ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" вересня 2024 р. справа № 300/5151/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяному здоров'ю як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.ст. 50, 60 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.3 ст.24 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і ч.4 ст.13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.ст. 50, 60 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.3 ст.24 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і ч.4 ст.13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи раніше проведені виплати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи (категорія 1) внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення. 21.05.2024 позивач звернувся із заявою про перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом від 30.05.2024 № 5426-4320/К-02/8-0900/24 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки розмір додаткової пенсії позивача становить 379,60 грн. ОСОБА_1 вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяному здоров'ю як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідач протиправно застосував норми постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується особам, що належить до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особам з інвалідністю ІІ групи, в розмірі 379,60 грн. Так, статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Контитуційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такою, що втратила чинність статтю 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII. Таким чином, з 17.07.2018 скасовано обмеження щодо надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших пільг та компенсацій, передбачених законодавством України. Так, на думку позивача, він має право на підставі частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на підвищення до пенсії у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою від 08.07.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.07.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 19.07.2024 № 0900-0904-8/40425 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначив, що статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується особам, що належить до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особам з інвалідністю ІІ групи, у розмірі 379,60 грн. Таким чином, ОСОБА_1 встановлено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 379,60 грн. Щодо підвищення, передбаченого статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то позивачу виплачується таке підвищення у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та становить 944,40 грн., що підтверджується протоколами про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Таким чином, пенсія позивачу перерахована та виплачується згідно чинного законодавства, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (а.с. 26-31).
До відзиву від 19.07.2024 № 0900-0904-8/40425 на позовну заяву ГУ ПФУ в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 33-45).
В зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці в період з 29.07.2024 по 02.09.2024, рішення в цій справі ухвалене судом у розумний строк після виходу судді на роботу.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи (категорія 1) внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, що підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 від 29.06.2011 та серії НОМЕР_2 від 29.08.2019 (а.с. 13).
Позивачу з 15.09.2001 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.
Згідно протоколу про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 0901000042 (Міноборони) від 28.05.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 31035,04 грн., з яких: основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення 18183,18 грн., з урахуванням індексації 23728,83 грн.; з урахуванням доплати: збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 23728, 83 грн.: 5932,21 грн.; індексації базового ОСНП - 1686,49 грн.; індексації базового ОСНП 2022 - 2545,65 грн.; індексації базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн.; індексації базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн.; індексації базового ОСНП 2024 - 1212,53 грн.; індексації базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн.; підвищення та надбавки до пенсії: інвалід війни 2 групи (при виконанні обов'язків військової служби) - 944,40 грн.; 1 категорія ЧАЕС (під час служби) інвалід 2 гр. «А» - 379,60 грн.; інвалід війни 2 групи (при виконанні обов'язків військової служби) - 50,00 грн.; щомісячна доплата 100,00 грн. Пенсія виплачується з урахуванням максимального розміру 23610,00 грн. (а.с. 19).
21.05.2024 позивач звернувся із заявою про перерахунок з 01.12.2022 та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 16-17).
Листом від 30.05.2024 № 5426-4320/К-02/8-0900/24 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки розмір додаткової пенсії позивача становить 379,60 грн. (а.с. 18).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяному здоров'ю як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.ст. 50, 60 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.3 ст.24 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і ч.4 ст.13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи раніше проведені виплати.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796).
Пункт 1 частини першої статті 13 Закону №796 передбачає, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 60 Закону №796-Х11 в редакції станом на 31.07.2014 передбачала, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.
Згідно частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-V-111 стаття 60 була викладена у такій редакції: «Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України».
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2 - 7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII від 17.07.2018 №6-р/2018 у справі №1-11/2018(3830/15) стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, а саме:
«Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України».
Згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 не погоджується із розміром додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка передбачена статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та з розміром підвищення, передбаченого частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Щодо розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка передбачена статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то суд вказує на таке.
Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 до 31.12.2007 визначався статтею 50 Закону №796, яка передбачала, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам I групи - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Надалі стаття 50 Закону №796 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 була викладена в такій редакції:
"Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Вказані зміни були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008. Так, відповідно до абзацу 2 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Після визнання вищевказаних змін неконституційними стаття 50 Закону №796 була викладена відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VІІІ від 28.12.2014 (далі Закон №76) в такій редакції:
«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.».
Таким чином, після прийняття законодавцем Закону №76 встановлення розмірів щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю делеговано Кабінету Міністрів України.
Вказана норма неконституційною не визнавалась, є чинною і підлягає застосуванню, а тому доводи позивача про те, що застосуванню підлягає стаття 50 Закону №796 в редакції, чинній до 01.01.2015, є необгрунтованими.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні №3-рп/2012 від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
В спірному випадку, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 (далі - Постанова №1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пункт 13 Постанови №1210 передбачає, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:
1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні.
Так, Постанова № 1210 є чинною, а тому виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою №1210.
Суд звертає увагу на те, що схожі правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постановах від 25.10.2018 у справі №629/4075/16, від 09.04.2020 у справі № 539/845/17, від 15.09.2020 у справі № 308/2897/18, від 27.05.2021 у справі № 756/14634/16-а, від 24.06.2021 у справі № 211/3311/16-а (2-а/211/10/17), від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачеві (основної та додаткової) відповідно до статтей 50 та 54 Закону № 796-XII у розмірах, встановлених Постановою № 1210.
В спірному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 379,60 грн., що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 0901000042 (Міноборони) від 28.05.2024, тобто в розмірі, визначеному Постановою № 1210. Таким чином, є безпідставними доводи позивача про протиправне застосування норм Постанови № 1210 при визначенні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 379,60 грн.
Щодо розміру підвищення, передбаченого частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то суд вказує на таке.
На підставі Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2 - 7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII від 17.07.2018 №6-р/2018 у справі №1-11/2018(3830/15) стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, а саме:
«Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України».
Так, пільги особам з інвалідністю внаслідок війни визначені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначається Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2024 становить 2361,00 грн.
Так, 40% від 2361,00 грн. становить 944,40 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує підвищення до пенсії у розмірі 944,40 грн., що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 0901000042 (Міноборони) від 28.05.2024, тобто в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За вказаних обставин, позивач отримує щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії, передбачене частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, встановлених чинним законодавством.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).
За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваними діями, рішенням або бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.
Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постановах від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17, від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20, від 07 лютого 2023 року у справі № 160/3164/22 та від 14 березня 2023 року у справі № 140/13065/21.
З огляду на те, що орган Пенсійного фонду України нараховує та виплачує ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії, передбачене частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, встановлених чинним законодавством, то такі обставини свідчить про відсутність порушеного права позивача.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторонами не понесено судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.