04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7732/23 пров. № А/857/8083/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (суддя - Дерех Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 28.02.2024),
в адміністративній справі №500/7732/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача припиненні з 01.09.2022 року виплати, відмови в нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ №713 «Про додатковий соціальний захід окремих категорій осіб»; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії, в розмірі 2000,00 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з дати, що передує шестимісячному строку від дати отримання судом позовної заяви.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не нарахування та не виплати з 29.05.2023 ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести з 29.05.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, з врахування виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн..
14.02.2024 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, у якій просив ухвалити додаткове судове рішення у цій справі, яким вирішити питання про розподіл та відшкодування судових витрат на правничу допомогу позивача.
Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі та розподіл судових витрат - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення щодо судових витрат у справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. У задоволенні решти частини заяви - відмовлено.
З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що додаткове рішення суду є таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідачем не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що у свою чергу виключає наявність у суду підстав для зменшення розміру судових витрат. Позивач вважає, що відповідачем не надано жодних доказів, як і не наведено будь-яких доводів щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу у цій справі, а суд безпідставно (без належних правових підстав), самостійно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що суперечить положенням п.6 ст.134 КАС України. Крім того, у своєму додатковому рішенні суд не зазначив, яким чином він дійшов до висновку, що обсяг правової допомоги, який він вважає був наданий адвокатом позивачу (в межах судового провадження) він оцінив саме в розмірі 1000,00 грн. Суд не зазначив на підставі чого, яких розрахунків сума заявлена позивачем до компенсації (4500,00 грн.) була зменшена більше ніж в чотири рази. На думку позивача, такі висновки суду, не дають змоги чітко визначити, які саме дії адвоката (послуги) в скільки оцінюється судом та чому саме в таку суму.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду від 28.02.2024 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі та розподіл судових витрату у цій справі задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи вимоги позивача, що викладені в апеляційній скарзі, безпідставними.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задоволити частково.
Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 07.02.2024 у справі Тернопільським окружним адміністративним судом кінцевого рішення, яким позов задоволено повністю, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови.
Проте, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу усіх судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.
Суд встановив, що до заяви з вирішення питання про розподіл та відшкодування судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду Договір про надання правничої (правової) допомоги та представництво №03/10 від 20.10.2023, укладений між адвокатом Галинським М.В. та Берник Б.В., Детальний опис наданих послуг (виконаних робіт) за Договором про надання правничої (правової) допомоги та представництво №03/10 від 20.10.2023 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги та представництво №03/10 від 20.10.2023 (а.с. 46-51).
З Детального опису наданих послуг (виконаних робіт) за Договором про надання правничої (правової) допомоги та представництво №03/10 від 20.10.2023 видно, що розмір узгодженого гонорару складає 4500,00 грн за надання послуг: супровід судової справи та представництво позивача у суді, в тому числі первинна консультація (1 год.); підготовка заяви (17 сторінок) з всіма доказами, включаючи аналіз судової практики в подібних правовідносинах з урахуванням правових висновків Верховного суду (9 год.); підготовка детального опису наданих послуг (0,25 год.); підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі та розподіл судових витрат (7 сторінок - 2,5 год.). Разом 4500,00 грн..
Наведені послуги зазначені і в Акті приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги та представництво №03/10 від 20.10.2023.
У розглядуваній справі суд враховує, що в адміністративному позові предметом спору являється одне питання, а саме, щодо права позивача на отримання щомісячної доплати до пенсії, в розмірі 2000,00 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Колегія суддів враховує, що у цій справі щодо вимоги позивача вирішити питання про розподіл та відшкодування судових витрат на правничу допомогу, відповідачем в першій інстанції не було подано заяви/клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, у справі відсутні докази того, що суд першої інстанції надав відповідачу строк для подачі клопотання (заперечення) після отримання заяви до моменту винесення додаткового рішення.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції отримавши 14.02.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн., виніс додаткове судове рішення 28.02.2024 та в порушення процесуальних приписів статті 252 КАС України не надав можливості відповідачу подати відзив (заперечення, пояснення) щодо питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення з урахуванням наданих позивачем доказів, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 1000,00 грн..
Колегія суддів частково не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом не наведено розрахунків (обґрунтувань) щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Як видно із відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, відповідач заперечує щодо заявленого стороною позивачу розміру витрат, які позивач поніс на оплату правничої допомоги адвоката у сумі 4500,00 грн..
Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, апеляційний суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення та характером спору, позовною вимогою та обсягом досліджуваних доказів відноситься до справ незначної складності. Адміністративні справи такої категорії являються досить поширеними у судовій практиці, із уже сформованими правовими позиціями у подібних правовідносинах. Тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала не надмірного і не значного обсягу юридичної (правової) роботи.
Вказане підтвердив і суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів вважає, що обсяг і розмір витрат щодо надання правничої (правової) допомоги позивачу, зокрема, із надання попередньої (досудової) консультація, вивчення документів, аналіз законодавства щодо предмета спору, формування правової позиції та підготовка позовної заяви, підготовка детального опису наданих послуг, підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі та розподіл судових витрат (загальною кількість затрачених годин - 12,75 год. та загальною вартістю - 4500,00 грн.), є завищеною.
Апеляційний суд виходить із того, що визначена позивачем (представником позивача) вартість 1 години наданих послуг у цій справі становить 353 грн. (4500 грн. / 12,75 год).
Колегія суддів вважає, що обґрунтований та реальний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням даної категорії справ, становить 1412 грн. (із розрахунку 353 грн. х 4 год = 1412 грн.), із затраченим часом - 4 год. (надання консультації - 1 год.; підготовка позову - 2 год.; інші послуги (детальний опис, заява, тощо) - 1 год.).
Відтак, з огляду на встановлені обставини, з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання апеляційного суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції необхідно визначити у розмірі 1412 гривень.
На підставі положень статті 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення суду першої інстанції від 28.02.2024 шляхом стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1412,00 грн..
У решта частині судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому його необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги позивача не містять обґрунтованих підстав для його скасування вцілому.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в адміністративній справі №500/7732/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - змінити, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього додаткового рішення суду змінити суму «1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.» на «1412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 00 коп.».
У решта частині додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в адміністративній справі №500/7732/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль