05 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1727/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1)визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн., в розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.01.2023 по 04.08.2023;
2) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 відповідно до п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.01.2023 по 04.08.2023, з врахуванням проведених виплат.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 28.06.2024 до участі в справі залучено співвідповідача - військову частину НОМЕР_2 (а.с.62).
Від відповідача - 1 надійшов відзив, в якому вказано, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки військова частина НОМЕР_2 з 01.09.2023 знята з фінансового та іншого забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.49-54).
Від відповідача - 2 до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позовних вимог, оскільки з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року та положень розділу XXXIV Порядку № 260, Окремого доручення № 912/з/29 у військової частини були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень, у період з 01.01.2023 по 04.08.2023.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що з 26.02.2022 позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
З 22.04.2022 по 04.08.2023 позивач проходив військову службу в в/ч НОМЕР_2 на посаді командира 3 відділення 3 взводу 2 роти.
Позивач вказує, що в період військової служби приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Херсонської області.
Однак, позивач вказує, що йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 01.01.2023 по 04.08.2023 в зв'язку з чим представником позивача направлено відповідний запит до відповідачів (а.с.13,16,19).
Відповіді на вказані запити не отримано.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі Закон № 1932-ХІІ) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;
бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023. Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Статтею 4 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 вирішено Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 (в редакції, яка застосовувалася у період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У період з 21 січня 2023 року по 10 серпня 2023 року Постанова № 168 застосовувалася вже у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», згідно з якою, зокрема: у пункті 1 у першому реченні абзацу першого після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,» (абзаци перший, третій підпункту 1 пункту 1); абзац шостий після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,» (підпункт 3 пункту 1); пункт 2-1 викладено в такій редакції: « 2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.».
Згідно із пунктом 1 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацами першим-п'ятим пункту 8 розділу 1 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу 1 Порядку № 260).
Абзацами дев'ятим та десятим пункту 15 розділу 1 Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 16 розділу 1 Порядку № 260).
Згідно із пунктом 17 розділу 1 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
У період з 01 червня 2022 року до 31 січня 2023 року виплата військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 була врегульована окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі Окреме доручення).
Відповідно до пункту 2 Окремого доручення на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Відповідно до абзаців третього-шостого пункту 3 Окремого доручення документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно із пунктом 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Пунктом 6 Окремого доручення визначено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно із підпунктом 9.4 пункту 9 Окремого доручення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
З вищенаведених правових норм слідує наступне:
- до 31.01.2023 умовами виплати передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць були: 1) період дії воєнного стану; 2) проходження особою військової служби (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби). Виплата такої винагороди здійснюється за наказом командира військової частини.
- з 01.02.2023 умовами виплати такої додаткової винагороди є: 1) період дії воєнного стану; 2) виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
При цьому виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у межах до 30 000,00 грн. або у межах до 100 000,00 грн. є виключно повноваженнями суб'єкта владних повноважень. Видання наказів командиром військової частини стосовно нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям на підставі рапортів командирів їх підрозділів виключає будь-яку необ'єктивність та зловживання правами з боку командира військової частини.
Відповідно до довідки від 23.04.2024 за №1432/488 встановлено, що позивачу нараховано додаткову винагороду: січень 2023 - 30 000 грн.; лютий 2023 - 30 000 грн.; березень 2023 - 14516,13 грн.; квітень 2023 - 0 грн.; травень 2023 - 14516,13 грн.; червень 2023 - 30 000 грн.; липень 2023 - 30000 грн.; серпень 2023 - 3870,97 грн. (а.с.58).
Зі змісту долучених до матеріалів справи документів встановлено, що в період з 01.01.2023 по 31.01.2023 позивач виконував завдання у складі 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на території селища Червоний Маяк Новорайської сільської громади Бериславського району Херсонської області. Також, згідно з бойовими наказами командира військової частини НОМЕР_2 , у січні 2023 позивач до безпосередньої участі в бойових діях чи здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної aгpecіi, в районах ведення бойових дій не залучався.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 26 від 02.02.2023 року (зі змінами внесеними наказом № 67 від 17.03.2023) Бериславський район Херсонської області чи окремі його території не входять до переліку районів ведення бойових дій у січні 2023 року.
З урахуванням вищевикладеного, позивачу за січень 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода передбачена Постановою № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30 000 за повний місяць служби, що підтверджено довідкою №1432/488 від 23.04.2024.
З 01.02.2023 року по 31.05.2023 року, позивач виконував завдання у складі 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на території селища Червоний Маяк Новорайської сільської громади Бериславського району Херсонської області. Також, згідно з бойовими наказами командира військової частини НОМЕР_2 , у лютому - травні 2023 року позивач до безпосередньої участі в бойових діях чи здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної aгpecії, в районах ведення бойових дій не залучався.
Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 52 від 01.03.2023 року (зі змінами внесеними наказом № 68 від 17.03.2023); наказом Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 89 від 01.04.2023 року; наказом Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 111 від 01.05.2023 року; наказом Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 147 від 01.06.2023 року Бериславський район Херсонської області чи окремі його території не входять до переліку районів ведення бойових дій у лютому - травні 2023 року.
З 01.06.2023 року по 04.08.2023 року, позивач виконував завдання у складі 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на території селища Червоний Маяк Новорайської сільської громади Бериславського району Херсонської області. Згідно з бойовими наказами командира військової частини НОМЕР_2 , у червні - серпні 2023 року позивач до безпосередньої участі в бойових діях чи здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної aгpecії, в районах ведення бойових дій не залучався.
Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 183 від 01.07.2023 року; наказом Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 210 від 01.08.2023 року; наказом Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 247 від 01.09.2023 року Бериславський район Херсонської області чи окремі його території не входять до переліку районів ведення бойових дій у червні - серпні 2023 року.
В зв'язку з перебуванням у лікувальному закладі, та щорічній відпустці за березень та травень 2023 року ОСОБА_1 додаткова винагорода виплачена пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі зазначеному в довідці про заробітну плату відповідно: 14516,13 грн. за березень та 14516,13 грн. за травень.
За квітень 2023 року додаткова винагорода ОСОБА_1 не нарахована у зв'язку з притягненням військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, згідно з пунктом 14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в редакції, що діяла на час накладення стягнення. Наказ про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності не оскаржений і не скасований в порядку та строк встановлені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Позивачем наведені вище твердження не спростовано.
Вказане свідчить про наявність у відповідача підстав для не виплати додаткової винагороди, в зв'язку притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Щодо посилань відповідачів про пропущення строку звернення, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд враховує, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Спірні правовідносини, стосуються виплати додаткової винагороди за період з січня 2023 року по серпень 2023 року.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дійшов висновку, що не виплата додаткової винагороди є триваючим правопорушенням. Позивач є діючим військовослужбовцем. В період з 13.10.2023 по 19.10.2023, з 06.11.2023 по 09.11.2023, з 27.11.2023 по 30.11.2023, з 05.12.2023, з 18.12.2023 по 21.12.2023, з 08.01.2024 по 12.01.2024, з 29.01.2024 по 06.02.2024 проходив лікування (а.с.22-29).
Враховуючи наведене, судом зроблено висновок, що позивачем при звернені до суду дотримано строк, встановлений ст.122 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідач довів правомірність виплачених сум додаткової винагороди позивачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Судових витрат, які підлягають розподілу на користь сторін не встановлено.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО