04 вересня 2024 р. № 400/14177/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинов І. А., розглянув заяву про відвід судді в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
проскасування дисциплінарного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування дисциплінарного стягнення "сувора догана" оголошене начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковнику ОСОБА_1 на нараді 16.112023 року усним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 за невиконання розпорядження № 4/1527 від 03.11.2023 року.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об'єднання в одне провадження справ № 400/14178/23, № 400/14177/23, № 400/14823/23 та № 400/15199/23 відмовлено.
02.09.2024 позивач подав до суду заяву про відвід судді, у зв'язку з обставинами що викликають сумнів у його об'єктивності та неупередженості.
Ухвалою від 03.09.2024 суддею Мельником О.М. постановлено передати справу № 400/14177/23 у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід судді.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу № 400/14177/23 для вирішення питання про відвід судді передана на розгляд судді Устинова І.А.
Суд ознайомився з заявою про відвід судді та встановив, що дана заява мотивована порушенням головуючим суддею строків розгляду даної адміністративної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України. На переконання позивача вказані дії свідчать про упередженість суду та є підставою для відводу судді.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого позивачем відводу, суд зазначає наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в силу положень частин першої та другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проаналізувавши викладені в заяві позивача про відвід судді доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених Кодексом адміністративного судочинства підстав для відводу судді у даній справі.
Як вбачається зі змісту заяви позивача про відвід судді Мельника О.М. в адміністративній справі №400/14177/23, відвід ґрунтується на припущеннях позивача щодо можливості виникнення сумнівів у безсторонності та неупередженості суду, оскільки головуючим суддею порушено строки розгляду даної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відтак, зазначені обґрунтування заяви про відвід судді у даній справі доводи і аргументи не підтверджують наявності обов'язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на наявність обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, позивачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Суд зауважує, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).
Суд наголошує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Суддя вважає, що зазначення лише обставини тривалого розгляду адміністративної справи не дає підстав стверджувати про його упередженість щодо позивача, чи надання переваги відповідачу. Тривалий розгляд справ у даному випадку може бути зумовлений об'єктивними обставинами - значним навантаженням.
До того ж суд враховує, що строки і процедура розгляду справи здійснювалася з урахуванням уведення в Україні в лютому 2022 р. воєнного стану (указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX), який неоднаразово продовжувався відповідними указами Президента України і діє по теперішній час, а також стану енергозабезпечення.
Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Суд зауважує, нормами Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачено такої процесуальної дії як "прискорення розгляду справи".
Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини, у вирішенні даної адміністративної справи, у зв'язку з чим заява позивача про відвід судді Миколаївського окружного адміністративного суду Мельника О.М. є необґрунтованою.
Згідно частини 4 статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до частини 12 статті 40 КАС України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. А. Устинов