Справа № 240/21034/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
05 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в липні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовною заявою, в якій просила:
- визнати дії Житомирської митниці Державної митної служби України при винесенні рішення про корегування митної вартості товарів №UA101000/2023/000149/2 від 15.06.2023 протиправними;
- зобов'язати Житомирську митницю Державної митної служби України скасувати рішення про корегування митної вартості товарів №UA101000/2023/000149/2 від 15.06.2023.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 13.06.2023 до відділу митного оформлення «Оліївка» митного поста «Житомир- центральний» з метою імпорту товару «Легковий автомобіль, марка - MERCEDESBENZ, модель - E200, календарний рік виготовлення - 2017, після ДТП», що ввозився на адресу ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1 ), подано митну декларацію № 23UA101020021101U0 (UA101020/2023/021101). Для підтвердження митної вартості декларантами подавалися такі документи: рахунок-фактура № 2448 від 08.05.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.02.2017; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 13.06.2023.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів не відповідає вартості ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: поданий на підтвердження митної вартості рахунок-фактура №2448 від 08.05.2023 складений німецькою мовою. Враховуючи наведене, декларанту було запропоновано надати митному органу переклад на українську мову рахунку-фактури №2448 від 08.05.2023.
Вважає, що Довідка про витрати на транспортування від 13.06.2023 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості у зв'язку з тим, що в ній не зазначено маршрут слідування транспортного засобу (фактичну країну відправлення товару). На вимогу митного органу додатково надано: копію митної декларації країни відправлення № 23DE510206727148E1 від 16.05.2023. Також зазначає, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура №2448 від 08.05.2023 підтверджує набуття гр. ОСОБА_1 права власності на товар (транспортний засіб).
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не згоден з вартістю 8500,00 €, придбаного ОСОБА_1 автомобіля (пошкодженого внаслідок ДТП), оскільки на їхню думку він повинен коштувати 12050,00 €, як подібний автомобіль в справному, відмінному стані. Інші аргументи зводяться до того, що ОСОБА_1 начебто при перетині митного кордону надала неповний пакет відповідних документів на придбаний нею автомобіль.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.06.2023 до відділу митного оформлення «Оліївка» митного поста «Житомир- центральний» з метою імпорту товару «Легковий автомобіль, марка - MERCEDESBENZ, модель - E200, календарний рік виготовлення - 2017, після ДТП», що ввозився на адресу ОСОБА_1 , подано митну декларацію № 23UA101020021101U0 (UA101020/2023/021101). Заявлена митна вартість, визначена за основним методом на рівні 8500 Євро за одиницю.
Для підтвердження митної вартості декларантами подавалися такі документи:
- рахунок-фактура № 2448 від 08.05.2023;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.02.2017;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 13.06.2023.
АСМО «Інспектор» згенеровано митну формальність за кодом 117-2: «Ймовірний ризик заниження митної вартості та ухилення від сплати платежів у повному обсязі по транспортному засобу, зокрема за даними митних оформлень, найменша вартість подібного (аналогічного) транспортного засобу становить [1 - 16043 USD]. Ретельно перевірити характеристики товару, які впливають на визначення митної вартості.».
На вимогу митного органу додатково надано:
- копію митної декларації країни відправлення № 23DE510206727148E1 від 16.05.2023.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надано інформацію щодо вартості схожого товару та проінформовано про вищезазначені розбіжності у документах.
Під час консультації декларантом додатково надано переклад на українську мову рахунку-фактури №2448 від 08.05.2023.
З метою підтвердження інформації що містилась в рахунку-фактурі, проведено огляд транспортного засобу (№23UA101020021101U0 від 14.06.2023).
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA101000/2023/000149/2 від 15.06.2023.
Також, у зв'язку з коригуванням митної вартості Житомирською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000826 та роз'яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п'ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі №2448 від 08.05.2023 в розмірі 8300,00 євро та витрат на транспортування у розмірі 200 євро на підставі довідки від 13.06.2023.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактура № 2448 від 08.05.2023;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.02.2017;документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 13.06.2023.
На вимогу митного органу позивачем додатково було надано копію митної декларації країни відправлення № 23DE510206727148E1 від 16.05.2023.
Крім того, під час консультації декларантом додатково подано переклад на українську мову рахунку-фактури №2448 від 08.05.2023.
При цьому, в ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 року у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA101000/2023/000149/2 від 15.06.2023 зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачкою товару використано відомості з МД №23UА206080001869U0 від 01.06.2023, за якою здійснено митне оформлення транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі Е220 номер кузова НОМЕР_3 , календарний рік виготовлення 2016 , модельний рік виготовлення 2016 об'єм двигуна 1950 куб. см., потужність двигуна 143 кВт.
Натомість, відповідач до суду не надав та не довів, що вказаний у ній товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачкою транспортного засобу.
Тобто, митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачкою автомобіля не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зокрема щодо пошкоджень транспортного засобу, що вказує на порушення відповідачем частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
При цьому, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині доводів відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, колегія суддів враховує наступне.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Тобто, законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вартість перевезення імпортованого товару є підтвердженою.
З приводу ненадання позивачем перекладу рахунку-фактури на українську мову суд першої інстанції доцільно акцентує увагу на тому, що положенням статті 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Така вимога відповідача є неправомірною, оскільки рахунок-фактура складений німецькою мовою, а відповідачем не надано доказів того, що в порядку статті 254 МК України, німецька мова не є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. В свою чергу, неправомірне примушування декларанта відповідачем надати переклад документів (рахунку-фактури) тягне за собою безпідставні витрати декларанта на оплату послуг перекладача та буде спричиняти невиправдане матеріальне навантаження.
Відтак, з огляду на вищевикладене, митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
Отже, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.