05 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14265/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. та Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - Національної поліції України - Медведський В.В. (у порядку самопредставництва),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - Кузнецов І.С. - адвокат (ордер від 21.11.2023 серія АР № 1028667),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Національної поліції України (далі - Поліція)
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024
(головуючий - суддя Шаптала Є.Ю., судді: Тищенко О.В. і Яковлєв М.Л.)
у справі № 910/14265/23
за позовом Поліції
до товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - Товариство)
про стягнення 4 425 237,60 грн.,
Поліція звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором.
Позов мотивовано тим, що Товариство в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснило поставку товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та штраф.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Поліції пеню у розмірі 3 262,85 грн., штраф у розмірі 40 785,60 грн. та судовий збір у розмірі 66 072,67 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані доведеністю позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару у встановлені договором строки та наявністю підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Товариством до суду апеляційної інстанції подано заяву про стягнення судових витрат у справі, в якій просив стягнути з Поліції на користь Товариства витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024: заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення у справі задоволено частково; стягнуто з Поліції на користь Товариства 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
У касаційній скарзі Поліція просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 в частині стягнення 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Поліції на корить Товариства витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000 грн.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено додаткову постанову з порушенням норм процесуального права, передбачених статтями 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 та від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Товариство у відзиві на касаційну скаргу, просить відмовити у її задоволенні, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції з'ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Відповідно до поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення останній просив суд стягнути з позивача 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді даної справи, відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, Товариством надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, укладеного між Кузнецовим Іллею Сергійовичем (адвокат) та Товариством (клієнт), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Згідно з пунктом 4.2 даного договору сума наданої правничої допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю;
- копію розрахунку вартості наданих послуг з правничої допомоги, яким узгоджено, що вартість наданої правничої допомоги адвокатом у справі №910/14265/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) визначена у фіксованому розмірі 20 000 грн. незалежно від витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг;
- копію додаткової угоди від 23.04.2024 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору, якою також узгоджено, що оплата наданої правничої допомоги і витрат адвоката у справі №910/14265/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) визначена у фіксованому розмірі 20 000 грн. та здійснюється протягом 30 календарних днів з дати складання в повному обсязі рішення (постанови, ухвали) суду апеляційної інстанції у цій справі, якою закінчується розгляд справи в суді апеляційної інстанції, та підлягає перерахуванню клієнтом адвокату на його карткові рахунки;
- копію акта б/н приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 14.06.2024, який підписано адвокатом та клієнтом, в якому перераховано всю надану адвокатом в межах розгляду справи №910/14265/23 у суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) правничу допомогу. Вартість наданої правничої допомоги згідно із актом підлягає оплаті у фіксованому розмірі 20 000 грн.
Поліцією подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, відповідно до яких останній просить зменшити такий розмір до 4 000 грн.
Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Норми ГПК України передбачають таке:
стаття 15:
- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;
стаття 16:
- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
стаття 123:
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;
стаття 126:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
частини п'ята статті 129:
- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що адвокатом надано клієнту (Товариству) в межах розгляду справи №910/14265/23 у суді апеляційної інстанції всю перераховано в акті приймання-передачі від 14.06.2024 правничу допомогу, надаючи правову оцінку заяві про ухвалення додаткового рішення, у контексті клопотання Поліції про зменшення таких витрат, погодився з доводами позивача про часткову невідповідність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, у зв'язку із чим, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд враховує, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом, який розглядає заяву про розподіл судових витрат, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Товариства на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 910/14265/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок
Суддя Т. Малашенкова