61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
19.08.2024 Справа №905/24/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Марченко А.Є.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця
до відповідача Управління соціального захисту населення Слов?янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області
про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян у розмірі 2707719, 65 грн.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Комісарова А.В., адвокат, довіреність від 28.12.2023 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з?явився;
Стислий зміст і підстави позовних вимог
04.01.2024 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця», Залізниця) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Слов?янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (далі - Управління) про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян у розмірі 2 707 719, 65 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відмову відповідача компенсувати понесені позивачем витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів на території Слов?янської міської ради за 12 місяців 2020 року у порушення ст.91 Бюджетного кодексу України, ст.ст.7, 9 Закону України «Про залізничний транспорт» та Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009, що спричинило позивачу збитки.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/24/24. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 07.02.2024 року о 11:30 год.
У зв?язку із перебуванням судді Устимової А.М. з 06.02.2024 по 09.02.2024 у відпустці за сімейними обставинами, підготовче засідання призначене на 07.02.2024 року о 11:30 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені. Ухвалою від 12.02.2024 підготовче засідання у справі призначено на 06.03.2024 року
Підготовче засідання неодноразово відкладалось, ухвалою від 06.03.2024 строк підготовчого провадження продовжено судом на тридцять днів.
Зокрема, ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.05.2024 суд відклав підготовче засідання на 19.06.2024 року о 12:00.
У зв?язку з знаходженням судді Устимової А.М. на дату розгляду справи на лікарняному, підготовче засідання призначене на 19.06.2024 року о 12:00 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені листом від 18.06.2024 та телефонограмою.
Ухвалою від 25.06.2024 підготовче засідання у справі призначено 17.07.2024 року о 13:00 год.
Ухвалою від 17.07.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/24/24 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.08.2024 року о 10:45 год.
Представник позивача у судове засідання 19.08.2024 з?явився в режимі відеоконференції, висловився на стадії вступного слова, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 19.08.2024 не з?явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» останнього, ухвала отримана 18.07.2024.
Суд також бере до уваги, що відповідач мав можливість ознайомитись з всіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
З огляду на зазначене, суд вважає, що вчинено всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання у справі.
Згідно приписів ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст. 202 цього Кодексу).
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №3891-IX від 23.07.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
За об?єктивних обставин, які пов?язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, що постійно знаходиться під ворожими обстрілами, роботою суду дистанційно на підставі розпорядження №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказу №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою», розпорядженням суду № 6-р від 25.05.2023 «Про організацію роботи Господарського суду Донецької області» з метою дотримання принципів змагальності сторін та рівності їх перед законом та судом останній діяв виходячи принципу розумності строків розгляду справи.
У судовому засіданні 19.08.2024 судом заслухано вступне слово представника позивача, здійснено дослідження доказів у справі та проведено судові дебати.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція учасників процесу
В обґрунтування своєї правової позиції РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» посилається на те, що підприємством на підставі імперативних норм Закону України «Про залізничний транспорт» та Постанови Кабінету міністрів України № 1359 від 16.12.2009 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним окремих категорій громадян» здійснено у 2020 році у приміському сполученні перевезення окремих категорій громадян мешканців м.Слов'янськ на пільгових умовах. На підставі облікових форм, складених за виданими проїзними документами пільгових категорій громадян, вартість перевезення цих пасажирів за 12 місяців 2020 року становить 4214849,65грн. Управління соціального захисту населення Слов?янської міської ради, яке є розпорядником бюджетних коштів за даною програмою соціального захисту, відшкодовано заборгованість по договору про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов'янської міської ради № 08-71/018, зареєстрований №Дон/НРП-20034/НЮ-і у сумі 1507130,00грн, залишок заборгованості становить 2707 719,65грн. Виставлена позивачем претензія від 20.05.21 № 2021/2459 залишилась без задоволення. Відповідачем не взято до уваги, що зобов?язання відшкодування залізниці понесених витрат у спірних правовідносинах виникли безпосередньо з вимог чинного законодавства. За таких обставин, позивач просить позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що Управлінням соціального захисту населення Слов?янської міської ради повністю виконало зобов?язання перед позивачем щодо відшкодування витрат, пов?язаних з перевезенням пільгових категорій громадян у розмірі 630000,00грн, у зв?язку з оплатою за договором №08-71/018 від 31.01.2020 у повному обсязі. Крім того, відповідач посилався на норми ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» якими передбачено, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Слов'янською ж міською радою рішення щодо введення відповідних пільг не приймалось. Також, бюджетом Слов'янської міської територіальної громади не передбачені кошти на компенсацію витрат на пільгове перевезення громадян Залізницею. Окрім іншого, на переконання відповідача позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного надання послуг з перевезення пільговим категоріям населення в обсязі, що перевищує узгоджений сторонами відповідно до підписаного акту звіряння заборгованості, та повністю сплачений Управлінням соціального захисту населення Слов?янської міської ради. Відповідач повідомив, що Указом Президента України від 26.05.2021 № 210/2021 «Про утворення військово- цивільної адміністрації» утворено Слов'янську міську військово-цивільну адміністрацію Краматорського району Донецької області, у подальшому Указом Президента України від 30 березня 2022 року № 188/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» утворено Слов'янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» за розпорядженням керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації від 30.09.2021 № 49 встановлено, що Слов'янська міська військово- цивільна адм?#
?Roman CEивноевропейский?Roman CYRивеский?Крім того, Управління звернулось до суду з заявою про застосування строку позовної давності, яка обґрунтована тим, що строк дії договору №08-71/018 від 31.01.2020 перебіг 31.12.2020, тобто строк звернення з позовними вимогами, виходячи з приписів ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), перебіг 31.12.2023, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 04.01.2024, поза межами такого строку.
Виклад обставин справи, встановлених судом
Рішенням Слов'янської міської ради від 20.12.2019 № 18-LXXVI-7 «Про міський бюджет м. Слов'янськ на 2020 рік» затверджено міський бюджет м.Слов?янськ, відповідно до п.13 якого, передбачено виділення коштів, зокрема, на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті. Вказане рішення розміщене в режимі публічного доступу на офіційному вебсайті Ради за посиланням: https://docs.slavrada.gov.ua/dt/30152/.
31.01.2020 між Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради (далі - Платник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної Філії «Донецька залізниця» (далі - Перевізник) укладено договір №08-71/018 про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов'янської міської ради (зареєстрований № ДОН/НРП-20034/НЮ-і 30.01.2020) (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого останній регламентує взаємовідносини Сторін щодо відшкодування Платником витрат Перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд (надалі - пільгові категорії громадян) в залізничному транспорті приміського сполучення.
Встановлено, що при здійсненні відшкодування втрат за перевезення пільгових категорій громадян Сторони керуються Бюджетним кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України: від 16.12.2009 №1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», (зі змінами), рішенням Слов'янської міської ради від 20.12.2019 № 18-LXXVI-7 «Про міський бюджет м. Слов'янськ на 2020 рік», рішенням Слов'янської міської ради від 26.07.2017 № 7-XXIX-7 «Про затвердження Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов'янської міської ради» (п. 1.2 Договору).
Договір набирає чинності з 01.01.2020р. і діє в частині надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян до 31.12.2020р., а в частині здійсненні компенсаційних виплат - до їх погашення (п.7.1 Договору).
До договору укладені додаткові угоди №1 від 26.05.2020 та №2 від 28.12.2020, яким змінювалась сума компенсаційних витрат протягом строку дії договору.
У додатковій угоді №2 від 28.12.2020 сторонами остаточно узгоджено, що відповідно до п. 2.3 Договору Платник згідно з Положенням та в межах суми бюджетних асигнувань, передбачених в кошторисах доходів та видатків Платника на відповідний рік, зобов'язується сплатити Перевізнику компенсацію у розмірі 1507130,00грн грн. (Один мільйон п?ятсот сім тис. сто тридцять грн.) до 31 грудня 2020 року за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян - мешканців м.Слов'янська на підставі наданих Перевізником документів, передбачених цим Договором.
Порядок розрахунків погоджений сторонами у розділі 3 Договору, відповідно до п.3.2 якого Перевізник подає щомісяця до 10 числа місяця наступного за звiтним розрахунки видатків - облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витати на перевезення яких відшкодовуються з міського бюджету згідно Додатку 1 до Положення.
На підставі наданих Перевізником розрахунків та актів звіряння заборгованості, Платник перераховує Перевізнику суму відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах кошторисних призначень на відповідний період (помісячного розпису) при наявності фінансування (п. 3.3. Договору).
Договір №08-71/018 від 31.01.2020 та додаткові угоди до нього підписані представниками Сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без зауважень та заперечень.
Регіональною філією «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» направлялись для оплати відповідачу Облікові форми про недоотримання коштів на перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, в яких за звітний період визначена сума здійснених пільгових перевезень та сума недоотриманих коштів, яка за 2020 рік становить: за січень 2020 - 920086,88грн; за лютий - 637822,09грн; за березень - 396018,13грн; за червень - 41126,41грн; за липень - 443534,90грн; за серпень - 383000,68грн; за вересень - 277321,90грн; за жовтень - 235880,10грн; за листопад - 223278,61грн; за грудень - 656779,95грн. Відповідачем не заперечується факт отримання від позивача означених облікових форм в порядку передбаченому п.3.2 Договору.
Сторонами підтверджено, що Управлінням повністю виконало зобов'язання за договором № 08-71/018 від 31.01.2020 в частині оплати Перевізнику компенсації за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян у повному обсязі у 2020 в сумі 1507130,00 грн, яка узгоджена у договорі, зокрема, 20.02.2020 у сумі 50000,00грн; 27.02.2020 у сумі 66700,00грн; 19.03.2020 у сумі 116700,00грн; 27.08.2020 у сумі 41126,41грн; 08.10.2020 у сумі 40459,25грн; 10.11.2020 у сумі 35144,34грн; 22.01.2021 у сумі 125000,00грн; 15.02.2021 у сумі 125000,00грн; 04.03.2021 у сумі 125000,00грн; 19.04.2021 у сумі 125000,00грн; 07.05.2021 у сумі 125000,00грн; 25.06.2020 у сумі 116700,00грн; 05.08.2021 у сумі 415300,00грн. Будь-які заперечення сторін з цього приводу відсутні.
Відповідно до акту звіряння заборгованості за 12 місяців 2020 року, сторонами встановлено наступне: за відповідачем: нараховано (кредит) 1507130,0грн, сплачено (дебет) - 466830,00грн, заборгованість - 1040300,00грн; за позивачем: нараховано (дебет) 4214849,65грн, сплачено (кредит) - 466830,00грн, заборгованість - 3748019,65грн.
Регіональна філія «Донецька залізниця» звернулась до УСЗН Слов'янської міської ради з претензією від 20.05.2021 щодо відшкодування заборгованості за перевезення пільгової категорії громадян в розмірі 3748019,65грн у 2020 році, яка залишилась без задоволення.
Відповідно до акту звіряння заборгованості за 12 місяців 2021 року, сторонами встановлено наступне: за відповідачем: заборгованість станом на 01.01.2021 - 1040300,00грн, нараховано за 12 місяців 2021р (кредит) - 1500000,00грн, сплачено (дебет) - 2540300,00грн, заборгованість станом на 01.01.2022 - 0грн; за позивачем: заборгованість станом на 01.01.2021 - 3748019,65грн, нараховано за 12 місяців 2021р (кредит) - 5439252,51грн, сплачено (дебет) - 2540300,00грн, заборгованість станом на 01.01.2022 - 6646972,16грн, у тому числі за 2020 рік - 2707719,65грн.
У подальшому, Указом Президента України від 26.05.2021 № 210/2021 «Про утворення військово- цивільної адміністрації» утворено Слов'янську міську військово-цивільну адміністрацію Краматорського району Донецької області.
Розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.08.2021 №71/7-21-рк призначено голову Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації.
Розпорядженням керівника Слов'янської міської ВЦА від 14.09.2021 №11 створено юридичну особу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації.
14.09.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесений запис про створення Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації (код за ЄДРПОУ 44522551).
Розпорядженням керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області від 14.09.2021 №11 затверджено Положення Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області.
Абзацом 2 пункту 1.1 Положення встановлено, що до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області переходять права Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради у всіх зобов'язаннях і обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації» у разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Розпорядженням керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації від 30.09.2021 року № 49 визначено, що Слов'янська міська військово-цивільна адміністрація Краматорського району Донецької області спроможна здійснювати повноваження віднесені законом до відання виконавчих органів Слов'янської міської ради, що розміщений на офіційному сайті Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації.
Указом Президента України від 30 березня 2022 року № 188/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» Утворено Слов'янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області.
Розпорядженням начальника Слов'янської міської військової адміністрації від 08.02.2023 №101 перейменоване Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області на Управління соціального захисту населення Слов?янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області та Затверджено Положення про управління.
Згідно п. 1.1, п.1.2, п.1.3 вказаного Положення вказано, що останнє створено Слов'янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області шляхом перейменування Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (розпорядження начальника Слов'янської міської ВА від 08.02.2023 № 101 ) та є структурним підрозділом Слов'янської міської ВА з правом юридичної особи. До останнього переходять права Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області у всіх зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Управління здійснює делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Позивач вважає, що зобов?язання з відшкодування Залізниці фактичних понесених витрат у спірних правовідносинах покладаються на Управління безпосередньо вимогами чинного законодавства, тому звернувся за захистом порушеного права у судовому порядку з позовними вимогами про стягнення збитків.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, поданих запереченнях і поясненнях сторін, проаналізувавши спірні правовідносини, що склалися між сторонами, дослідивши надані в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на таке.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб?єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об?єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Причиною виникнення спору між сторонами у цій справі є питання наявності чи відсутності правових підстав щодо стягнення з Управління соціального захисту населення Слов?янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (правонаступник Управління соціального захисту населення Слов?янської міської ради) збитків за пільгові перевезення громадян залізничним транспортом.
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв?язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб?єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов?язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов?язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.225 ГК України).
Як визначено у п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 збитки - це об?єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов?язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК України та ст.224 ГК України є порушення зобов?язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв?язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв?язок як обов?язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об?єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов?язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв?язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 цього Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв?язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов?язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, Законами України: «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України «Про залізничний транспорт».
Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов?язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.
Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (частина шоста статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Тобто законодавець розмежовував компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у межах реалізації державних програм соціального захисту від інших подібних видатків.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», предметом діяльності якого є, зокрема надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» є суб?єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством.
Пунктом 6 «Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 № 252, встановлено, що суб?єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Таким чином, норми вказаних законодавчих актів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії. Відтак, надаючи послуги громадянам, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Акціонерне товариство «Українська залізниця» не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування Регіональним відділенням витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно до статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов?язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» є суб?єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від провадження підприємницької діяльності згідно із частиною другою статті 3 ГК України.
При цьому, в АТ «Українська залізниця» має право право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов?язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
Саме такий висновок щодо характеру правовідносин, які виникають між державою як замовником послуг на пільгових умовах відповідній категорії споживачів з метою забезпечення державних соціальних гарантій та юридичною особою, яка надає такі послуги, викладений у численних постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17, від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18 та інші (у справах щодо відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів).
Зважаючи на вищенаведені правові норми, суд наголошує, до спірних правовідносин в контексті визначення особи-боржника підлягають застосуванню положення господарського законодавства - Закону України «Про залізничний транспорт».
Між тим, суд акцентує, що визначення особи, зобов?язаної здійснити розрахунок у спірних правовідносинах, із застосуванням частини шостої статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» одночасно відповідає і приписам Бюджетному кодексу України.
Статтею 89 Бюджетного кодексу України передбачені видатки, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, які створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Так, до 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об?єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац 5 підпункту «б» п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України).
Однак, вказана норма була виключена на підставі Закону України від 20.12.2016р. №1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України», який набрав чинності 01.01.2017р.
Крім того, господарський суд зазначає, що до 2017 року у Державному бюджеті України передбачались видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законодавством. Вказане було відображено у ст.102 Бюджетного кодексу України.
Проте, ст.102 Бюджетного кодексу України також була виключена на підставі Закону України №1789-VIII, у зв?язку з чим, компенсаційні витрати перевізникам за перевезення окремих категорій громадян здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, а не за рахунок субвенції з державного бюджету.
Так, підпунктом «ґ» п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі - компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Крім того, ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України було доповнено п.20-4 на підставі Закону України від 20.12.2016р. №1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України».
Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснювались з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв?язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п.20-4 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України.
Тобто, ст.91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснювались з усіх місцевих бюджетів, але не в обов?язковому порядку.
Отже, кожен орган місцевого самоврядування самостійно вирішує, на що саме будуть витрачатись кошти місцевого бюджету з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його ст.91.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 20.01.2022 у справі №904/138/21.
Окремо суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві позивач просить суд застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2016 рік, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що відшкодування витрат на пільгове перевезення пасажирів здійснюється управлінням соціальної політики міської ради за рахунок державних субвенцій на підставі, у тому числі, норм статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, положень Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, а уповноважений на те державою орган у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Отже, вищенаведена постанова Великої Палати Верховного Суду ухвалена відповідно до законодавства, яке було чинним на момент існування спірних правовідносин, яке є відмінним від правового регулювання спірних правовідносин у справі, що розглядається.
За таких обставин, у зв?язку із внесеними змінами до законодавства, суд не застосовує висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Українська залізниця» просить стягнути збитки за пільгові перевезення громадян протягом січня - грудня 2020 року.
Враховуючи правовий принцип незворотності дії нормативно-правового акта у часі, суд зазначає, що положеннями Бюджетного кодексу України у 2020 році законодавчо не передбачені видатки місцевих бюджетів на соціальний захист по державним програмам щодо компенсаційних виплат на пільговий проїзд пасажирів залізничним транспортом та здійснення таких компенсаційних виплат за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Між тим, у статті 91 Бюджетного кодексу України визначено видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт "ґ" пункту 3 частини першої статті 91), а також пільги з послуг зв?язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним в пункті 20-4 частини першої даної статті БК України.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів частини першої статті 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органами місцевого самоврядування законом.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про залізничний транспорт» відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів тільки на договірній основі.
Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Управління є розпорядник коштів на пільгове перевезення окремих категорій громадян - мешканців м. Слов?янськ.
Як зазначено судом, бюджетом Слов'янської міської ради на 2020 передбачено кошти, зокрема, на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті (п.13 рішення Слов'янської міської ради від 20.12.2019 № 18-LXXVI-7 «Про міський бюджет м. Слов'янськ на 2020 рік», URL: https://docs.slavrada.gov.ua/dt/30152/).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
Основними видами господарських зобов?язань є майново-господарські зобов?язання та організаційно-господарські зобов?язання. Господарські зобов?язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
УСЗН Слов'янської міської ради та АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» укладено договір №08-71/018 від 31.01.2020 про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов'янської міської ради (зареєстрований № ДОН/НРП-20034/НЮ-і 30.01.2020).
У пункті 1.1 Договору Сторони узгодили, що він регламентує їх взаємовідносини щодо відшкодування Платником витрат Перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд (надалі - пільгові категорії громадян) в залізничному транспорті приміського сполучення.
Положеннями пункту 2.3 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.12.2020) Сторони узгодили розмір компенсації за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян - мешканців м.Слов'янська на підставі наданих Перевізником документів, передбачених цим Договором у розмірі 1507130,00грн до 31 грудня 2020 року. Одночасно вказано, що таку компенсацію Платник сплачує в межах суми бюджетних асигнувань, передбачених в кошторисах доходів та видатків Платника на відповідний рік.
Як встановлено судом та підтверджено сторонами, на виконання умов договору відповідачем сплачено позивачу компенсацію за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на загальну суму 1507130,00грн
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі сплачено, погоджену п.2.3 Договору №08-71/018 від 31.01.2020 компенсацію за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян у 2020 році.
Разом з цим, позивач зазначає, що відповідач зобов?язаний відшкодувати йому не тільки суму компенсації погоджену між сторонами в договорі №08-71/018 від 31.01.2020, а суму збитків, понесених у 2020 році виконуючи вимоги закону щодо надання послуг з перевезення пасажирів на пільгових умовах.
Як вже зазначалось судом, кожен орган місцевого самоврядування самостійно вирішує, на що саме будуть витрачатись кошти місцевого бюджету з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема і статті 91.
В матеріалах справи відсутнє рішення Слов'янської міської ради Донецької області щодо виділення коштів на компенсацію витрат на пільгове перевезення громадян залізницею на суму, яка б перевищувала обумовлену сторонами у договорі, у зв?язку з чим суд виходить тільки з умов договору №08-71/018 від 31.01.2020 (зареєстрований № ДОН/НРП-20034/НЮ-і 30.01.2020), що укладений між сторонами та рішення Краматорської міської ради від 23.12.2019 №64/VII-651 «Про міський бюджет на 2020 рік» щодо погодження суми компенсації у розмірі 1507130,00грн.
З питання понесених позивачем витрат на перевезення пільгової категорії пасажирів, що перевищує встановлену у договорі №08-71/018 від 31.01.2020 компенсацію, суд зазначає наступне.
Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» відповідно до статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму
Статтею 17 цього Закону унормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (стаття 18 Закону).
За статтею 19 Закону «Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв?язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов?язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (частина перша статті 20 цього Закону).
Господарський суд звертає увагу, що виключення частини п?ятої статті 102 Бюджетного кодексу України щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, не означає автоматичного поширення випадків здійснення видатків за підпунктом «ґ» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України на видатки, які здійснювалися за вилученою нормою.
За підпунктом «є» пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України в чинній редакції до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Натомість такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.
Зважаючи на вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що покладання обов?язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава як замовник послуг та яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.06.2023 року у справі №916/3938/21, від 14.07.2023 у справі №916/726/22, від 26.04.2024 у справі №920/1035/22.
Зобов?язання сторін виникають безпосередньо з вимог чинного законодавства, судом відхиляються з урахуванням аналізу вищенаведених правових норм, які передбачають договірний характер у спірних правовідносинах.
За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Господарський суд наголошує, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини, предмет позову, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв?язку за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи наведені положення господарського і цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову про стягнення збитків в сумі 2707719, 65 грн, відсутні.
Розглядаючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суд виходить з такого.
Поняття позовної давності унормовано главою 19 ЦК України. Норми про позовну давність мають імперативний характер.У відповідності до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.(ч.3,ч.4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач у звернувся до суду з окремою заявою про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах.
Правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки судом встановлено відсутність порушеного права позивача саме з боку відповідача та підстав для стягнення збитків, у позові відмовлено внаслідок його необґрунтованості, тому суд не досліджує чи пропущений у спірних правовідносинах строк позовної давності.
Розподіл судових витрат
Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов?язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, витрати по оплаті судового збору не відшкодовуються.
Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.
З огляду на роботу суду у дистанційному режимі, постійні обстріли м.Харків, систематичні відключення постачання електричної енергії, що спричинює неможливість доступу до сканованих копії документів, які суд досліджував під час прийняття судового рішення, у програмі віддаленого доступу, повний текст рішення суду підписано поза межами строку, що визначений у ст. 233 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління соціального захисту населення Слов?янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян у розмірі 2707719, 65 грн відмовити.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 19.08.2024.
Повний текст рішення суду складено та підписано 09.09.2024.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова