків може здійснюватися шляхом складання нового тексту касаційної скарги, яку можна було б вручити учасникам судового провадження в порядку ст. 430 КПК України, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістової частини, або шляхом подання додаткових документів, якщо скаржник, у порушення вимог КПК України, не надав усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Однак засуджений у межах наданого строку звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій знову не зазначає у чому саме, на його думку, полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних ним судових рішень відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК України і доводи на обґрунтування цього. Також прохання автора про скасування вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 27 березня 2023 року і зарахування відбутого ним покарання неузгоджується з приписами статті 436 КПК України.Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформації щодо такого вироку від дати зазначеної засудженим у касаційній скарзі. Отже вказане перешкоджає реалізації положень статей 428, 430 КПК України.
При цьому повторне залишення касаційної скарги без руху чинним КПК України не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК України роз'яснити, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правовою допомогою. Для одержання правової допомоги засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3