Справа №760/20088/24
провадження №2/760/10004/24
02 вересня 2024 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/8 частку квартири,-
26.08.2024 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/8 частку квартири, у якій позивач просить суд:
- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частку квартири;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири4
- виплатити ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 173 625,00 гривень, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна) Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві (код отримувача за ЄДРПОУ 26268059, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172), в якості компенсації вартості 1/8 частки нерухомого майна.
26.08.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що дана справа не підсудна Солом'янському районному суду м. Києва та справу слід направити для розгляду за підсудністю, з огляду на наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ст.1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Так, за правилами загальної підсудності, передбаченими ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язкуз нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/8 частку квартири
Предметом вказаного позову є правовідносини щодо права власності на двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що правовідносини та спір у даній справі виник із приводу нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Так, нерухоме майно - двокімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територіально не відноситься до територіальної юрисдикції Солом'янського району м. Києва, однак вказаний об'єкт нерухомого майна територіально відноситься до територіальної юрисдикції Дніпровського району м. Києва.
Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.
При цьому, будь-якого обґрунтування в позовній заяві щодо звернення саме до Солом'янського районного суду м. Києва позивач не наводить.
Позивачем не доведено обставин, які б давали підстави для звернення до Солом'янського районного суду м. Києва.
З огляду на предмет позову, підстав для розгляду справи Солом'янським районним судом м. Києва не вбачається.
За вказаних обставин справа не підсудна Солом'янському районному суду міста Києва.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що спір пов'язаний з правом позивача на нерухоме майно, позов у цій справі має пред'являтися за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності.
Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами територіальної юрисдикції Солом'янського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.
Відтак, враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що на підставі ст. 31 ЦПК України справу необхідно передати на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва (адреса: вулиця Пластова, 3, м. Київ, 02105), за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 32, 187, 260, 353-354 ЦПК України, суддя, -
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/8 частку квартири, - передати на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва (адреса: вулиця Пластова, 3, м. Київ, 02105).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Букіна О.М.