Справа № 240/22254/20
06 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
судді: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
В лютому 2024 року на адресу Житомирського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій вона просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з визначення додаткової пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку двох мінімальних заробітних плат, застосованих як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. протиправними, рішення 918010118904 від 15.01.2024 про перерахунок пенсії незаконним та його скасувати.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.04.2024 залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в адміністративній справі №240/22254/20.
Судове рішення мотивоване тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено в межах наданих повноважень комплекс заходів для виконання судового рішення у справі №240/22254/20, зокрема виплата донарахованої суми доплати до пенсії буде здійснена після надходження фінансування з Державного бюджету України на виконання зазначеного рішення суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення яким заяву задовольнити.
В серпні 2024 року позивачка подала клопотання про зупинення апеляційного провадження по справі мотивоване тим, що ухвалою Першої колегії Другого сенату Конституційного Суду України від 17 липня 2024 року відкрито конституційне провадження у справі №3-117/2024(243/24) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року №3460-ІХ.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути клопотання в порядку письмового провадження.
Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, підстави та порядок зупинення провадження у справі визначені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені обов'язкові підстави для зупинення провадження у справі, а у частині 2 цієї статті вказані факультативні підстави для зупинення провадження у справі.
Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас у цій нормі також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в ході розгляду цієї справи, але мають значення для справи, провадження у якій слід зупинити.
На переконання колегії суддів, зібрані у цій адміністративній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому посилання позивача щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі є безпідставними, адже вказаною нормою передбачено можливість зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у іншій справі лише у разі, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду однієї із справ.
Слід також зазначити, що за приписами частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотню дію). В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 3-117/2024(243/24), оскільки суд має об'єктивну можливість розглянути справу, враховуючи предмет позову, до вирішення Конституційним Судом України справи №3-117/2024 (243/24).
Керуючись ст.ст.236, 243, 325, 328, 329 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у зупиненні апеляційного провадження в адміністративній справі №240/22254/20 до вирішення Конституційним Судом України справи №3-117/2024 (243/24).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.