28 серпня 2024 року
справа № 755/17993/21
провадження № 22-ц/824/5237/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
при секретарі: Бобко К.М.
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року, постановлене під головування судді Арапіної Н.Є., у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В жовтні 2021 року Державна іпотечна установа звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивував тим, що 09 квітня 2008 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06-08-Ип/14, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 30 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,4 % річних на строк до 07 квітня 2023 року. Також 09 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач в забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачами було укладено договір поруки № 06-08-П, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання зобов'язань позичальником, які передбачені кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року. Товариство з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір відступлення прав вимоги № 17/4-В, відповідно до якого право грошової вимоги за договором іпотеки № 1156 від 09 квітня 2008 року, укладеного в забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року перейшло до Державної іпотечної установи. Відповідачі не надавали своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року загальна заборгованість станом на 30 вересня 2021 року становить у розмірі 258 334,24 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 152 089,55 грн, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 106 244,69 грн. 05 травня 2021 року позивачем на адреса відповідачів направлено вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року. У зв'язку з чим просить суд стягнути заборгованість станом на 08 жовтня 2021 року у розмірі 258 334,24 грн та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Вподаній апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 установлено на свій території України карантин. Пунктом 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину або/та у 30-денний строк після завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню за такого прострочення. При вирішенні спору суд не врахував що сторони збільшили строк звернення до суду із вимогою з 3 до 5 років. Також посилається на п. 12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України, яким продовжено під час карантину строків давності, передбачених ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України. Вказує, що вимога про дострокове погашення заборгованості направлена 06.05.2021 року, а тому перебіг позовної давності почався з наступного дня після одержання такої вимоги.
Апелянт також не погоджується із посиланням суду про те, що позовну заяву подано 26.10.2021, оскільки позовну заяву направлено 13.10.2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилається на те, що про невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору позивач дізнався 17.09.2015 року, відтак строк позовної давності сплив 17.09.2018 року. Твердження позивача щодо узгодження стороні про продовження строку позовної даності не відповідає дійсності. Позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності чи його переривання.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем строку позовної давності.
Колегія суддів із таким висновком суду погодитись не може.
Судом встановлено, що 09 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06-08-Ип/14, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 30 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,4 % річних на строк до 07 квітня 2023 року (а.с. 19-23, 24-25).
Також, 09 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач в забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 29-32, 33, 34).
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачами було укладено договір поруки № 06-08-П, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання зобов'язань позичальником, які передбачені кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року (а.с. 36-38).
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року загальна заборгованість станом на 30 вересня 2021 року становить у розмірі 258 334,24 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 152 089,55 грн, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом за період з 17 вересня 2015 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 106 244,69 грн (а.с. 26, 27-28).
05 травня 2021 року позивачем на адреса відповідачів направлено вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року (а.с. 65-67, 68-70, 71, 72, 73).
Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за тілом кредиту у розмірі 152 089,55 грн, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 106 244,69 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір відступлення прав вимоги № 17/4-В, відповідно до якого право грошової вимоги за договором іпотеки № 1156 від 09 квітня 2008 року, укладеного в забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 06-08-Ип/14 від 09 квітня 2008 року перейшло до Державної іпотечної установи (а.с. 39-42, 43-44, 45-46, 47, 63-64).
15 жовтня 2015 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_3 направлено повідомлення про відступлення прав вимоги (а.с. 60-61, 62).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором за період з 17.09.2015 по 30.09.2021 року у розмірі 258 334,24 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
До суду із позовом Державна іпотечна установа звернулась 13.10.2021 року, відтак застосовуючи строки позовної давності із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року.
Відповідно до розрахунку позивача кредитна заборгованість за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року за тілом кредиту становить 75003,12 грн, за простроченими відсотками - 52 785,21 грн, загальний розмір заборгованості становить 127 788,33 грн.
Відповідачами вказаний розрахунок не спростованого та власного контррозрахунку не подано.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення і солідарно із відповідачів заборгованість у розмірі 127 788,33 грн.
Судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року скасувати, постановити нове наступного змісту.
Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість у сумі 127788,33 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи судовий збір по 2395,70 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді