05 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4215/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - Сосунов Є.В. (у порядку самопредставництва)
публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» - Жукова Л.А., адвокат (довіреність від 24.12.2023),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»
на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2022 (суддя Гумега О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 (головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Шаптала Є.Ю., Чорногуз М.Г.)
у справі №910/4215/22
за позовом приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго»)
до публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго»),
про стягнення 33 334 297,72 грн.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяв про: збільшення позовних вимог від 08.09.2022; зменшення позовних вимог від 03.10.2022, які прийняті судом першої інстанції) до ПАТ «Донбасенерго» про стягнення 33 911 177,53 грн, з них: 33 326 141,41 грн основний борг, 150 093,27 грн пеня та 434 937,85 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку від 10.08.2021 № 0112-04124 (далі - Договір) щодо оплати наданих позивачем послуг за лютий 2022 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2022 зі справи № 910/4215/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Донбасенерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» 33 326 141,40 грн основного боргу, 434 937,85 грн 3% річних, 376,85 грн пені. В іншій частині позову відмовлено.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на доведення позивачем належними та допустимими доказами позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 33 326 141,40 грн за порушення відповідачем зобов'язань за Договором від 10.08.2021 щодо своєчасної сплати основного боргу, а також 3% річних у сумі 434 937,85 грн, з огляду на наявність у позивача права за порушення відповідачем грошового зобов'язання вимагати сплати останнім процентів річних.
Стосовно вимог про нарахування та стягнення пені за порушення умов Договору від 10.08.2021, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове їх задоволення у сумі 376,85 грн, вказавши, що обґрунтованим і правомірним є нарахування та стягнення пені лише за один день 23.02.2022, як такий, що не входить у період дії воєнного стану, при цьому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені у сумі 149 716,42 грн, оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», а тому у цьому випадку підлягають застосуванню приписи підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова НКРЕКП № 332), з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413.
У касаційній скарзі ПАТ «Донбасенерго», з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій зі справи у частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у сумі 376,85 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332.
Скаржник зазначає, що у спірних рішеннях суди застосували зазначену норму таким чином, що така норма не зупиняє стягнення штрафних санкцій на період воєнного стану з огляду на предмет регулювання підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, якщо санкції нараховані до введення воєнного стану (до 24.02.2022), а тому суди неправомірно стягнули з ПАТ «Донбасенерго» пеню за період до введення в державі воєнного стану (за 23.02.2022).
ПрАТ «НЕК «Укренерго» не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Донбасенерго» звернулося до ПрАТ «НЕК «Укренерго» із заявою-приєднання в цілому до Договору про участь у балансуючому ринку та включення до реєстру постачальників послуг з балансування.
Наведена заява відповідача була акцептована позивачем 10.08.2021 із зазначенням ідентифікатора договору № 0112-04124, про що відповідача повідомлено листом від 10.08.2021 № 01/34585.
Наказом ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 31.01.2022 № 59 затверджено нову редакцію Договору про участь у балансуючому ринку, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Договору за цим договором ППБ (ПрАТ «НЕК «Укренерго») зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП (ПАТ «Донбасенерго») балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену, балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку. Загальна вартість цього договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані та продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору. За підсумками місяця визначаються індикативні величини: середньозважені ціни балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження за розрахунковий місяць (грн/МВт год. з точністю до дев'яти знаків після коми), які розраховуються шляхом ділення вартості балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження на загальний обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження відповідно.
Пунктами 2.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку. Виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку. За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони Акта приймання-передачі наданих послуг з балансування (далі - Акт), який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами Акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення Акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
За приписами пункту 4.6 Договору оплата платіжного документа здійснюється ППБ на користь ОСП протягом одного робочого дня з дати його направлення до 18:00.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України. ОСП має право отримувати від ППБ оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за придбану цим ППБ балансуючу електричну енергію; нараховувати штрафні платежі ППБ у випадках, передбачених вимогами Правил ринку.
Згідно з пунктом 5.3 Договору ППБ має право отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію; на відшкодування від ОСП збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням ОСП зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 5.4 Договору ОСП зобов'язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором; відшкодувати збитки, завдані ППБ невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 7.1 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи умови пункту 1.3. Договору в редакції від 31.01.2022, надання ППБ ОСП заяви-приєднання в цілому до Договору є погодженою пропозиція відповідача на приєднання до вказаного правочину, а також прийняття сторонами зобов'язань, зважаючи на Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 307 (зі змінами) (далі - Правила ринку), які визначають, зокрема, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Актом купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 28.02.2022 № БР/22/02-0112 зафіксовано факт продажу ОСП (позивачем) та купівлі ППБ (відповідачем) у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 балансуючої електричної енергії в обсязі 52 162,500 Мвт/год., загальною вартістю 33 326 141,40 грн (з ПДВ). Наведений Акт підписано сторонами з використанням КЕП, докази чого наявні в матеріалах справи.
