П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8365/23
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 04.04.2023 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №200/11546/21;
- стягнути на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 43 760,17 грн. у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 04.04.2023 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №200/11546/21 з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник зазначає, що під час проходженні військової служби його довірителю нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, а саме: за певні періоди не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Далі представник пояснює, що на виконання рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №200/11546/21 його довірителю була виплачена індексація грошового забезпечення, однак із порушенням строків її виплати.
Представник позивача зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159), його довіритель має право на виплату компенсації втрати частини доходів через порушення строків виплати грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у сумі 43 760,17 грн, ОСОБА_1 покликається на рішення Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, де розглядалося питання нарахування та стягнення індексації грошового забезпечення у визначеній сумі.
Застосовуючи аналогію, ОСОБА_1 наполягає на тому, що повноваження державних органів, в даному випадку ВЧ НОМЕР_1 , щодо розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є дискреційними.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.08.2018 у справі № 815/1048/16, зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 04.04.2023 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №200/11546/21.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 04.04.2023 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 року у справі №200/11546/21.
В задоволенні вимог щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у сумі 43 760,17 грн. суд відмовив.
Вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до норм Закону№2050-ІІІ, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд зазначив, що факт несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, встановлений судовим рішенням у справі №420/3470/22, що свідчить про набуття позивачем права на компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Водночас, відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у сумі 43 760,17 грн., суд послався на те, що стягнуті можуть бути лише нараховані суми компенсації втрати частини грошових доходів, а також на те, що заявлена сума жодним чином не обґрунтована.
За таких підстав, на думку суду, належним способом захисту порушеного права, є зобов'язання ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів через порушення строків виплати грошового забезпечення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, Військова частина НОМЕР_3 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував, що відповідно до положень статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів; доходи не повинні носити разовий характер; порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, за твердженням скаржника, виплата індексації грошового забезпечення носить разовий характер, а тому не є підставою для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку порушення строків її виплати.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом від 14.07.2017 № 167-ос старшина ОСОБА_2 командир малого катера морської охорони звільнений з військової служби в запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність частини 6, частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказом №164-ос від 12.07.2017, останній, виключений зі списків особового складу з 14.07.2017.
Під час проходження військової служби позивачу не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення.
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, однак отримав відмову яку оскаржив у судовому порядку.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №200/11546/21, частково задоволено апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 .
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у справі №200/11546/21 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 у період з 01.12.2015 по 14.07.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.07.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
04.04.2023 на виконання вказаного судового рішення, ВЧ НОМЕР_2 виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 43 736,25 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок (а.с.17).
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо виплати компенсації втрати частини доходів, звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідаючи на доводи скаржника, я в яких останній заперечує право позивача на виплату компенсації втрати частини доходу через виплату індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, нарахованої на виконання рішення суду, колегія суддів зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі і вище - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону № 2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
За змістом статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Пункти 1,2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлений (визначений) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №200/11546/21, позивачу виплачена індексація грошового забезпечення, а відтак, останній набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 та вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору та відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (індексації грошового забезпечення), а не виконання рішення суду.
Враховуючи, що вказані кошти нараховані в результаті нарахування індексації грошового забезпечення та відновлення порушених прав позивача, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а тому позивач набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати доходу.
При цьому, суд першої інстанції доречно зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 04.09.2024.