2 вересня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2024,
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2024 продовжено ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.15 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.15 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.ч. 1, 2 ст.263, ч.4 ст.358 КК України, строк тримання під вартою до 06.08.2024 включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що сукупність доказів у даному кримінальному провадженні дають підстави вважати, що обвинувачені причетні до вчинення злочинів, підозра є обґрунтованою, що дає підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Судом не встановлено, а стороною захисту не доведено даних про наявність підстав для скасування обвинуваченим запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, оскільки не спростовано існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_8 подала в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 огли апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 огли запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю та покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, до 04.08.2024 включно. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 огли з-під варти в залі суду.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на істотне порушення норм КПК України та неповноту судового розгляду. Зазначає, що сторона обвинувачення у клопотанні не зазначила обставини, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Вважає, що зазначені у клопотанні ризики є припущеннями і не підтверджені матеріалами кримінального провадження, а також необґрунтовано неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів. Звертає увагу, що клопотання прокурора, а також ухвала суду не надавались ОСОБА_10 у перекладі на азербайджанську мову. Вказує на помилковість розрахунку строку дії ухвали, оскільки кінцевим днем спливу 60-денного строку є 04.08.2024.
Також захисник ОСОБА_8 подала в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю та покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, до 04.08.2024 включно. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на істотне порушення норм КПК України та неповноту судового розгляду. Зазначає, що сторона обвинувачення у клопотання не зазначила обставини, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Вважає, що зазначені у клопотанні ризики є припущеннями і не підтверджені матеріалами кримінального провадження, а також необґрунтовано неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів. Звертає увагу, що клопотання прокурора, а також ухвала суду не надавались ОСОБА_11 у перекладі на азербайджанську мову. Вказує на помилковість розрахунку строку дії ухвали, оскільки кінцевим днем спливу 60-денного строку є 04.08.2024.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, дані, що характеризують особи обвинувачених.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг в частині незаконності та необґрунтованості судового рішення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Разом з тим, продовжуючи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 діб, суд помилково вказав, що даний строк дії запобіжного заходу закінчується 06.08.2024 включно, тоді як він закінчується 04.08.2024.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині обчислення строку тримання під вартою, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду зміні в цій частині.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задовольнити частково та змінити ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2024 в частині обчислення строку тримання під вартою.
Вважати продовженим строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 ,ОСОБА_7 до 04.08.2024 включно.
В іншій частині ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2024 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3