Київський апеляційний суд
3 вересня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Барбона П.О. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.05.2024 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 20 квітня 2024 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_1 на вул. Робітничій, 37 в м. Києві керував автомобілем "Skoda" д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 "а" Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Результат огляду на стан сп'яніння із застосуванням газоаналізатора "Drager" 1,96 ‰.
В апеляційній скарзі захисник Барбон П.О. зазначає про незаконність постанови судді, який допустив спрощений підхід до розгляду справи. Вказує, що згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Крім того, статтею 35 цього Закону визначено вичерпний перелік підстав для зупинення транспортного засобу. Оскільки працівниками поліції ці вимоги закону дотримані не були, автомобіль ОСОБА_1 вони не зупиняли і з матеріалів справи не вбачається, що останній допустив будь-які порушення ПДР, вважає, що всі подальші дії працівників поліції є незаконними, водій не зобов'язаний був виконувати їхні вимоги, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому захисник посилається на позицію Верховного Суду у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17.
Також з огляду на визначення терміну "водій" у п.1.10 ПДР, стверджує, що ОСОБА_1 не був водієм, оскільки автомобілем не керував, автомобіль не перебував у русі на початок відеозйомки з використанням портативного відеореєстратора поліцейського. Враховуючи відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутній і склад адміністративного правопорушення.
Крім того, стверджує, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, які нібито були виявлені у ОСОБА_1 , ніяким чином не перевірені, відеозаписом це не зафіксовано, а тому підстав пропонувати пройти огляд на стан сп'яніння не було. Всупереч вимогам п.п.5, 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейські не роз'яснити ОСОБА_1 права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, і не відсторонили від керування транспортним засобом, як це передбачено ст.266 КУпАП, що є порушенням процедури огляду водія на стан сп'яніння.
З урахуванням викладеного захисник, посилаючись на низку норм Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про Національну поліцію", рішення Європейського суду з прав людини у справах "Раманаускас проти Литви", "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії", ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
До апеляційного суду ОСОБА_1 та захисник Барбон П.О., які повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися і не повідомили про поважні причини неявки. А тому згідно з ч.6 ст.294 КУпАП їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно з ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та показаннях газоаналізатора "Drager Alcotest 6820", згідно з якими за наслідками огляду ОСОБА_1 станом на 09 годину 43 хвилини 09.04.2024 рівень алкоголю у видихуваному ним повітрі становив 1,96 ‰, цей акт містить підпис ОСОБА_1 про згоду з результатами огляду; записі портативного відеореєстратора поліцейського.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.
Відсутність відеозапису, яким би було зафіксовано, як поліцейські, звертаючись до ОСОБА_1 , називають прізвище, посаду та спеціальне звання, ніяким чином не впливають ні на законність дій поліцейських, ні на належність та допустимість доказів.
Всупереч твердженням захисника був ОСОБА_1 і водієм, хоча поліцейські і не були очевидцями цього. Відеозаписом зафіксовано розташування пошкодженого автомобіля "Skoda" д/н НОМЕР_1 , який зіткнувся з горою землі та зеленими насадженнями, виїхавши за межі проїзної частини. Порушник пояснює працівникам поліції, що в його автомобілі відмовили гальма, тобто підтвердив факт керування транспортним засобом. При цьому під час спілкування з громадянами, якій підійшли пізніше, поліцейський пояснив, що патрульний автомобіль зупинився, коли побачили в кюветі автомобіль. Цим же записом спростовуються доводи захисника, що поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України (09 година 41 хвилина за місцевим часом).
У зв'язку з цим посилання в апеляційній скарзі на відсутність у справі даних про зупинення поліцейськими автомобіля, яким би керував ОСОБА_1 , на законних підставах, а так само на відсутність даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування пошкодженим транспортним засобом, який за технічним станом явно не міг рухатися, недоречні.
До того ж, відсутність відомостей про причину зупинення поліцейським транспортного засобу не має значення для правильного вирішення справи, оскільки згідно з ст.280 КУпАП вказана обставина не є такою, що підлягає з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура огляду водія на стан сп'яніння передбачена ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Згідно з п.2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно з п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаки алкогольного сп'яніння встановлюються поліцейським, виходячи з його життєвого та професійного досвіду, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що ці ознаки повинні якимось чином перевірятися. Перевіряється стан особи, і в даній справі припущення поліцейського стосовно перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтвердилися.
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Європейського суду з прав людини є абсолютно формальними, оскільки ні про яке підбурювання з боку працівників поліції до вчинення адміністративного правопорушення в даній справі не може йти мова. У той же час суд, розглядаючи справу, формулювання суті правопорушення, яка вказана у протоколі, не змінював і докази на підтвердження винуватості особи самостійно не збирав.
Таким чином винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Отже, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу захисника Барбона Павла Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн