Справа № 128/951/21
Іменем України
09.09.2024 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця кримінальне провадження № 12020020000000436, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2020, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
На підставі ст. 331 КПК України прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується до завершення судового розгляду, при цьому ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років, та ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати. Зокрема обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не має стійких соціальних зв'язків, тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечували.
Вислухавши думку учасників судового засідання, оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується та до його закінчення судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершено.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином. При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Попередніми ухвалами щодо запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , судом було враховано як тяжкість інкримінованого злочину, що поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, тяжкість покарання, що загрожувала особі на час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою, так і те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення можливого безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він не одружений, не працює, не має стійких соціальних зв'язків.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»). Подібний висновок також викладено у справі «Лабіта проти Італії».
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_5 у сукупності з даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставин, які вказують на зменшення раніше встановлених ризиків, судом на даному етапі судового розгляду не встановлено.
У зв'язку з чим, з метою запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, та зважаючи на п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 07.11.2024 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання .
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: