09.09.2024
Справа № 642/5195/24
Провадження № 1-кс/642/2909/24
06 вересня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засідання у м.Харкові у залі суду клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві ОСОБА_7 , погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Орілька, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ «Харківська виправна колонія №43», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні за №12024221180000670 від 02.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
06.09.2024 старший слідчий Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221180000670 від 02.05.2024 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу начальника Державної установи «Харківська виправна колонія №43» (надалі - ДУ «Харківська виправна колонія №43») №63/ОС-20 від 24.03.2020 призначений на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ «Харківська виправна колонія №43».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, ОСОБА_4 , який займає посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ «Харківська виправна колонія №43», є працівником правоохоронного органу - органів і установ виконання покарань.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.
Згідно з вимогами ст. ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» посадові особи і службові особи органів і установ виконання покарань зобов'язані забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, установлених законом; запобігати вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018, засудженим забороняється вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.
Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу та займаючи вищевказану посаду, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу в місця позбавлення волі, за попередньою змовою групою осіб.
Так, ОСОБА_4 з метою власного незаконного збагачення, маючи злочинний умисел на вчинення дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, а саме на незаконний збут наркотичних засобів, обіг яких заборонено згідно з чинним законодавством України, розуміючи переваги вчинення цих злочинів за попередньою змовою групою осіб, вирішив підшукати співучасника для їх вчинення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 на початку травня 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, звернувся із вказаною пропозицією до раніше знайомого ОСОБА_9 , обіймаючого посаду інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ «Харківська виправна колонія №43», який на пропозицію ОСОБА_4 погодився.
Отримавши згоду ОСОБА_9 на участь у скоєнні злочинів, пов'язаних із систематичним незаконним обігом наркотичних засобів, з метою отримання грошових коштів, ОСОБА_4 запропонував здійснювати незаконний збут наркотичних засобів засудженим особам на території ДУ «Харківська виправна колонія №43», за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 17.
Одержані від незаконного збуту наркотичних засобів грошові кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_9 планували розподіляли між собою у заздалегідь обумовлених частинах з урахуванням вартості витрачених коштів, необхідних для придбання наркотичних засобів, розмір яких в ході проведення досудового розслідування не встановлений.
У подальшому, ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , діючи в групі за попередньою змовою, маючи єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 25.08.2024 запропонували засудженому ОСОБА_10 перерахувати на підконтрольну ОСОБА_9 банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4000 гривень, з метою подальшого незаконного придбання, незаконного пронесення до охоронюваної зони зазначеної державної установи виконання покарань та незаконного збуту ОСОБА_10 наркотичного засобу - канабісу.
26.08.2024 о 12:33 год. ОСОБА_11 , якого працівники правоохоронних органів залучили до конфіденційного співробітництва при проведенні контролю за вчиненням злочину з метою перевірки намірів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , через термінал самообслуговування, який розташований в торгівельному центрі «Таврія В» за адресою: м. Харків, пр. Аерокосмічний, 30 , здійснив готівкове поповнення наданої ОСОБА_4 та ОСОБА_9 банківської картки № НОМЕР_1 на загальну суму 4000 гривень в якості оплати за придбання наркотичного засобу - канабісу.
Після зарахування грошових коштів на банківську картку, ОСОБА_4 , в період часу з 26.08.2024 по 29.08.2024 (більш точний час не встановлено), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановленому місці, незаконно придбав у невстановленої особи та незаконно зберігав при собі наркотичний засіб - канабіс, масою 8,7481 грама, який в подальшому передав ОСОБА_9 для його переміщення до ДУ «Харківська виправна колонія №43» та збуту засудженому ОСОБА_10 .
Продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу на збут наркотичного засобу в місцях позбавлення волі, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_9 помістив вказаний наркотичний засіб - канабіс, масою 8,7481 грама, до пластикового тубусу білого кольору з-під лікарського засобу з етикеткою синьо-блакитного кольору та 29.08.2024 незаконно заніс його на охоронювану територію ДУ «Харківська виправна колонія №43» за адресою: м.Харків, вул. Таджицька, 17.
В цей же день, завершуючи свої злочинні корисні дії, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_4 , приблизно о 13:21, під час несення служби, в підсобному приміщенні кабінету для проведення телефонних розмов засуджених ДУ «Харківська виправна колонія №43», за адресою: м.Харків, вул. Таджицька, 17 , зустрівся із засудженим ОСОБА_12 і незаконно збув наркотичний засіб, передавши останньому пластиковий тубус білого кольору з-під лікарського засобу з етикеткою синьо-блакитного кольору, в якому відповідно до висновку експерта №СЕ-19/121-24/25340-НЗПРАП від 02.09.2024 містився наркотичний засіб - канабіс, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину 8,7481 грама.
Гроші, отримані від вищевказаних злочинних дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 звернули на свою користь, розподіливши їх між собою у попередньо визначених частинах, розмір яких у ході досудового слідства не встановлений.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме - незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів у місцях позбавлення волі, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , діючи повторно в групі за попередньою змовою, маючи єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 31.08.2024 запропонували засудженому ОСОБА_10 перерахувати на підконтрольну ОСОБА_9 банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5000 гривень, з метою подальшого незаконного придбання, незаконного пронесення до охоронюваної зони зазначеної державної установи виконання покарань та незаконного збуту ОСОБА_10 наркотичного засобу - канабісу.
01.09.2024 о 11:23 год. ОСОБА_11 , якого працівники правоохоронних органів залучили до конфіденційного співробітництва при проведенні контролю за вчиненням злочину з метою перевірки намірів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , через термінал самообслуговування, який розташований за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 137 , здійснив готівкове поповнення наданої ОСОБА_4 та ОСОБА_9 банківської картки № НОМЕР_1 на загальну суму 5000 гривень в якості оплати за придбання наркотичного засобу - канабісу.
Після зарахування грошових коштів на банківську картку, ОСОБА_4 , в період часу з 01.09.2024 по 06.09.2024 (більш точний час не встановлено), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановленому місці, незаконно придбав у невстановленої особи та незаконно зберігав при собі наркотичний засіб - канабіс, масою 21,2986 грама, який в подальшому передав ОСОБА_9 для його переміщення до ДУ «Харківська виправна колонія №43» та збуту засудженому ОСОБА_10 .
Продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу на збут наркотичного засобу в місцях позбавлення волі, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_9 помістив вказаний наркотичний засіб - канабіс, масою 21,2986 грама, до полімерного пакунку та 06.09.2024 незаконно заніс його на охоронювану територію ДУ «Харківська виправна колонія №43» за адресою: м.Харків, вул. Таджицька, 17.
В цей же день, завершуючи свої злочинні корисні дії, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_4 , приблизно о 07:50, під час несення служби, в підсобному приміщенні кабінету для проведення телефонних розмов засуджених ДУ «Харківська виправна колонія №43», за адресою: м.Харків, вул. Таджицька, 17, зустрівся із засудженим ОСОБА_12 і незаконно збув наркотичний засіб, передавши останньому полімерний пакет, в якому відповідно до висновку експерта №СЕ-19/121-24/26166-НЗПРАП від 06.09.2024 містився наркотичний засіб - канабіс, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину 21,2986 грама.
Гроші, отримані від вищевказаних злочинних дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 звернули на свою користь, розподіливши їх між собою у попередньо визначених частинах, розмір яких у ході досудового слідства не встановлений.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме - незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів у місцях позбавлення волі, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_4 затриманий 06.09.2024 о 09:00 год. в порядку ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
06.09.2024 в даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Орілька, Лозівського району, Харківської області, громадянину України, який працює на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ «Харківська виправна колонія №43», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами: протоколами допитів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; протоколами огляду та добровільної видачі від 26.08.2024 свідком ОСОБА_10 аркушу паперу з рукописним текстом з зазначенням номеру банківської картки та номеру телефона ОСОБА_9 ; протоколом огляду та добровільної видачі свідком ОСОБА_11 квитанції щодо поповнення банківської картки; протоколом огляду добровільної видачі свідком ОСОБА_10 від 29.08.2024, в ході якого останній видав тубус з наркотичною речовиною; висновком експерта № СЕ-19/121-24/25340-НЗПРАП від 02.09.2024, відповідно до якого надана на експертизу речовина містився наркотичний засіб - канабіс, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину 8,7481 грама; висновком експерта №СЕ-19/121-24/26166-НЗПРАП від 06.09.2024, відповідно до якого надана на експертизу речовина містився наркотичний засіб - канабіс, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину 21,2986 грама.
Таким чином, з урахування здобутих доказів орган досудового розслідування вважає оголошену підозру ОСОБА_4 обґрунтованою.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими, тож відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України до ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбаченних ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 , боячись тяжкості покарання, яке може бути застосоване до нього судом в разі визнання винуватою, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спростувати будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_4 працює на посаді у правоохоронному органі, має зв'язки серед органів державної влади та правоохоронних органів, тому існує ризик, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином а також знищити, сховати або спростувати будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення .
Метою застосування запобіжного заходу. у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на посаді молодшого інспектору відділу нагляду і безпеки ДУ «Харківська виправна колонія №43», обізнаний в методах роботи правоохоронних органів, що в сукупності з його фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зв'язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться відповідні судові експертизи, допити свідків, та перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_4 , маючи знайомих серед працівників правоохоронних органів, може незаконно вплинути на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Інші більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 з наступних причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та обрання такого запобіжного заходу може спричинити подальше перешкоджання встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженні у зв'язку із наявністю ризиків, зазначених вище у клопотанні. Крім того маючи можливість вільного пересування не будучи під контролем правоохоронних органів він може особисто відшукати свідків у кримінальному провадженні та шляхом залякування або обману на них вплинути.
- особиста порука - на адресу ТУ ДБР у м. Полтаві та прокуратури не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрювану.
- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що такий запобіжний захід не може забезпечити відсутності можливості впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На підставі викладеного, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилався на те, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, просив заставу не визначати. Зазначив, що в разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вказаним вище ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання слідчого заперечував.
Захисник ОСОБА_16 у судовому засідання заперечував проти клопотання, посилаючись на те, що прокурором перераховані ризики не доведені, а є лише припущенням. Саме лише посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник не є достатнім, враховуючи практику ЄСПЛ. Також клопотання не містить обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Просив слідчого суддю при вирішенні доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахувати те, що підозрюваний раніше не судимий, одружений та обрати відносно ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 також заперечувала проти заявленого клопотання, вважає, що ризики, про які вказується стороною обвинувачення у клопотанні - є недоведеними. Просила врахувати те, що підозрюваний раніше не судимий, одружений, має зареєстроване місце проживання на території України, яке не змінював протягом 20 років, що свідчить про міцні соціальні зв'язки. Клопотання слідчого вважає необґрунтованим та побудованим на припущеннях. Прохала відмовити у задоволенні клопотання, обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а в іншому випадку визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку:
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав , передбачений КПК України.
ОСОБА_4 затриманий 06.09.2024 о 09:00 год. в порядку ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
06.09.2024 в даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спростувати будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, які підтверджуються: протоколами допитів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; протоколами огляду та добровільної видачі від 26.08.2024 свідком ОСОБА_10 аркушу паперу з рукописним текстом з зазначенням номеру банківської картки та номеру телефона ОСОБА_9 ; протоколом огляду та добровільної видачі свідком ОСОБА_11 квитанції щодо поповнення банківської картки; протоколом огляду добровільної видачі свідком ОСОБА_10 від 29.08.2024, в ході якого останній видав тубус з наркотичною речовиною; висновком експерта № СЕ-19/121-24/25340-НЗПРАП від 02.09.2024, відповідно до якого надана на експертизу речовина містився наркотичний засіб - канабіс, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину 8,7481 грама; висновком експерта №СЕ-19/121-24/26166-НЗПРАП від 06.09.2024, відповідно до якого надана на експертизу речовина містився наркотичний засіб - канабіс, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину 21,2986 грама.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).
Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів».
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_4 діяння, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто розцінювати те, що підозрюваний згідно ч. 5 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, за віком та станом здоров'я підозрюваного відсутні протипоказання для застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою; у разі не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 через тяжкiсть вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке може йому загрожувати, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.
Слідчий суддя вважає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставин, враховуючи, що дії підозрюваного, за вчинення яких йому повідомлено підозру, класифікуються як тяжкий злочин, внаслідок чого суддя вбачає, що існує суспільний інтерес, який свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж продовження застосування тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1,2, 3,4, ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім того, на даний час є актуальними ризики незаконного впливу на свідків (у тому числі й через інших осіб) з метою зміни їх показань в подальшому та приховування інших відомих їм фактів; а також ризик знищення, спотворення будь-яких з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (спотворення та знищення слідів придбання та можливого зберігання інших наркотичних засобів і джерел їх отримання, у тому числі повідомлення збувачів наркотичних засобів про його викриття.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Слідчий суддя враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно якої тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Слідчий суддя не ігнорує ті аргументи і доводи, які наводяться підозрюваним та його захисником, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенню перешкоджання цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконанні процесуальних рішень у справі.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який є службовцем правоохоронного органу, раніше не судимий, одружений, має місце реєстрації та мешкання, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
При цьому, суд враховує, що підозрюваний не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного встановлено наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частинами ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Застосування iнших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом наслідків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , а саме тяжкості кримінального правопорушення - яке є тяжким злочином, його особи, наявність об'єктивно підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 01.01.2024 складає 181680 грн. (3028грн. х 60 = 181680 грн.). При цьому в разі внесення застави необхiдно покласти на підозрюваного ряд обов'язків.
Таким чином слідчий суддя вважає, що подане клопотання слідчого достатньо мотивоване та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183,193-194, 196, 369-372, 395 КПК України,-
Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві ОСОБА_7 , погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні за №12024221180000670 від 02.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.307 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора», строком на 60 діб, а саме до 04.11.2024 включно.
Строк затримання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , тобто з 06 вересня 2024 року 09 год. 00 хв.
Визначити суму застави у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1)прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2)не відлучатися із м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суд;
3)утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні, а також іншими свідками, які будуть допитані під час досудового розслідування, експертами та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
4)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Термін дії ухвали до 04.11.2024.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 09.09.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1