П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25251/23
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 32 роки 09 місяців 19 днів та виплати заборгованості з 26.07.2023р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити та перерахувати з 26.07.2023р. ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 32 роки 09 місяців 19 днів та виплатити заборгованість з 26.07.2023р..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 19.07.2021р. звільнений зі служби в Національній поліції України.
З 20.07.2021р. позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до пункту «б» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262.
Згідно витягу з наказу від 19.07.2021р. №1089 о/с вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні 21 рік 02 місяці 07 днів; у пільговому обчисленні 32 роки 09 місяців 19 днів.
Враховуючи наявність підстав, а саме: вислугу років, необхідної для призначення пенсії, а саме, понад 25 календарних роки, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ.
Однак, ГУ ПФУ в Одеській області листом від 24.08.2023р. відмовило позивачу у задоволенні вказаної заяви.
Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату звільнення зі служби позивач не має вислугу 25 календарних років і більше, у відповідності до вимог пункту «а» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому підстави для призначення йому пенсії були відсутні.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ НП в Одеській області та відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 19.07.2021р. №1089 о/с позивача 19.07.2021р. звільнено за п.3 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за віком) (а.с.16).
Згідно вищезазначеного наказу вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років становить 21 рік 02 місяці 07 днів, на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 11 років 07 місяців 12 днів.
З 20.07.2021р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та йому призначено пенсію відповідно до пункту «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років; основний розмір пенсії 52% сум грошового забезпечення, що підтверджується наданою відповіддю відповідача 24.08.2023р. (а.с.33)
26.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.14-15).
Однак, листом від 24.08.2023р. ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у задоволенні вказаної заяви.
Підставою для відмови стало те, що у позивача відсутня необхідна кількість календарної вислуги років.
Позивач не погодився із такими діями пенсійного органу, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій УПФ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно із пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до пункту «б» ч.1 цієї статті, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно із ч.4 ст.17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (Постанова від 17.07.1992р. №393; далі - Порядок №393).
Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 3.03.2021р. дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».
Одночасно, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №725/1959/17, від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17, у яких суд касаційної інстанції не здійснив застосування підзаконних нормативно-правових актів, що передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, а дійшов висновку про те, що ст.17 Закону №2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Вказаним законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності відповідної кількості років та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Порядком №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Закон №2262-XII як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч.4 ст.17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Своєю чергою, передбачені ст.17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження певного виду служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивача звільнено зі служби в поліції 19.07.2020р..
При цьому, (на момент виникнення спірних правовідносин, а саме до набуття чинності редакції від 19.02.2022р.) пунктом 3 Порядку №393 було передбачена можливість зарахування на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, певних періодів служби у відповідному співвідношенні.
На думку колегії суддів, на момент звільнення ОСОБА_1 його вислугу років у пільговому обчисленні можливо зарахувати до календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії, однак для цього необхідно встановити які періоди його служби в поліції підпадають під правове регулювання, передбачене пунктом 3 Порядку №393.
Судова колегія наголошує на тому, що сама по собі наявність загальної вислуги років більш ніж 25 років (в календарному та пільговому обчисленні), не дає підстав для призначення пенсії згідно п. «а» ст.12 Закону №2262-XII.
На приклад, у абзаці 7 підпункту «а» пункту 3 Порядку №393 (у вказаній вище редакції) визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Вказаний приклад свідчить про наявність певних умов для зарахування пільгової вислуги років до календарної.
На думку судової колегії, в даному випадку позивачу необхідне звернутись до ГУ НП в Одеській області із заявою щодо підготовки документів для призначення пенсії згідно п. «а» ст.12 Закону №2262-XII.
З огляду на вказане, судова колегія вважає, що оскільки позивач звернувся до ПФУ із заявою про призначення пенсії на підставі п. «а» ст.12 Закону №2262-XII, а на підтвердження наявності вислуги років надав лише наказ ГУ НП в Одеській області від 19.07.2021р. №1089 о/с про звільнення, яким визначено вислугу років у календарному обчисленні 21 рік 2 місяці 7 днів, то у ГУ ПФУ в Одеській області були відсутні підстави для призначення відповідного виду пенсії.
Отже, з урахуванням вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у даному випадку.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко