30 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/2436/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Огороднік К. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024
(у складі колегії суддів: Іванов О. Г. - головуючий, Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)
та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2024
(у складі судді Коваленко Н. М.)
у справі № 912/2436/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
1. Стислий зміст заяви
1.1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пунктів 2, 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість в розмірі 79 121,20 грн.
1.2. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам частини третьої статті 162, частини другої статті 164 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України та статей 115-116 КУзПБ. Заявника було зобов'язано надати суду:
- інформацію, визначену у пунктах 8-9 частини третьої статті 162 ГПК України;
- належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві боржника, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання);
- належним чином засвідчені копії письмових доказів, доданих до заяви в копіях.
1.3. 05.01.2024 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява представника ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2024 у справі №912/2436/23 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та додані до неї документи повернуто заявнику.
2.2. Ухвала суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначені ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2023, зокрема:
- суду не надано копій укладених правочинів, за якими заявник отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб;
- додані до заяви копії документів прошиті, пронумеровані, скріплені печаткою адвоката Войтович Л.В. 21.12.2023. Разом з цим, жоден з документів, доданих до заяви в копіях, не містить засвідчення відповідності такої копії оригіналу написом "згідно з оригіналом", тому такі копії документи не засвідчені належним чином і не можуть вважатися доказами у розумінні частини другої статті 91 ГПК України.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2024 у справі №912/2436/23 залишено без змін.
2.4. Стосовно ненадання кредитних договорів, укладених між боржником та його кредиторами, а також доказів, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши про те, що обставини наявності/відсутності заборгованості та її розміру досліджуються судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі відповідно до статті 115 КУзПБ. Натомість місцевим господарським судом розглядалось лише питання прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку статті 117 КУзПБ. Відтак, суд мав дослідити питання відповідності заяви і додатків до неї формальним вимогам статті 116 КУзПБ та збору додаткових відомостей, необхідних для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, але при цьому оцінка змісту заяви, додатків та поданих додаткових відомостей не проводиться.
2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом щодо не надання заявником належним чином засвідчених копій документів, доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тому ці документи не можуть вважатися доказами, відповідно заявником не надано документи (докази), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, перелічені в частині третій статті 116 КУзПБ.
3. Стислий виклад вимог та узагальнених доводів касаційної скарги
3.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Кіровоградської області від 10.01.2024, справу №912/2436/23 направити для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.
3.2. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, скаржник зазначає про те, що реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
3.3. Стосовно необхідності зазначення наявності у ОСОБА_1 або іншої особи оригіналів письмових доказів, доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в копіях, скаржник зазначав про те, що положення статті 116 КУзПБ не містять вимог відносно зазначення місцезнаходження оригіналів документів. Відповідна вимога, встановлена пунктом 8 частини третьої статті 162 ГПК України, стосується саме позовної заяви, а не заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, тому застосування судом даної норми суперечить чинному законодавству.
4. Касаційне провадження
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Кіровоградської області від 10.01.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини першої статті 301 ГПК України. Крім того, витребувано у Господарського суду Кіровоградської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №912/2436/23.
4.2. 11.06.2024 до Верховного Суду на запит від Господарського суду Кіровоградської області надійшли матеріали справи №912/2436/23.
4.3. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.
4.4. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві, у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, у зв'язку з чим розгляд поданої касаційної скарги здійснювався Судом у розумні з огляду на вищевказані обставини строки.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пунктів 2, 4 частини другої статті 115 КУзПБ.
5.2. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2024, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, вищезгадану заяву та додані до неї документи повернуто ОСОБА_1 .
5.3. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням принципів справедливості, законності та розумності.
5.4. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
5.5. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
5.6. Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність наведені у статті 116 КУзПБ. Частина третя вказаної статті визначає перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
5.7. Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд залишив без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, вказавши про її невідповідність вимогам статей 162, 164 ГПК України та статей 115-116 КУзПБ. Заявника було зобов'язано надати суду:
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункти 8, 9 частини третьої статті 162 ГПК України);
- належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві боржника, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання) (частина третя статті 116 КУзПБ);
- належним чином засвідчені копії письмових доказів, доданих до заяви в копіях.