Посилаючись на наведені умови Договору в редакції від 31.01.2022, норми Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правила ринку, позивач стверджував, що відповідач не виконав свої зобов'язання у частині оплати балансуючої електричної енергії, отриманої від позивача у лютому 2022 року в строки, встановлені зазначеним Договором, у зв'язку з чим наявний борг за цей період у сумі 33 326 141,41 грн (основний борг), що підтверджується наданими позивачем рахунками-фактури від 18.02.2022, від 28.02.2022, від 09.03.2022, Актом купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 28.02.2022 № БР/22/02-0112.
Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення з ПАТ «Донбасенерго» основного боргу у сумі 33 326 141,41 грн, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості розрахунку позивачем вартості балансуючої енергії, відпущеної відповідачу. Враховуючи, що Акт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 28.02.2022 № БР/22/02-0112 підписано обома сторонами, що свідчить про відсутність будь-яких зауважень, у т.ч. з боку відповідача щодо обсягу і вартості придбаної балансуючої електричної енергії, а також те, що позивачем доведено належним чином прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором від 31.01.2022 у частині своєчасної сплати основного боргу, а саме за рахунками-фактури від 18.02.2022 № 1802202202340, № 1802202202348, № 1802202202357, № 1802202202366, № 1802202202382, № 1802202202400, № 1802202202415 - з 23.02.2022; за рахунками-фактури від 28.02.2022 № 2802202200031, № 2802202200043, № 2802202200054,№ 2802202200074, № 2802202200103 - з 03.03.2022; за рахунком-фактури від 09.03.2022 № 0903202200007 - з 13.03.2022, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність позовних вимог у частині стягнення основного боргу у сумі 33 326 141,41 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення 434 937,85 грн 3% річних та 150 093,27 грн пені.
Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення з ПАТ «Донбасенерго» 3% річних, суди виходили із встановлення факту прострочення відповідачем оплати за виставленими рахунками-фактури. За здійсненим судами перерахунком встановлено, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 434 937,85 грн 3% річних.
Щодо вимог позивача про стягнення 150 093,27 грн пені (у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, як передбачено пунктом 7.1 Договору в редакції від 31.01.2022), то зазначена сума нарахована ПрАТ «НЕК «Укренерго» за період з дат прострочення за спірними рахунками з 23.02.20222 до 25.04.2022.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Враховуючи зазначену постанову НКРЕКП № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), яка є чинною, та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій виснували, що така підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування пені за період, який входить в період дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022, а тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені у сумі 149 716,42 грн. Водночас, позовні вимоги про нарахування та стягнення позивачем пені за один день 23.02.2022, який не входить у період дії воєнного стану, є обґрунтованими, оскільки не охоплюється дією воєнного стану.
Відтак попередні інстанції зазначили, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення оплати спірних рахунків від 18.02.2022 за період одного дня 23.02.2022, що за розрахунком суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції, становить 376,85 грн. У решті позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4215/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Вронської Г.О. (головуючої), Кондратової І.Д., Губенко Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2023 (після усунення скаржником недоліків касаційної скарги), зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 910/4215/22, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.09.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2023 зупинено касаційного провадження у справі № 910/4215/22 за вказаною касаційною скаргою на зазначені вище спірні судові акти до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 911/1359/22.
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2024, зокрема: задоволено клопотання ПрАТ «НЕК «Укренерго» про поновлення касаційного провадження у справі № 910/4215/22, поновлено касаційне провадження у справі № 910/4215/22 за касаційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.07.2024.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.06.2024 № 32.2-01/1220 проведений повторний автоматизований розподіл справи № 910/4215/22 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О. для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 для розгляду справи № 910/4215/22 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючої), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2024 прийнято справу № 910/4215/22 за касаційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 до провадження відповідною колегією та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.08.2024.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 32.2-01/1980 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4215/22 у зв'язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.
Крім того, 23.08.2024 від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшло клопотання про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 910/4215/22, у тому числі призначеного на 29.08.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ухвали Суду від 27.08.2024 задоволено клопотання ПрАТ «НЕК «Укренерго» про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 910/4215/22, у тому числі призначеного на 29.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 29.08.2024 у справі № 910/4215/22 оголошено перерву до 05.09.2024 о 13:30 за ініціативою суду.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» є рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 910/4215/22 у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені (376,85 грн) за період нарахування 23.02.2022.
В іншій частині (а саме у частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 33 326 141,41 грн, нарахованих 34 937,85 грн 3% річних та у частині відмови у стягненні пені у сумі 149 716,42 грн) вказані вище судові акти учасниками справи не оскаржуються, відповідно у касаційному порядку не переглядаються.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Так, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права з питання застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, а саме до правовідносин при нарахуванні та стягненні санкцій, які виникли до введення воєнного стану.
Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
Суд також враховує те, що касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22 (предметом розгляду було питання стягнення коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії у частині повернення коштів за електричну енергію), зокрема, у питанні щодо ієрархії нормативних актів, повноважень НКРЕКП та обов'язковості виконання спірної норми всіма учасниками ринку у своїй господарській діяльності.
Так, за наслідками розгляду справи № 911/1359/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024, в якій досліджувалося питання застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332, виснувала:
«Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.
Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП № 332 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП № 332 - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
У зв'язку із зазначеним об'єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України) в договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор у силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у т.ч. у частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у т.ч. фінансового стану учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень, тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Постанова НКРЕКП №332 прийнята Регулятором в межах своїх повноважень.
Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення».
На відміну від справи № 911/1359/22, де предметом позову, зокрема, було стягнення штрафних санкцій (пені) за невиконання договірних зобов'язань з 02.03.2022 по 23.08.2022, у справі № 910/4215/22 предметом судового розгляду є штрафні санкції у вигляді пені за період прострочення з 23.02.2022 по 13.03.2022, тобто період прострочення охоплює період, як до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні, так і після такого.
При цьому предметом касаційного оскарження є рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 910/4215/22 у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені (376,85 грн) за період нарахування 23.02.2022 (тобто прострочення, яке стосується періоду до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні).
Водночас при підготовці справи до розгляду Судом з'ясовано, що згідно з постановами Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22 та від 16.07.2024 у справі № 908/813/22, прийнятими після подання касаційної скарги у цій справі та ухвалення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (з її урахуванням), Верховним Судом викладено такі висновки у наведених вище постановах зі справ у правовідносинах, що є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається:
«Враховуючи специфіку та спрямованість цієї постанови, де йдеться саме про період воєнного стану, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, що виникли у попередні періоди. При цьому, в контексті доводів скаржника, момент нарахування та відображення заборгованості у бухгалтерському обліку позивача ніяким чином не впливає на правові питання, пов'язані реалізацією господарсько-правової відповідальності».
Крім того, зокрема у постанові від 26.06.2024 зі справи № 908/818/22 Верховний Суд зазначив таке:
«Аналізуючи зміст положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов'язань, які мали місце до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні, суд касаційної інстанції бере до уваги положення ЦК України та ГК України, які регламентують застосування штрафних санкцій.
Так, за частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку. За частиною першою статті 222 ГК України «Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності» учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України (частина перша статті 223 ГК України), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).
Верховний Суд наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов'язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а не з таких факторів, як відображення штрафу в бухгалтерському обліку кредитора, надіслання претензії чи іншої його формалізації.
За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно не застосували до спірних правовідносин положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, оскільки Регулятор чітко визначив період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не містить регулювання, що поширювало б її дію на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.
Наведеним підтверджується наявність висновків Верховного Суду в аспекті відсутності підстав для поширення дії підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 на правовідносини, порушення та прострочення виконання зобов'язання в яких виникли до дня введення в Україні воєнного стану, а саме: до 24.02.2022 (за попередні періоди).
Таким чином, Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, про наявність правових підстав для стягнення пені, нарахованої за 23.02.2022, є вірними і не суперечать вказаним вище висновкам Верховного Суду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Касаційний господарський суд у розгляді касаційної скарги зі справи № 910/4215/22 не вбачає підстав для відступу від правової позиції щодо застосування наведеної вище норми права, викладеної у постановах Верховного Суду у справах № 908/818/22, № 908/817/22 та № 908/813/22 у подібних правовідносинах.
Верховний Суд відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Висновок про застосування норми права не є власне нормою права, а отже, на нього не поширюється принцип дії норми права (закону) в часі.
При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід'ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.
Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.
Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі «Monnell and Morris v. the United Kingdom» (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
У справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Отже, аргументи скаржника у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, а тому Суд дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю, а інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не наводить.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 910/4215/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок