06.09.24
33/812/439/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 474/584/24 Головуючий суду І інстанції - суддя Сокол Ф.Г.
Номер провадження: 33/812/439/24 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
06 вересня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - ОСОБА_1 ,
за участю: захисника - адвоката Архипової К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Архипової Катерини Геннадіївни на постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2024 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 583349 від 14 травня 2024 року, ОСОБА_2 керував транспортним засобом ЗАЗ1103,номерний знак НОМЕР_1 в с. Врадіївка, по вул. Г.Врадіївщини біля будинку 11, Первомайського району з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невнятна річ). Водію на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу алкотестер Драгер або проїхати до медичного закладу для визначення стану сп'яніння, на що водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, 30 липня 2024 року захисник ОСОБА_2 - адвокат Архипова К.Г. подала до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та на підставі хибних висновків, просила її скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник - адвокат Архипова К.Г. вказує на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийнятті оскаржуваної постанови, помилково визнано ряд порушень вчинених працівниками поліції при складанні протоколу серії ААД № 583349 та постанови ЕНА № 2149437 такими, що є дрібними.
Зокрема, у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено водія, який керував т/з ЗАЗ 1103, номерний знак НОМЕР_1 - Федорин. Також зазначено такі ознаку спяніння як: не стійка хода та не внятна річ, що не є ознаками алкогольного спяніння відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС № 1452/735 від 09.11.2015 року, а тому не можуть їх собою підміняти.
Також, захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що 14.05.2024 року ОСОБА_2 самоусунувся від складання протоколу унаслідок чого, поліцейськими правомірно складено протокол ААД №583349, постанову ЕНА № 2149437, Акт огляду на стан спяніння та направлення до закладу охорони здоров'я без його участі і що складання зазначених документів за його участі не було можливим. Натомість з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 не самоусунувся від складання процесуальних документів, а виконав вказівки працівників поліції.
Вважає, дії працівників поліції провокацією, оскільки вони повсякчас наголошували на тому, що участь ОСОБА_2 не є обов'язковою і він може піти.
Стверджує, що складений без присутності ОСОБА_2 протокол не може бути належним та допустимим доказом по справі, оскільки особі фактично не оголошено обвинувачення та не повідомлено його права.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки невідповідності заявлених причин зупинки. Також судом не надано оцінки доводам сторони захисту щодо порушень принципу безперервності відеофіксації.
Також, захисник просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки повний текст постанови складений судом 23 липня 2024 року. За такого, адвокат Архипова К.Г. вважає, що дана обставина є поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги.
Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції 18 липня 2024 року, а її повний текст складено 23 липня 2024 року. ОСОБА_2 18 липня 2024 року в судовому засіданні присутній не був.
Апеляційна скарга захисником ОСОБА_2 - адвокатом Архиповою К.Г. до суду першої інстанції подана 30 липня 2024 року, тобто протягом семи днів з моменту складання судом повного тексту оскаржуваної постанови.
За такого, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови поважними та поновити вказаний строк.
Враховуючи викладене, та з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції ОСОБА_2 був пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_2 - адвоката Архипову К.Г., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За такого, ОСОБА_2 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ЗАЗ 1103, номерний знак НОМЕР_1 в с. Врадіївка, по вул. Г.Врадіївщини біля будинку 11, Первомайського району з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невнятна річ). Водію на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу алкотестер Драгер або проїхати до медичного закладу для визначення стану спяніння, на що водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).
З відеозаписів, що наявні в матеріалах справи на CD диску вбачається, що працівниками поліції за допомогою спеціального світлового сигналу був зупинений транспортний засіб ЗАЗ 1103, номерний знак НОМЕР_1 . Причиною зупинки стало те, що у вказаного автомобіля не працювали світлові прилади. Під час спілкування працівників поліції з водієм та встановлення його особу, було встановлено наявність ознак алкогольного спяніння. Після чого працівником поліції було запропоновано пройти огляд на місці зупинки, шляхом продуття приладу алкотестер Драгер, на що водій відмовився. Також працівником поліції було запропоновано водію пройти огляд у медичному закладі - у Врадіївській ЦРЛ, на що водій також відмовився. Після чого водієві було роз'яснено його права та те, що він відсторонений від подальшого керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_2 вів себе не адекватно, вживав нецензурну лексику та пояснював, що його така поведінка пов'язана з тим, що він тільки повернувся з зони бойових дій.
Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винуватість водія ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 583349 від 14 травня 2024 року (а.с.2);
- у відеозаписах, що містяться на диску, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення ( а.с.8);
- у Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5);
- в направленні на огляд на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 583349 від 14 травня 2024 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_2 мав беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп'яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп'яніння.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок ґрунтується на наявних у справі доказах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції допущено ряд порушень під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 , суд оцінює критично, з огляду на те, що маючи право на оскарження таких неправомірних дій працівників поліції, ОСОБА_2 їх в установленому порядку не оскаржив, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відомостей щодо оскарження дій працівників поліції та результатів такого оскарження.
З цих самих підстав не є слушними посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що дії працівників поліції були провокацією, оскільки вони повсякчас наголошували на тому, що участь ОСОБА_2 не є обов'язковою і він може піти.
Доводи апеляційної скарги про те, що вказані у протоколі ознаки сп'яніння, а саме не стійка хода та не внятна річ, відсутні в переліку ознак алкогольного сп'яніння, що зазначений в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС № 1452/735 від 09.11.2015 року, а тому не можуть бути підставою проведення огляду на стан алкогольного спяніння, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного спяніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан спяніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п.1 розділу ІІ Інструкції).
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння навіть за наявності однієї з ознак, що передбачена зазначеною вище Інструкцією.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку, такі доводи фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір останнього уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
За такого, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_2 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_2 з наведенням обґрунтованих мотивів.
Згідно довідки начальника СРПП ВП №2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції Є. Тоніци від 15 травня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами АВЧ 923459 від 10 лютого 1993 року (а.с.5).
За такого, обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Архипової Катерини Геннадіївни - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Архипової Катерини Геннадіївни - залишити без задоволення.
Постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Крамаренко Т.В.