Справа № 240/5506/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
06 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пулинської селищної ради Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пулинської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,
позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися в суд з позовною заявою, в якій просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення 36 сесії 8 скликання Пулинської селищної ради (ЄДРПОУ 04347172) від 19 вересня 2023 року № 1257;
- як наслідок визнання протиправним та скасування рішення 36 сесії 8 скликання Пулинської селищної ради (ЄДРПОУ 04347172) від 19 вересня 2023 року № 1257, зобов'язати Пулинську селищну раду (ЄДРПОУ 04347172) прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526, 1825480400:10:000:0524 у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі спільної заяви від 18.04.2019 року (зареєстрована Мартинівською сільською радою 18.04.2019 року за № 223), надати у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, надати у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2024 позов задовольнив. Відстрочив виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або скасування заборони на розгляд цього питання під час дії воєнного стану. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки у період до 27 травня 2021 року (внесення змін до ЗК України) позивачем було погоджено відповідний проект землеустрою у визначеному законом порядку, суд вважає безпідставним та протиправним оскаржуване рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність. Суд зауважує, що у цій справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що спірні земельні ділянки, які бажають отримати позивачі перебували в оренді.
Вважає, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів зазначає, що відповідач підтверджує факт погодження проекту землеустрою позивачів у встановленому Земельним кодексом України порядку. При цьому належних доказів перебування спірних земельних ділянок в оренді з 30.08.2021 відповідач не надає, витяги з ДРРП, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, в матеріалах справи відсутні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.10.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825480400:10:000:0522 на 4 земельні ділянки, зокрема по 2,0 га для відведення у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За результатом розгляду заяви, рішенням Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27.11.2018 № 273 позивачам (через представника ОСОБА_3 ) відповідний дозвіл надано.
11.03.2019 позивачі уклали з ПП "ОК'ленд" договір на виконання робіт із розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524.
Розроблений проект погоджено експертом державної експертизи ОСОБА_4 , що підтверджується висновком від 11.04.2019 № 2182/82-19.
18.04.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали відповідачу заяву про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 ОСОБА_2 .
27.06.2019 Мартинівською сільською радою прийнято рішення №414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 за межами с. Видумка на території Мартинівської сільради у зв'язку із тим, що рішенням від 28.05.2019 № 336 вказані земельні ділянки віднесені до переліку земельних ділянок для створення громадських пасовищ.
Рішенням від 25.10.2019 Житомирський окружний адміністративний суд в адміністративній справі №240/8903/19 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував рішення Мартинівської сільради від 27.06.2019 № 414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»;
зобов'язав Мартинівську сільраду повторно розглянути спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 18.04.2019 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 ОСОБА_2 , та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України та висновків суду у цій справі;
в іншій частині позовних вимог відмовив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.06.2020 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалив в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовив.
Постановою від 22 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №240/8903/19 в частині скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 щодо задоволених позовних вимог. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №240/8903/19 - залишив в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 замінено боржника - Мартинівську сільську раду у виконавчих листах виданих у адміністративній справі №240/8903/19, на його правонаступника - Пулинську селищну раду (код ЄДРПОУ 04347172, адреса: смт.Пулини, вул.Незалежності, 13).
Пулинська селищна рада на 36 сесії 8-го скликання рішенням від 19 вересня 2023 р. розглянувши спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо затвердження погодженого проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність по ВП72610722 на виконання рішення ЖОАС від 25.10.2019 року у справі №240/8903/19, вимоги державного виконавця за вих.15349 від 12.09.2023, відмовила ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у затвердженні погодженого проекту землеустрою зважаючи на той факт, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 з 30.08.2021 знаходяться в оренді.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Положеннями частини восьмої статті 118 ЗК України закріплено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно із частиною дев'ятою статті 118 ЗК України (у редакції, що була чинна до 27 травня 2021 року) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Разом з тим, частиною шостою статті 186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
При цьому, положеннями частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України врегульовано, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.
Отже, відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 ЗК України).
Слід також зазначити, що частиною п'ятою статті 186-1 ЗК України визнано повноваження органів, зазначених в частинах першій - третій цієї статті, які зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи (частина шоста статті 186-1 ЗК України).
Нормами частини сьомої статті 186-1 ЗК України визначено, що кожен орган, зазначений у частинах першій - третій цієї статті здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Аналізуючи наведені правові норми, можна дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою або рішення про відмову у переданні земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою могло бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу, у редакції до 27 травня 2021 року, не містили. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів мала здійснюватися виключно на етапі погодження такого проекту, прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, від 27 січня 2021 року у справі № 560/1334/19, від 01 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 260/18/19, від 13 вересня 2022 року у справі № 369/2390/18.
Таким чином, згідно положень земельного законодавства, в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення окрім рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Як встановлено судом першої інстанції, з позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачі стверджують, що оскаржуваним рішенням відповідача від 19 вересня 2023 року №1257 було протиправно відмовлено у затверджені проекту землеустрою, оскільки такий був погоджений в порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, а відтак у відповідача були відсутні законно визначені підстави для відмови у його затвердженні.
Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачами повністю дотримано регламентовану законодавством процедуру виготовлення та погодження проекту землеустрою. Жодних зауважень у відповідних органів до розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під час його погодження не виникало.
При цьому, проект погоджено з експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області Козловим Г.П. (висновок від 11.04.2019 року №2182/82-19) та з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, яке листом від 19.03.2024 №29-24-0.3 -958/2-24 повідомило, що згідно пункту 10 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.04.2019 року №2182/82-19 проект землеустрою був погоджений.
Тобто, позивачі обґрунтовано розраховували на позитивне рішення у питанні передачі земельної ділянки у власність, з огляду на дотримання ними визначеної законодавством процедури.
Враховуючи наведене та оскільки у період до 27 травня 2021 року (внесення змін до ЗК України) позивачем було погоджено відповідний проект землеустрою у визначеному законом порядку, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо безпідставності та протиправності оскаржуваного рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність.
Таким чином, за наявності погодженого у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач був позбавлений можливості приймати альтернативні рішення окрім рішення про затвердження позивачам проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
Натомість, оспорюваним рішенням Пулинської селищної ради 36 сесії 8-го скликання від 19 вересня 2023 р. №1257 позивачам було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельних ділянок у власність зважаючи на той факт, що зазначені земельні ділянки з 30.08.2021 знаходяться в оренді (згідно витягів з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права).
З огляду на встановлені обставити, рішенням Пулинської селищної ради від 19 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою з підстави, яка не передбачена ЗК України.
При цьому, належних доказів перебування спірних земельних ділянок в оренді відповідач не надав ні в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції.
Вищевказане також спростовує доводи апеляційної скарги щодо втручання судом першої інстанції в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Практика Європейського суду свідчить, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги підлягали задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення 36 сесії 8 скликання Пулинської селищної ради від 19 вересня 2023 року №1257, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Пулинську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526, 1825480400:10:000:0524 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі спільної заяви від 18.04.2019 року (зареєстрована Мартинівською сільською радою 18.04.2019 року за № 223) та надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, надати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо зобов'язання Пулинської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 ОСОБА_2 , та надати зазначені земельні ділянки у власність відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому, обгрунтовано відстрочив виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або скасування заборони на розгляд цього питання під час дії воєнного стану.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Пулинської селищної ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.