Справа № 11-cc/824/1721/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 755/13697/21
23 квітня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника ТОВ «МСІТІ 19» ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «МСІТІ 19» ОСОБА_7 , з внесеними останнім доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «МСІТІ 19» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, з доповненнями до неї, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді безпідставною і протиправною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Так, апелянт ставить до відому, що розгляд клопотання був здійснений за відсутності власника майна, а копію оскаржуваної ухвали слідчого судді було отримано лише 23 січня 2024 року.
Крім того, автор апеляції стверджує, що власником приміщення є ТОВ «МСІТІ 19» і Товариство отримало це нежитлове приміщення на законних підставах. Також апелянт звертає увагу, що 03 квітня 2013 року між ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» як продавцем та громадянином ОСОБА_8 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, після чого 17 липня 2013 року між ОСОБА_8 як іпотекодавцем і ПуАТ «Всеукраїнський банк розвитку» було укладено договір іпотеки у забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Грінвіч Фіш» по кредитному договору. Як наголошує представник, на виконання вказаної угоди приватним нотаріусом було прийнято рішення про реєстрацію іпотеки на об'єкт нерухомості, а також про реєстрацію обтяження. Далі автор апеляції запевняє, що станом на 17 липня 2013 року ОСОБА_8 не був ні директором, ні учасником ТОВ «Грінвіч Фіш». При цьому апелянт вказує, що ПуАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в особі уповноваженого ФГВФО ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса із листом про припинення обтяження і на цій підставі приватним нотаріусом 12 листопада 2015 року було прийнято рішення про припинення іпотеки. Також ОСОБА_7 зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30 липня 2019 року було відмовлено у скасуванні рішення приватного нотаріуса.
В подальшому, як стверджує представник, ОСОБА_8 передав у власність ТОВ «Воїнпрод» нежитлове приміщення в рахунок свого внеску у статутний капітал, після чого ТОВ «Воїнпрод» передав об'єкт нерухомості ТОВ «МСІТІ 19», що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення, а згодом приватним нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за ТОВ «МСІТІ 19».
Крім того, автор апеляції звертає увагу, що кредит повністю достроково погашено ОСОБА_8 згідно з договором поруки і вказаний лист підписаний уповноваженою особою, що підтверджується висновком експертів за результатами проведення судової комплексної експертизи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що представником ТОВ «МСІТІ 19» ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, але його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, Дніпровським УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100040001798, відомості про яке 17 червня 2021 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Органи досудового розслідування посилаються на те, що 05 червня 2021 року нежитлове приміщення (в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, було визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, оскільки існує обґрунтована підозра, що невстановлені на теперішній час особи незаконно заволоділи цим нежитловим приміщенням шахрайським шляхом.
17 лютого 2022 року (клопотання датоване 03 лютого 2022 року) прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нежитлове приміщення (в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення.
Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечити збереження даного нежитлового приміщення як речового доказу у кримінальному провадженні.
18 лютого 2022 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва зазначене клопотання прокурора було задоволено.
Задовольняючи приведене клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження № 12021100040001798, про накладення арешту на нежитлове приміщення (в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання та технічного запису судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_6 , слідчого ОСОБА_10 , дослідив матеріали, які додані до клопотання, і прийшов до правильного висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення, з огляду на те, що це майно як предмет, що був об'єктом кримінально протиправних дій, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора і накладення арешту на нежитлове приміщення (в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження зазначеного майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на нежитлове приміщення (в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на нежитлове приміщення (в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи, які викладені в апеляційній скарзі стосовно безпідставності і протиправності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «МСІТІ 19» ОСОБА_7 , з внесеними останнім доповненнями до неї, - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33402680000, із забороною відчужувати вказане приміщення, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «МСІТІ 19» ОСОБА_7 , з внесеними останнім доповненнями до неї, - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4