Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
06 вересня 2024 р. № 520/23754/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною дії (бездіяльність) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обрахування ОСОБА_1 , з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити, з 29 січня 2020 року по 19.05.2023 року включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 27.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
Представник позивача 29.08.2024 подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій представник позивача виклав доводи щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування пропуску позивачем строку звернення до суду представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав, що полягають у непроведенні з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, позивач дізнався, отримавши лист відповідача від 28.05.2024. Просить поновити пропущений строк звернення до суду.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Позивач оскаржує дії (бездіяльність) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обрахування ОСОБА_1 , з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України №2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Так, у позовній заяві позивач просить, зокрема, зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити, з 29 січня 2020 року по 19.05.2023 року включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли у період з 29.01.2020 по 19.05.2023. Позивача звільнено з військової служби з 18.04.2024, що підтверджується послужним списком та наказом від 18.04.2024 №303-ос Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, копії яких містяться в матеріалах справи.
З приводу доводів представника позивача про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав, що полягають у непроведенні з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, позивач дізнався, отримавши лист відповідача від 28.05.2024.
Суд не приймає вказані доводи до уваги, оскільки отримання відповіді на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач проходив службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) до 18.04.2024.
Тобто, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав, а саме задля отримання належного йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 більше ніж через чотири місяці після звільнення. Позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, у зв'язку з чим був обізнаний про розмір такого грошового забезпечення та, відповідно, про порушення своїх прав.
Суд зазначає, що позивач, починаючи з 18.04.2024, не був позбавлений можливості самостійно довідатися про розмір належних йому виплат при звільненні та звернутися до суду за захистом своїх прав у межах встановленого строку.
Окрім того, суд не приймає до уваги доводи позивача, що наказ №303-ОС від 18.04.2024 почав діяти з 03.07.2024, у зв'язку з тим, що витягом з наказу від 03.07.2024 №497-ОС було внесено зміни до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 18.04.2024 №303-ОС, а саме доповнено пункт 4 наказу, оскільки наказ від 18.04.2024 був прийнятий та підписаний саме цією датою, а наказом від 03.07.2024 до нього лише були внесені зміни, а саме було доповнено пункт 4 стосовно припинення (розірвання) контракту, виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача.
Відтак, викладені представником позивача доводи не доводять підстав про не пропущення строку звернення до суду.
Інших доводів щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду не зазначено.
Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН