ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" вересня 2024 р. справа № 300/3603/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування рішення №4 від 22.04.2024, наказів №1300/5 від 01.05.2024 та №297/4 від 07.05.2024, -
Приватний нотаріус ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, приватний нотаріус ОСОБА_1, ОСОБА_1), в інтересах якого діє адвокат Гунько Олександр Юрійович (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (надалі по тексту також - відповідач 1, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату, Комісія), Міністерства юстиції України (надалі по тексту також - відповідач 2, Міністерство, Мін'юст), Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі по тексту також - відповідач 3, Управління), третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (надалі по тексту також - третя особа, ДП "НІС"), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 22.04.2024 за №4 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 ;
визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.05.2024 за №1300/5 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 ;
визнати протиправними та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.05.2024 за №297/4 про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулося до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України із поданням від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (надалі по тексту також - свідоцтво за НОМЕР_2, видане 13.08.2012) згідно з підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" (надалі по тексту також - подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24).
Як стверджує позивач, за змістом коментованого подання, необхідністю порушення питання щодо анулювання його свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю виникло у зв'язку з надходженням 21.02.2024 на адресу Управління листа Міністерства юстиції України від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 про врахування в роботі доданого до листа рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_1 12.01.2022 за реєстраційним №3229, таким, що не підлягає виконанню. Окрім цього, за результатами моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено наявність рішень, які набрали законної сили, та з котрий вбачається, що виконавчі написи, вчинені позивачем, визнано такими, що не підлягають виконанню.
Надалі, наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.04.2024 за №211/4 тимчасово зупинено нотаріальну діяльність позивача з 04.04.2024 до розгляду Комісією подання від 04.04.2024 та вирішення питання по суті, але не більше як на шість місяців.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 22.04.2024 за №4, у зв'язку з набранням законної сили рішеннями судів про порушення позивачем вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, зокрема при здійсненні ним виконавчих написів, а також на підставі підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", свідоцтво за НОМЕР_2, видане 13.08.2012, анульовано (надалі по тексту також - рішення від 22.04.2024 за №4).
Опісля, наказом Міністерства юстиції України від 01.05.2024 за №1300/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , анульовано (надалі по тексту також - наказ від 01.05.2024 за №1300/5), наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.05.2024 за №297/4 припинено нотаріальну діяльність позивача з одночасним припиненням дії реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 09.11.2017 за НОМЕР_3, виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області, з 07.05.2024 (надалі по тексту також - наказ від 07.05.2024 за №297/4).
Стверджуючи про протиправність вищезгаданих актів, ОСОБА_1 звертається до наступних підстав та мотивів.
Посилаючись на викладений у постановах Верховного Суду від 20.07.2018 у справі №809/1649/17, від 18.03.2020 у справі №826/3090/17, від 25.06.2020 у справі №2340/5084/18, від 05.10.2020 у справі №140/1382/19 висновок про виключну компетенцію суду у встановленні факту порушень нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, вказує на відсутність в Управління, станом на внесення подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-2 та на момент ухвалення Комісією рішення від 22.04.2024 за №4, підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю згідно підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 за №3425-XI (надалі по тексту також - Закон №3425-XI, Закон України "Про нотаріат").
За доводами позивача, застосуванню до нього коментованого припису закону повинно передувати встановлення судовим рішенням фактів вчинення позивачем як нотаріусом порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій, однак, матеріали подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 не містять судових рішень, прийнятих за результатами вирішення спору про оскарження дій ОСОБА_1 , як відповідача, щодо вчинення виконавчого напису, яким встановлено порушення нотаріусом правил ведення відповідної нотаріальної дії, окрім того, жодним судовим рішенням стосовно нього не встановлено ступеня його вини, її доведеності та міри відповідальності у зв'язку із вчиненням нотаріальних дій з порушенням, не визнано дії позивача неправомірними та не ухвалено рішення про відшкодування ним шкоди з огляду на їх вчинення.
Так, ОСОБА_1 вказує про відсутність у рішенні від 22.04.2024 за №4 посилань на такі рішення суду, резолютивна частина яких встановлювала б неправомірність чи протиправність дій позивача, як нотаріуса при вчиненні ним нотаріальних дій, зокрема, у жодному з таких приватний нотаріус ОСОБА_1 не виступає відповідачем.
Повторно звертаючи увагу на викладені у постановах Верховного суду висновки, зазначені вище по тексту судового рішення, стверджує про відсутність у Законі №3425-XI приписів, якими б Міністерство юстиції України, міжрегіональні управління юстиції Міністерства юстиції в областях, містах Києві та Севастополі уповноважено на перевірку законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і подальшого встановлення порушення чинного законодавства при вчиненні ними нотаріальних дій.
Окрім цього, на думку позивача, Комісією порушено порядок розгляду коментованого вище подання з огляду на не врахування Управлінням приписів "Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 за №357/5, за якими порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій встановлюється перевіркою, відтак відсутність наказу про проведення перевірки, не створення комісії для її проведення, та як наслідок, не оформлення довідки за результатами такої перевірки свідчать про недоведеність перерахованих у поданні від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 порушень ОСОБА_1 ..
Додатково, посилаючись на пункт 2 "Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 за № 1904/5, зазначає про пропущення Управлінням строку направлення подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 до Комісії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 про залишення позовної заяви без руху, представнику позивача надано десятиденний строк на усунення недоліків (а.с.106-107 том І).
За наслідками подання заяв від 06.06.2024 (а.с.114-116 том І) та 06.06.2024 (а.с.117-151 том І), що надійшли на електронну адресу суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, постановлено ухвалу суду про продовження процесуального строку на виконання ухвали суду про залишення без руху позовної заяви від 11.06.2024 (а.с.152 том І).
Представником позивача направлено заяву про усунення недоліків, що надійшла до суду з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 14.05.2024", зареєстрована в канцелярії суду 17.06.2024 (а.с.155-158 том І).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін письмові докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.166-167 том І).
За наслідками подання на електронну адресу суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представником відповідача 2 заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, зареєстрованого в канцелярії суду 02.07.2024 (а.с.177-198 том І), Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 09.07.2024 про залишення коментованого клопотання без задоволення (а.с.190-193 том І).
Представником Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (а.с.1-160 том ІІ), а також представником Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.161-189 том ІІ) подано письмові пояснення відповідно, обидва з яких надійшли на адресу суду з помітками "Документ сформований в системі "Електронний суд" 05.07.2024", зареєстровані в канцелярії суду 08.07.2024.
На електронну адресу суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 10.07.2024 надійшли відзиви відповідача 1 та відповідача 2 (а.с.1-152 том ІІІ), а також відповідача 3 (а.с.153-192 том ІІІ).
З доводами приватного нотаріуса ОСОБА_1, викладеними у позовній заяві, відповідачі не погоджуються, виходячи з наступних мотивів.
Надаючи пояснення з приводу внесення Управлінням подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24, з посиланням на приписи "Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 за №1904/5 (надалі по тексту також - Порядок №1904/5) та "Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 за №1707/5 (надалі по тексту також - Порядок №1707/5), стверджують, що виключною вимогою для внесення подання з підстави, передбаченої підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", є наявність відповідних документів органів суду (ухвал, рішень та постанов) та долучення останніх до подання. Відтак, на виконання вимог пункту 2 статті 12 Закону №3425-XI, за яким територіальний орган Міністерства юстиції України є самостійним суб'єктом при внесенні подання, та беручи до уваги надходження 21.02.2024 на адресу Управління листа Міністерства юстиції України від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 про врахування в роботі доданого до листа рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_1 12.01.2022 за реєстраційним №3229, таким, що не підлягає виконанню, відповідачем 3 виконано свій позитивний обов'язок щодо підготовки та внесення подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 до Комісії.
Зокрема, звертають увагу про застосування позивачем не чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин редакції Порядку №1904/5, що спростовує доводи останнього про пропущення Управлінням строку направлення подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 до Комісії.
Заперечуючи проти тверджень позивача, звертаються до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.10.2023 у справі №520/5445/21, за змістом яких підстава для внесення подання про анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю, передбачена підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", може бути застосована самостійно, без необхідності її перевірки у порядку, передбаченому статтею 33 Закону №3425-XI, відповідно і "Порядком проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 за №357/5 (надалі по тексту також - Порядок №357/5), стверджують про не розповсюдження дії Порядку №357/5 на розглядувані судом спірні правовідносини.
На думку відповідачів, встановлення рішенням суду обставини того, що виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_1, здійснені останнім з порушенням законодавства, що регулює такі відносини, і, як наслідок, визнання цих виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, є достатньою підставою стверджувати про наявність порушень у діях позивача, котрі уможливлюють застосування до нього підстави про анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю, передбаченої підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", що і становило зміст подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24.
З приводу рішення від 22.04.2024 за №4, зазначено про відсутність у діях Комісії таких, які можна було б охарактеризувати як "встановлення законності вчинених позивачем нотаріальних дій", адже відповідач 1, приймаючи коментоване рішення, керувався виключно вже встановленими судами порушеннями.
На основі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позову.
На електронну адресу суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 11.07.2024 надійшло клопотання представника позивача (а.с.193-199 том ІІІ), а також заперечення відповідачів 1 та 3, зареєстроване в канцелярії суду 12.07.2024 (а.с.200-217 том ІІІ).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 провадить нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 13.08.2012 за НОМЕР_2, виданого Міністерством юстиції України (зворотній бік а.с.145, а.с.146 том ІІІ).
Нотаріальну діяльність позивач здійснює в межах Івано-Франківського нотаріального округу як приватний нотаріус, згідно відомостей реєстраційного посвідчення від 09.11.2017 за НОМЕР_3, виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області (зворотній бік а.с.146-а.с.147 том ІІІ).
Міністерством юстиції України листом від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 направлено для врахування в роботі рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 (надалі по тексту також - лист від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1) (а.с.52 том ІІІ).
За змістом коментованого рішення, виконавчий напис, вчинений 12.01.2022 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований за №3229, визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.53-54 том ІІІ).
Із відомостей публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) судом з'ясовано, що рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 набрало законної сили 29.02.2024.
Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулося до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України із поданням від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (надалі по тексту також - свідоцтво за НОМЕР_2, видане 13.08.2012) згідно з підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" (надалі по тексту також - подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24) (а.с.40-48 том ІІІ).
Як слідує зі змісту коментованого подання, необхідністю порушення питання щодо анулювання свідоцтва за НОМЕР_2, виданого 13.08.2012 ОСОБА_1 виникло у зв'язку з надходженнями 21.02.2024 на адресу листа від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 про врахування в роботі доданого до листа рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_1 12.01.2022 за реєстраційним №3229, таким, що не підлягає виконанню. Окрім цього, за результатами моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено наявність рішень, які набрали законної сили, та з котрий вбачається, що виконавчі написи, вчинені позивачем, визнано такими, що не підлягають виконанню.
Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.04.2024 за №211/4 тимчасово зупинено нотаріальну діяльність позивача з 04.04.2024 до розгляду Комісією подання від 04.04.2024 та вирішення питання по суті, але не більше як на шість місяців (зворотній бік а.с.28-а.с.29 том ІІІ).
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 22.04.2024 за №4, у зв'язку з набранням законної сили рішеннями судів про порушення позивачем вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, зокрема при вчиненні ним виконавчих написів, а також на підставі підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", свідоцтво за НОМЕР_2, видане 13.08.2012, анульовано (надалі по тексту також - рішення від 22.04.2024 за №4) (а.с.30-39 том ІІІ).
Наказом Міністерства юстиції України від 01.05.2024 за №1300/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , анульовано (надалі по тексту також - наказ від 01.05.2024 за №1300/5) (а.с.27 том ІІІ), наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.05.2024 за №297/4 припинено нотаріальну діяльність позивача з одночасним припиненням дії реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 09.11.2017 за НОМЕР_3, виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області, з 07.05.2024 (надалі по тексту також - наказ від 07.05.2024 за №297/4) (а.с.184-185 том ІІІ).
Вважаючи рішення №4 від 22.04.2024, накази №1300/5 від 01.05.2024 та №297/4 від 07.05.2024 такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні здійснюється Законом України "Про нотаріат" від 02.09.1993 за №3425-XI (надалі по тексту також - Закон №3425-XI, Закон України "Про нотаріат").
Як визначено статтею 21 Закону №3425-ХІ, державне регулювання нотаріальної діяльності, в тому числі, полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.
Так, контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
При цьому, згідно частини 1 статті 10 Закону №3425-ХІ, для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.
Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом (частина 9 статті 10 Закону України "Про нотаріат").
Окрім цього, пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону №3425-ХІ встановлено виключний порядок та підстави анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів.
Згідно пункту 1 "Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 за №1707/5 (надалі по тексту також - Положення №1707/5), до територіальних органів, котрі підпорядковуються Міністерству юстиції України, віднесено Міжрегіональні управління Міністерства юстиції України.
До основних завдань міжрегіонального управління, в тому числі, включено забезпечення роботи нотаріату (абзац 4 пункту 3 Положення №1707/5), на виконання якого територіальний орган, зокрема, організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених на це посадових осіб органу місцевого самоврядування, контролює дотримання нотаріусами, уповноваженими особами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства; зупиняє, припиняє діяльність нотаріусів, готує обґрунтовані подання на розгляд Мін'юсту щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (підпункти 4.16, 4.22 пункту 4 Положення №1707/5).
Системний аналіз вищезазначених норм однозначно свідчить про наявність у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повноважень з приводу внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.
Досліджуючи твердження позивача стосовно відсутності правових підстав для внесення відповідачем 3 подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 на розгляд Комісії, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів частини 1 статті 3 Закону №3425-ХІ, нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
До обов'язків нотаріуса, встановлених статтею 5 коментованого Закону, віднесено, зокрема, такі:
здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;
сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Згідно статті 7 Закону №3425-ХІ, нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" до підстав анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, віднесено випадок набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
За змістом подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 (а.с.40-48 том ІІІ), необхідність порушення питання щодо анулювання свідоцтва за НОМЕР_2, виданого 13.08.2012 ОСОБА_1 виникла у зв'язку з надходженнями 21.02.2024 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листа від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 про врахування в роботі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_1 12.01.2022 за реєстраційним №3229, таким, що не підлягає виконанню.
Так, відповідно до статті 87 Закону №3425-XI, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із моменту прийняття "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172 (надалі по тексту також - Перелік №1172), і до 10.12.2014 була чинною редакція Переліку №1172, згідно пункту 1 якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 за №662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (надалі по тексту також - Постанова №662), що набула чинності 10.12.2014, Перелік №1172 доповнено пунктом 2, котрим створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, що набрала законної сили 22.02.2017, визнано незаконним та нечинним, зокрема, пункт 2 Постанови №662, зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови №662 в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Застосовуючи вищезазначені положення законодавства, Шевченківським районним судом у рішенні від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 сформовано наступний висновок: "[…] враховуючи те, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався, що свідчить про порушенням ним вимог Закону України "Про нотаріат" та Переліку №1172, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати виконавчий напис, вчинений 12.01.2022 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 3229, таким, що не підлягає виконанню".
Як вже з'ясовано судом вище, рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 набрало законної сили 29.02.2024.
Дійсно, як встановлено коментованим рішенням, станом на дату вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_1 виконавчого напису на підставі кредитного договору, котрий не був посвідчений нотаріально, застосовуваний позивачем пункт 2 Порядку №662 втратив чинність, відтак такий був вчинений з порушенням законодавства, дійсним на момент виникнення спірних правовідносин у такій цивільній справі.
Окрім цього, як вказано у поданні від 04.04.2024 за №101-1/1282-24, Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції здійснено моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності судових рішень, якими визнавались такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_1
Коментоване подання безпосередньо містить посилання на 36 (тридцять шість) рішень судів цивільної юрисдикції, які, станом на дату звернення відповідача 3 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, набрали законної сили, резолютивні частини котрих виснують про визнання виконавчих написів, вчинених позивачем, такими, що не підлягають виконанню.
Зокрема, рішення (заочне рішення) районних і міськрайонних судів у справі №127/15392/22 від 21.10.2022, у справі №332/1908/22 від 13.12.2022, у справі №939/436/22 від 12.12.2022, у справі №720/776/22 від 03.01.2023, у справі №346/4489/22 від 03.01.2023, у справі №724/2003/22 від 13.01.2023, у справі №185/10214/22 від 06.03.2023, у справі №361/3125/22 від 14.03.2023, у справі №553/140/23 від 27.03.2023, у справі №522/9895/22 від 30.03.2023, у справі №522/10850/22 від 10.05.2023, у справі №761/5823/23 від 16.05.2023, у справі №940/192/23 від 18.05.2023, у справі №346/1640/22 від 26.06.2023, у справі №761/11813/23 від 06.07.2023, у справі №382/255/23 від 28.08.2023, у справі №756/9785/23 від 05.10.2023, у справі №761/29903/23 від 16.10.2023, у справі №333/3909/23 від 30.10.2023, у справі №182/2296/23 від 13.11.2023, у справі №285/5084/23 від 29.11.2023, у справі №569/18820/23 від 05.12.2023, у справі №761/25144/22 від 11.12.2023, у справі №159/4531/23 від 12.12.2023, у справі №753/10734/23 від 14.12.2023, у справі №703/4987/23 від 21.12.2023, у справі №954/761/23 від 21.12.2023, у справі №346/3576/23 від 28.12.2023, у справі №567/1558/23 від 15.01.2024, у справі №760/10417/23 від 23.01.2024, у справі №761/8191/22 від 29.01.2024, у справі №761/22820/22 від 29.01.2024, у справі №761/22822/22 від 29.01.2024, у справі №744/64/24 від 09.02.2024, у справі №761/23993/23 від 19.02.2024.
Водночас, суд зазначає про те, що кожне з таких перерахованих рішень суду міститься в додатках до подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24, направленого на розгляд Комісії.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, суд також враховує приписи частини 5 статті 78 КАС, за якими обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, у суду відсутні відомості стосовно розпочатих приватним нотаріусом ОСОБА_1 у передбаченому процесуальним законодавством порядку дій щодо спростування обставин, встановлених у будь-якому з перерахованих у поданні від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 рішень суду цивільної юрисдикції, котрими визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи, вчинені позивачем, як і констатує те, що адміністративний позов не містить заперечень стосовно встановлених такими рішеннями судів обставин вчинення таких виконавчих написів в цілому чи обґрунтувань з приводу помилкового застосування положень законодавства.
Статтею 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно частини 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Керуючись частиною 5 статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №320/5840/21 (адміністративне провадження № К/990/29336/22, К/990/29414/22), за змістом яких Верховний Суд, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання судовими рішеннями виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом такими, що не підлягають виконанню, не є тотожним поняттям наявності рішення суду про порушення приватним нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, виснував про наступне: "свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії незалежно від того чи був нотаріус відповідачем у судових рішеннях, які набрали законної сили. Судовими рішеннями не обов'язково має бути конкретизовано, яку норму права порушив нотаріус при вчиненні ним нотаріальної дії. Обов'язковою умовою для правозастосування підпункту "з" указаної норми, має бути саме рішення суду, яке набрало законної сили, з якого убачається порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.08.2022 у справі №520/5993/21, від 21.12.2022 у справі №640/15026/20.
Отже, за змістом підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", можна виокремити наступні складові передбаченої даним приписом підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а саме:
рішенням суду має бути встановлено порушення нотаріусом вимог законодавства;
порушення має бути здійснене при вчиненні ним нотаріальної дії;
рішення суду має набрати законної сили станом на дату звернення уповноважених Законом №3425-XI органів до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції з поданням.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в контексті процедури внесення Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24, формування та застосування відповідної підстави для анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю неможливе без попереднього встановлення порушень, здійснений при вчиненні нотаріальної дії позивачем.
Отже, застосування підстави, визначеної підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", за своєю сутністю, не покладає на Управління, як одного із суб'єктів внесення подання, обов'язку здійснювати перевірку законності встановлених судами обставин та порушень, виражених у невідповідності діях нотаріуса певному законодавчому припису, з огляду на те, що рішення суду є кінцевим процесуальним документом, яким розгляд справи вирішується по суті, та однією з ознак якого є здатність владно підтверджувати взаємовідносини суб'єктів права, в тому числі й засвідчувати наявність обставин невідповідності вчинюваних дій законодавству України.
З приводу ж доводів ОСОБА_1 про відсутність у Законі №3425-XI приписів, якими б Міністерство юстиції України, міжрегіональні управління юстиції Міністерства юстиції в областях, містах Києві та Севастополі уповноважено на перевірку законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і подальшого встановлення порушення чинного законодавства при вчиненні ними нотаріальних дій, суд повторно звертає увагу, що вище по тексту судового рішення вже було досліджено складові застосовуваної до позивача підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
У спірному випадку, реалізація Управлінням своїх владних повноважень у сфері нотаріату у формі реагування на вже встановлені судовими рішеннями порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, шляхом застосування висновків останніх у якості підстави для формування та внесення відповідного подання, не може ототожнюватися із здійсненням таким органу перевірки законності вчинених нотаріальних дій.
Пунктом 19 частини 1 статті 34 Закону №3425-XI до переліку нотаріальних дій, вчинюваних нотаріусами, віднесено виконавчі написи.
Так, відповідно до статті 87 Закону №3425-XI, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 88 Закону №3425-XI, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Системний аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису є виключною односторонньою розпоряджувальною дією нотаріуса, котрій передує реалізація останнім як обов'язку щодо встановлення обставин звернення за вчиненням такої нотаріальної дії, а саме перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання, так і здійснення необхідного комплексу дій для з'ясування того, чи буде вчинення такої нотаріальної дії відповідати законодавству України, зокрема нотаріус зобов'язаний відмовити у здійсненні виконавчого напису у разі відсутності ознаки безспірності тощо.
Тобто, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, незалежно від підстав, застосовуваних судами в обґрунтування такого висновку, однозначно свідчить про недотримання нотаріусом, щонайменше, вимог статті 7 Закону №3425-ХІ, за якою нотаріуси у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Так, резолютивними частинами рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі №761/22820/22, а також інших 36 (тридцяти шести) рішень, про існування яких встановлено за наслідком моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, на кожне з яких здійснено посилання в обґрунтування наявних підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача, виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_1, визнано такими, що не підлягають виконанню.
Суд констатує, що Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції, реалізовуючи повноваження у сфері контролю за дотриманням нотаріусів порядку вчинення нотаріальних дій, встановивши наявність рішень судів, котрі набрали законної сили, зі змісту яких вбачається порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, а саме виконавчих написів, здійснило свій позитивний обов'язок у формі підготовки та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 за підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат".
В той же час, посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2018 у справі №809/1649/17, від 18.03.2020 у справі №826/3090/17, від 25.06.2020 у справі №2340/5084/18, від 05.10.2020 у справі №140/1382/19, суд вважає необґрунтованими з огляду на нерелевантність спірних правовідносин у розглядуваних Верховним Судом справах до тих, що досліджуються судом в межах даної адміністративної справи.
Зокрема, йдеться про різницю в застосовуваних підставах для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, адже касаційним судом надано висновки з приводу правозастосування підстави, визначеної підпунктом "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", в той час як застосовувана до позивача підстава передбачена підпунктом "з" того ж припису.
Стосовно відповідності дій Управління процедурним вимогам законодавства при внесенні коментованого подання, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Порядок внесення Міністерством юстиції України, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України (частина 10 статті 10 Закону №3425-ХІ), станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, таким є "Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату", затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 за №1904/5 (надалі по тексту також - Порядок №1904/5).
Як встановлено пунктом 3 Порядку №1904/5, подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої внесено Подання, відомості про зміну прізвища, імені, по батькові (за наявності), назву нотаріального округу, номер та дату видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, поштову адресу та адресу електронної пошти, номер телефону;
інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону;
зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом;
пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Окрім цього, до подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції додаються:
засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання;
довідка про результати перевірки роботи нотаріуса (у разі проведення такої перевірки);
пояснення особи, щодо якої внесено Подання, на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності);
копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса);
копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення;
документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень (у разі вжиття таких заходів);
відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо;
засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції про направлення до Комісії Подання, яке прийняте відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" або Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (пункт 4 Порядку №1904/5).
Вище по тексту судового рішення судом вже було сформовано висновок про наявність у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повноважень з приводу внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.
Водночас, з приводу дотримання відповідачем 3 вимог пункту 3 Порядку №1904/5 про зазначення у поданні "конкретних порушень, які були допущені нотаріусом", зважаючи на зміст подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24, за яким, опісля системного аналізу застосованих судами законодавчих підстав при ухваленні рішень про визнання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню, Управлінням здійснено безпосередні посилання на порушені позивачем норми законодавства.
Застосовані судом вище правові висновки Верховного суду у постанові від 04.05.2023 у справі №320/5840/21 (адміністративне провадження № К/990/29336/22, К/990/29414/22), з огляду на які, в межах розгляду даної адміністративної справи, суд резонував про однозначне недотримання нотаріусом, щонайменше, вимог статті 7 Закону №3425-ХІ у разі визнання вчиненого ним виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у взаємозв'язку з дійсним опрацюванням Управлінням змісту рішень судів, котрими було встановлено порушення позивача при вчиненні ним такої нотаріальної дії, дають суду підстави стверджувати про відсутність у діях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції порушень в частині формування змісту подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24.
Більше того, про дотримання відповідачем 3 пункту 4 Порядку №1904/5 свідчить також наявність у додатках до коментованого подання копій 36 (тридцяти шести) рішень судів цивільної юрисдикції, на котрі Управління посилається у самому тексті подання як на підставу застосування до позивача підстави про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, передбачену підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону №3425-ХІ (а.с.37-128 том ІІ).
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що за змістом абзацу 10 пункту 4 Порядку №1904/5, перелік документів, які додаються до подання, визначається Мін'юстом, територіальним органом Міністерства юстиції залежно від підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", відтак встановлений пунктом 4 коментованого Порядку перелік додатків до подання не є абсолютним до застосування у кожному конкретному випадку, проте визначає орієнтовну спрямованість змісту та форми документів, котрі мають бути додані на підтвердження апліковуваної у поданні підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
З приводу доводів позивача про пропущення відповідачем 3 строку направлення подання до Комісії, суд виходить зі змісту пункту 2 Порядку №1904/5, за яким подання Мін'юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату не пізніше сорока п'яти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.
Міністерством юстиції України листом від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 направлено для врахування в роботі рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 (а.с.52 том ІІІ).
Коментоване рішення, згідно публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом), набрало законної сили 29.02.2024.
Як свідчить зміст подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24, обставина чого не заперечується позивачем, лист від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 надійшов на адресу Управління 21.02.2024 (а.с.40-48 том ІІІ).
Варто зауважити, що "встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю" у розумінні Порядку №1904/5, передбачає з'ясування уповноваженими на внесення подання органами факту порушень нотаріусами чинного законодавства.
Водночас, на думку суду, обрахування строку для внесення подання на розгляд Комісії визначається у кожному випадку окремо у залежності від застосовуваної у поданні підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Так, за змістом підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", порушення нотаріуса при вчиненні ним нотаріальної дії має бути встановлене рішенням суду, котре станом на дату звернення з поданням уповноважених Законом №3425-XI органів до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції, набрало законної сили.
Зважаючи на те, що ознака обов'язковості судового рішення безпосередньо пов'язана з набрання ним законної сили, суд доходить висновку, що у розрізі вимог пункту 2 Порядку №1904/5, а також особливостей підстави для застосування до нотаріуса заходів реагування, передбаченої підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", обрахування строку для внесення коментованого подання, у спірному випадку, розпочалось з дати набрання рішенням Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 законної сили 29.02.2024.
Дійсно, лист від 20.02.2024 за вих.№27595/34722-22-24/37.1 надійшов на адресу Управління 21.02.2024, однак право реалізувати повноваження з приводу внесення подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 на розгляд Комісії з підстави набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії Управління набуло саме з 29.02.2024.
В контексті порушеного питання, судом із публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) також з'ясовано, що в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду в 2021 році за позовом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу від 26.02.2021 №39/4 "Про зупинення діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1" перебувала адміністративна справа за №300/774/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97524815).
Як слідує зі змісту описової та мотивувальної частини коментованого рішення від 08.06.2021, суд, виснуючи про наявність підстав для повного задоволення позову, зазначив наступне: "Судом встановлено, що підставою для направлення подання Міністерства юстиції України є неодноразове порушення нотаріусом законодавства або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду. Однак, долучені відповідачем до подання рішення судів щодо порушень нотаріуса, не можуть бути підставою для розгляду, оскільки в силу вимог пункту 2 Порядку №1904/5 порушують 30 денний строк з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю".
Суд, керуючись приписом частини 7 статті 78 КАС України, за яким правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, вважає за необхідне звернути увагу на різницю у досліджуваних судом підставах для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зокрема зазначений вище висновок сформований судом з приводу підстави, передбаченої підпунктом "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", в той час, як у межах розгляду даної адміністративної справи, до приватного нотаріуса ОСОБА_1 застосовано підпункт "з" того ж припису.
Більше того, на переконання суду, зміст пункту 2 Порядку №1904/5 однозначно свідчить про те, що станом на дату внесення подання, у залежності від застосовуваного до нотаріуса заходу реагування, визначеного пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону №3425-ХІ, обов'язковою вимогою є реальність (дійсність) встановленого порушення, у спірному випадку, набрання рішенням суду законної сили.
Зважаючи на те, що на час внесення відповідачем 3 подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 до Комісії, рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі №761/22820/22, яким встановлено порушення приватного нотаріуса ОСОБА_1 вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, набрало законної сили 29.02.2024, суд резонує про дотримання Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції строку внесення коментованого подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України.
Відповідно до частин 1, 9 статті 10 Закону №3425-ХІ, для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.
Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
Так, Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 10 Закону №3425-ХІ), відтак, враховуючи дату виникнення спірних правовідносин, застосуванню підлягають приписи "Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 за №923 (надалі по тексту також - Положення №923).
Пунктом 3 Положення №923, до основних завдань Комісії віднесено вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Комісія, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає подання Мін'юсту, територіальних органів Мін'юсту, Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (пункт 4 Положення №923).
Як визначено пунктами 8, 9 Порядку №1904/5, подання розглядається на засіданні Комісії, для участі в якому запрошуються особа, щодо якої внесено подання, представник визначеного департаменту Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції або делегований представник.
Розгляд подання на засіданні Комісії розпочинається з доповіді члена Комісії, який підготував висновок, після чого заслуховуються представник визначеного департаменту Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції або делегований представник та особа, щодо якої складено подання.
В тому числі, на засіданні заслуховуються члени Комісії, досліджуються та аналізуються подані документи (пункт 10 Порядку №1904/5).
Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів від числа присутніх членів Комісії. Копія рішення Комісії направляється особі, щодо якої прийнято рішення Комісії, територіального органу Міністерства юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли Подання (пункт 13 Порядку №1904/5).
Згідно пункту 12 Порядку №1904/5, за результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Коментуючи доводи позивача стосовно порушень відповідачем 1 вимог статті 33 Закону №3425-ХІ, а також приписів "Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 за №357/5 (надалі по тексту також - Порядок №357/5) в частині ухвалення рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю без врахування фактів відсутності наказу про проведення перевірки, створення комісії для проведення перевірки, та як наслідок, без оформлення довідки за результатами такої перевірки, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Зі змісту наведених вище по тексту судового рішення положень чинного законодавства слідує, що питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вирішується Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіального органу.
Таке подання повинно містити, зокрема інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону №3425-ХІ, зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом, а також пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Перелік документів, які додаються до подання, визначається Міністерством юстиції України, його територіальним органом залежно від підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат".
При цьому аналіз положень пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", які визначають підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, дозволяє виокремити дві категорії таких випадків:
випадки, які потребують повноцінної перевірки та оцінки, та підтвердження яких результатами проведеної перевірки у порядку, визначеному статтею 33 Закону України "Про нотаріат", є важливою передумовою для внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (підпункти "е", "і" пункту 2 частини першої статті 12 Закону №3425-ХІ) та;
випадки, які мають чітку юридичну основу та можуть слугувати самостійними підставами для внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, без необхідності їх перевірки у порядку, визначеному статтею 33 Закону №3425-ХІ (підпункти "а", "б", "в", "г", "д", "є", "ж", "з", "и" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат").
Встановлення наведених вище підстав Міністерством юстиції України, територіальним органом Міністерства юстиції України можливе не лише за результатами проведеної перевірки організації діяльності нотаріуса (у тому числі за зверненнями фізичних та юридичних осіб), а і за інших обставин (у тому числі, у випадку отримання відповідних документів від органів дізнання, слідства, прокуратури, суду, пояснень самого нотаріуса тощо).
З наведеного слідує, що проведення перевірки організації діяльності нотаріуса у порядку, визначеному статтею 33 Закону №3425-ХІ, та складення довідки за результатами її проведення не є обов'язковою передумовою для направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за встановлення органом контролю підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г", "д", "є", "ж", "з", "и пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат".
Вказані підстави, у разі їх встановлення Міністерством юстиції України, його територіальним органом, самостійно оцінюються та перевіряються органом контролю на предмет обґрунтованості таких підстав та підтвердження їх належними документами при вирішення питання про направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №520/5445/21 (адміністративні провадження № К/990/15294/23, № К/990/15110/23).
Повертаючись до фактичних обставин справи, судом неодноразово вже встановлено факт застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 заходу реагування у вигляді анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат".
Так, у спірному випадку, проведення перевірки організації діяльності позивача у порядку, визначеному статтею 33 Закону №3425-ХІ, та складення довідки за результатами її проведення не було обов'язковою передумовою для направлення подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 за встановлення Управлінням підстави набрання законної сили рішенням суду про порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
Разом з тим, матеріали справи також містять наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.01.2024 за №30/5 (надалі по тексту також - наказ від 17.01.2024 за №30/5) про проведення планової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, яким таку перевірку призначено провести у період 29-30.01.2024 (а.с.135 том ІІІ).
Надалі, наказами Управління від 29.01.2024 за №66/5 (зворотній бік а.с.137-а.с.138 том ІІІ), від 21.02.2024 за №128/5 (зворотній бік а.с.138-140 том ІІІ), від 11.03.2024 за №169/5 (зворотній бік а.с.142-143 том ІІІ) внесено зміни до наказу від 17.01.2024 за №30/5 у частині зміни дати проведення перевірки, на періоди 21-22.02.2024, 11-12.03.2024 та 03-04.04.2024 відповідно.
Комісією Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за наслідком прибуття до робочого місця позивача, встановлено, що останній відсутній, про що складено акт від 03.04.2024 (зворотній бік а.с.143-144 том ІІІ).
Наказом відповідача 3 від 03.04.2024 за №204/4 (зворотній бік а.с.144-145 том ІІІ) нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 тимчасово зупинено у зв'язку з ухиленням від проведення перевірки.
З приводу наведеного суд вважає за необхідне повторно звернути увагу, що до випадків, які потребують повноцінної перевірки та оцінки, та підтвердження яких результатами проведеної перевірки у порядку, визначеному статтею 33 Закону України "Про нотаріат", є важливою передумовою для внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, віднесено виключно підстави, визначені підпунктами "е", "і" пункту 2 частини першої статті 12 Закону №3425-ХІ.
В той же час, в межах даного адміністративного позову, судом не досліджується та не надається оцінка діям чи бездіяльності відповідача 3, які передували призначенню такої перевірки, так і висновків стосовно підстав неможливості її проведення, з огляду на те, що застосовувана до приватного нотаріуса ОСОБА_1 підстава до анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, є самостійною та не передбачає проведення перевірки у порядку статті 33 Закону №3425-ХІ для встановлення чи підтвердження виявлених рішенням суду порушень нотаріуса під час вчинення ним нотаріальних дій.
Вирішуючи питання правомірності рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 22.04.2024 за №4 в контексті застосування до позивача підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, передбаченої підпунктом "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", суд вважає за необхідне зазначити про примінення його висновків, викладених вище по тексту судового рішення в частині особливостей застосування висновків рішень суду, якими встановлено порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальної дії.
Так, з огляду на те, що застосовувана підстава є самостійною, встановленою рішеннями суду, котрі набрали законної сили й, відтак, є обов'язковими для всіх органів державної влади і підлягають виконанню на всій території України, то у Комісії не виникає додаткового обов'язку щодо перевірки змісту таких на предмет відповідності чинному законодавству, окрім як встановлення факту наявності такого порушення та належність його підтвердження відповідними документами у спосіб, передбачений Порядком №1904/5.
Отже, враховуючи з'ясовану судом у даній адміністративній справі достатність встановлення у резолютивній частині рішень суду, застосовуваних для підтвердження наявності порушень нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, у розглядуваному судом випадку, визнання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача про самостійне встановлення Комісією таких порушень.
Також суд вважає за необхідне надати оцінку й іншим обставинам, наявність яких може спонукати сторони до їх використання після ухвалення рішення у даній справі.
Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) слідує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі №300/2927/24, серед іншого, визнати протиправними дії Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо направлення подання від 04.04.2024 №101-1/1282-24 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119399822).
Станом на дату вирішення спору по суті у даній справі (№300/3603/24), 06.09.2024, рішення суду у справі №300/2927/24 не набрало законної силу у зв'язку із його оскарженням в апеляційному порядку.
При ухваленні вказаного рішення суд у справі №300/2927/24 виходив із наступного:
- "Воднораз, як вбачається з оспорюваного подання від 04.04.2024, необхідність порушення питання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 , виникла у зв'язку з надходженням 21.02.2024 на адресу Міжрегіонального управління листа Міністерства юстиції України за вих.№ 27595/34722-22-24/37.1 від 20.02.2024 про врахування в роботі доданого до листа рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі № 761/22820/22 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_1 12.01.2022 за р. № 3229, таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень дата набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі № 761/22820/22 - 29.02.2024, тобто дане рішення не набрало законної сили на час його надсилання Міністерством юстиції до Західного Міжрегіонального управління для врахування в роботі. ";
- "Отже, підставою для порушення питання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю стало рішення суду, яке на момент скерування не набрало законної сили.";
- "Проте в порушення приписів вищевказаного порядку, за наслідками перевірки Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції не складалась та не надавалась позивачу для ознайомлення та підпису довідка за результатами перевірки.";
- "При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо не дотримання відповідачем процедури оформлення та внесення подання, в частині не проведення відносно позивача перевірки та не складення відповідної довідки за результатами її проведення, з огляду на актуальну правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 05.10.2023 справа №520/5445/21.";
- "З огляду на це суд зазначає, що порушення процедури, в контексті обставин встановлених у цій справі, є самостійною підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо направлення подання від 04.04.2024 №101-1/1282-24 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та прийняття наказу від 04.04.2024 №211/4 "Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1".";
- "Втім, відповідачем безпідставно проігноровано приписи Порядку № 1904/5 та Порядку №357/5 під час внесення подання з пропозицією про анулювання належного позивачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, перевірки та, відповідно, під час прийняття оспорюваного наказу.".
Так, як правовідносини із вчинення відповідачем 3 дій по внесенню подання передують, прийняттю оскаржуваних рішень у даній справі, як результат розгляду такого подання, то в даній справі суд виходить із наступних мотивів та аргументів:
по перше, у справі №300/2927/24 в частині спірних правовідносин і подій не встановлено інших чи відмінних обставин справи, які мають місце у даній справі №300/3603/24;
по друге, в силу вимог частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду;
по третє, суд не заперечує, що станом на 20.02.2024, день оформлення Міністерством юстиції України листа №27595/34722-22-24/37.1 від 20.02.2024, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі №761/22820/22 дійсно не набрало законної сили, так як днем набрання ним законної сили є 29.02.2024. Разом з тим, на дату внесення подання 04.04.2024 таке рішення суду мало статус чинного, як і на час вирішення спору. Даний лист надійшов до відповідача 3 для врахування в роботі, і як свідчать матеріали справи, з моменту набрання вказаного у листі рішення суду уповноважений суб'єкт владних повноважень, поряд з іншими аналогічними 36-ма рішеннями судів, ініціював оформлення і внесення подання;
по четверте, всі сформовані висновки суду у справі №300/2927/24 про порушення відповідачем 3 Порядку №1904/5 та Порядку №357/5 стосуються саме вирішеної позовної вимоги в частині "визнання протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.04.2024 за №211/4 "Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1", прийняття якого, як його дія і застосування немає значення та правових наслідків для вирішення спору у даній справі (№300/3603/24), оскільки не є передумовою для рішень №4 від 22.04.2024, наказів №1300/5 від 01.05.2024 та №297/4 від 07.05.2024;
по п'яте, суд вже неодноразово, із посиланням на останню актуальну практику Верховного Суду, вказував, що у спірному випадку, проведення перевірки організації діяльності позивача у порядку, визначеному статтею 33 Закону №3425-ХІ, та складення довідки за результатами її проведення не було обов'язковою передумовою для направлення подання від 04.04.2024 за №101-1/1282-24 за встановлення Управлінням підстави набрання законної сили рішенням суду про порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.05.2024 за №297/4, суд, беручи до уваги приписи пункту 14 Порядку №1904/5, за яким такий видається на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за відсутності встановленої судом неправомірності рішення від 22.04.2024 за №4, виснує, що така не підлягає задоволенню.
Що окремого клопотання представника позивача від 11.07.2024 про залишення без розгляду відзивів відповідача 1 і відповідача 2 від 10.07.2024 у зв'язку із недотриманням п'ятнадцятиденного строку на їх подання, то суд вказує на те, що відповідачі представили докази, зі місту яких ухвала про відкриття провадження у справі від 21.06.2024 надійшла через підсистему "Електронний суд" 25.06.2024 о 02:05 год., відтак останній днем подання відзиву є саме 10.07.2024.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд резюмує про недоведеність позивачем протиправності актів індивідуальної дії, а саме рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 22.04.2024 за №4, наказу Міністерства юстиції України від 01.05.2024 за №1300/5, наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.05.2024 за №297/4.
Відтак, позовні вимоги приватного нотаріуса ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 7 267,20 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи квитанції про сплати від 20.05.2024 за №EDL5-2Z3D-UB9E (а.с.8 том І), від 06.06.2024 за №1487-KUST-ADME (а.с.115 том І).
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - приватний нотаріус ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - адвокат Гунько Олександр Юрійович, (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ за №001747; ордер на надання правової допомоги серії АТ за №1032104), АДРЕСА_2 ;
відповідач 1 - Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622), пров. Рильський, буд. 10, м. Київ, 01001;
відповідач 2 - Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622), вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01601;
відповідач 3 - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 43316386) вул. Ґрюнвальдська, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;
третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008), вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, м.Київ, 04053.
Суддя Чуприна О.В.