5.8. За висновком місцевого господарського суду, заявником не було усунуто недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки не надано копій укладених правочинів, за якими заявник отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Крім того, додані до заяви копії документів не засвідчені належним чином, а тому не можуть вважатися доказами у розумінні частини другої статті 91 ГПК України. У зв'язку з наведеним заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було повернуто без розгляду.
5.9. Суд апеляційної інстанції частково погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду, визнавши їх обґрунтованими в частині невиконання заявником вимог суду про надання належним чином засвідчених копій документів, доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У зв'язку з наведеним апеляційний господарський суд дійшов висновку про ненадання заявником документів (доказів), перелічених в частині третій статті 116 КУзПБ, які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а відтак не усунення відповідних недоліків вказаної заяви і наявність підстав для її повернення.
5.10. Як вбачається з матеріалів справи, в касаційній скарзі заявник просить Верховний Суд скасувати як постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, так і ухвалу Кіровоградської області від 10.01.2024, справу №912/2436/23. При цьому касаційна скарга містить аргументи (заперечення) скаржника проти висновків судів попередніх інстанцій лише стосовно відсутності засвідчення адвокатом Войтович Л. В. (представником заявника) відповідності копій документів їх оригіналам, а також щодо зазначення відомостей про наявність у ОСОБА_1 або іншої особи оригіналів письмових доказів, доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в копіях.
5.11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.12. З урахуванням вищевикладеного, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій переглядаються Верховним Судом в межах доводів та вимог, визначених скаржником у касаційній скарзі.
5.13. Так, за твердженням скаржника, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на положення частини другої статті 91 ГПК України є надмірним формалізмом у розумінні судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому, скаржник посилається на норми пункту 1 частини третьої статті 116 КУзПБ та частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", які визначають документи на підтвердження повноважень представника та адвоката.
5.14. Натомість у даному випадку в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій зазначали не про відсутність доказів на підтвердження наявності повноважень у особи, яка підписала заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чи повноважень адвоката заявника, а саме про те, що додані до вказаної заяви документи у копіях не засвідчені належним чином. Наведене слугувало однією з підстав для залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху і зобов'язання заявника надати місцевому господарському суду належним чином засвідчені копії письмових доказів, доданих до заяви в копіях.
5.15. Однак відповідні вимоги суду першої інстанції в цій частині не були виконані заявником (її представником).
5.16. Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (сторінка 10 вказаної заяви) представник заявника вказував про те, що додані до заяви копії документів засвідчені належним чином, покликаюсь при цьому на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20.
5.17. Згідно з процитованим представником заявника висновком Верховного Суду у справі №916/2024/20 "Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.
5.18. Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.
5.19. У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів".
5.20. Оскільки додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність копії документів були прошиті представником заявника та вказано на звороті останнього аркуша "Прошито, пронумеровано, скріплено підписом та печаткою адвоката 149 (сто сорок дев'ять) аркушів. Адвокат (підпис) Войтович Л. В. "21" грудня 2023р" та скріплено печаткою адвоката, скаржник вважає, що ним надано саме належним чином засвідчені копії документів.
5.21. Колегія суддів вважає хибними вказані твердження скаржника, виходячи з наступного.
5.22. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
5.23. Одними із засобів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, що мають значення для вирішення справи, є письмові докази.
5.24. Частина перша статті 74 ГПК України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 цього Кодексу).
5.25. Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
5.26. Отже, ГПК України не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини четвертої статті 91 ГПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".
5.27. Подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №916/2024/20, який було враховано судом апеляційної інстанції та правомірно застосовано Порядок засвідчення копій документів, визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, про яку зазначалося вище.
5.28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що жоден з документів, доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в копіях, не містить засвідчення відповідності такої копії оригіналу.
5.29. У даному випадку скаржник помилково ототожнює надання прошитого та пронумерованого пакету документів у копіях, скріпленого печаткою адвоката без жодних відміток щодо відповідності наданих копій оригіналам цих документів із проставленням посвідчувального напису на останній сторінці відповідного пакету копій документів, який має містити слова - "Згідно з оригіналом", а також зазначення посади, ініціалів і прізвища особи, яка засвідчує копії, її особистого підпису, дати засвідчення і у визначених випадках відбитку печатки.
5.30. Тобто, засвідчення копії конкретного документу (документів) передбачає проставлення посвідчувального напису на кожній сторінці такого документу. Натомість у разі подання прошитого пакету документів у копіях відповідний посвідчувальний напис проставляється на останній його сторінці.
5.31. Крім того, згідно з частиною п'ятою статті 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
5.32. Звідси й необхідність у зазначенні особою, яка подає копію документу (доказу) про те, у кого знаходиться його оригінал.
5.33. Посилання в касаційній скарзі на те, що положення статті 116 КУзПБ не містять вимоги про зазначення заявником місцезнаходження оригіналів документів, а така вимога, передбачена в пункті 8 частини третьої статті 162 ГПК України, стосується позовної заяви, а не заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, відхиляються колегією суддів як помилкові, з огляду на наступне.
5.34. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
5.35. 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, згідно з пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
5.36. В частині першій статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.37. Згідно з частиною третьою статті 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
5.38. В свою чергу стаття 174 ГПК України визначає порядок і підстави залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви. Відповідно до частини першої названої статті суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
5.39. При цьому колегія суддів враховує, що КУзПБ не містить положень щодо порядку оформлення та подання доказів, у зв'язку з чим у цій частині підлягають застосуванню відповідні норми ГПК України, зокрема вищезгадана стаття 91 ГПК України, що слушно було враховано судами попередніх інстанцій.
5.40. Відтак, наведеними у касаційній скарзі аргументами не спростовано висновок судів попередніх інстанцій про невиконання заявником вимог ухвали місцевого господарського суду від 29.12.2023, якою було залишено без руху заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в частині надання належним чином засвідчених копій письмових доказів, доданих до заяви, а також зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
5.41. Оскільки не засвідчені належним чином копії документів не можуть вважатися доказами у розумінні частини другої статті 91 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про ненадання заявником документів (доказів), які в обов'язковому порядку мають бути додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, перелічені в частині третій статті 116 КУзПБ, а відтак і про невідповідність поданої заяви вимогам статті 116 КУзПБ.
5.42. Процесуальним наслідком невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху у встановлений судом строк є повернення такої заяви.
5.43. Відносно доводів касаційної скарги щодо надмірного формалізму, колегія суддів зазначає наступне.
5.44. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli.), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).
5.45. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (постанова Верховного Суду від 23.10.2023 у справі №910/9714/22).
5.46. Проте, за встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд не вбачає в діях судів першої та апеляційної інстанцій надмірного формалізму та обмеження доступу скаржника до правосуддя. Повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність пов'язано виключно з поведінкою заявника та його представника.
5.47. Крім того, зазначаючи про надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, поза увагою скаржника залишено, що ухвала, як один із видів судового рішення, підлягає обовязковому виконанню.
5.48. В частині третій статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5.49. Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
5.50. Положення частини четвертої статті 13 ГПК України визначають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.51. Колегія суддів також звертає увагу, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, що було роз'яснено скаржнику в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду від 10.01.2024.
5.52. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
5.53. За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені скаржником аргументи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень за наведених у касаційній скарзі доводів і відповідно задоволення касаційної скарги відсутні.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
6.2. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про те, що викладені у скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, відтак оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
6.4. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2024 у справі №912/2436/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді С. В. Жуков
К. М. Огороднік