Справа № 682/1803/24
Провадження № 1-кп/682/137/2024
05 вересня 2024 року
Славутський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024240010000134 від 03.04.2024, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Володарка Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, солдата строкової військової служби військової в/ч НОМЕР_1 , який перебуває на посаді такелажника такелажного взводу такелажної роти в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
05.02.2024 близько 07 год. 45 хв., солдат строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в розташуванні такелажної роти на території постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без поважних причин, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов'язків військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28, 29, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим з усним наказом командира - заступника командира такелажної роти військової частини НОМЕР_1 майстер-сержанта ОСОБА_6 про вибуття особового складу такелажного взводу військової частини НОМЕР_1 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), для участі у роботах із завантаження та розвантаження боєприпасів на автомобільний транспорт, відкрито відмовився виконати вказаний законний наказ начальника - заступника командира такелажної роти військової частини НОМЕР_1 майстер-сержанта ОСОБА_6 та повідомив майстер-сержанту ОСОБА_6 про не вибуття з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 на технічну територію військової частини НОМЕР_1 і відповідно 05.02.2024 не прибув на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), тим самим не виконав усний наказ командира - заступника командира такелажної роти військової частини НОМЕР_1 майстер-сержанта ОСОБА_6 , чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Окрім цього, 20.02.2024, близько 07 год. 38 хв., солдат строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в розташуванні такелажної роти на території постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без поважних причин, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов'язків військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28, 29, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим з бойовим розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 51 л/з від 20.02.2024, доведеним заступником командира такелажної роти військової частини НОМЕР_1 майстер-сержантом ОСОБА_6 , про вибуття особового складу такелажного взводу військової частини НОМЕР_1 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), для участі у роботах із завантаження та розвантаження боєприпасів на автомобільний транспорт, відкрито відмовився виконати вказаний законний наказ начальника - бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №51 л/з дск від 20.02.2024 та повідомив майстер-сержанту ОСОБА_6 про не вибуття з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 на технічну територію військової частини НОМЕР_1 і відповідно 20.02.2024 не прибув на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та не взяв участі у роботах із завантаження та розвантаження боєприпасів на автомобільний транспорт, тим самим не виконав бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №51 л/з дск від 20.02.2024, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Окрім цього, 11.03.2024 близько 07 год. 38 хв., солдат строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в розташуванні такелажної роти на території постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без поважних причин, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов'язків військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28, 29, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим з бойовим розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №71 л/з дск від 11.03.2024, доведеним заступником командира такелажної роти військової частини НОМЕР_1 майстер-сержантом ОСОБА_6 , про вибуття особового складу такелажного взводу військової частини НОМЕР_1 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), для участі у роботах із завантаження та розвантаження боєприпасів на автомобільний транспорт, відкрито відмовився виконати вказаний законний наказ начальника - бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №71 л/з дск від 11.03.2024 та повідомив майстер-сержанту ОСОБА_6 про не вибуття з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 на технічну територію військової частини НОМЕР_1 і відповідно 11.03.2024 не прибув на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та не взяв участі у роботах із завантаження та розвантаження боєприпасів на автомобільний транспорт, тим самим не виконав бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №71 л/з дск від 11.03.2024, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Окрім цього, 12.04.2024 близько 07 год. 35 хв., солдат строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в розташуванні такелажної роти на території постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без поважних причин, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов'язків військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28, 29, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим з бойовим розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №103 л/з дск від 12.04.2024, доведеним заступником командира такелажної роти військової частини НОМЕР_1 майстер-сержантом ОСОБА_6 , про вибуття особового складу такелажного взводу військової частини НОМЕР_1 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), для участі у роботах із завантаження та розвантаження боєприпасів на автомобільний транспорт, відкрито відмовився виконати вказаний законний наказ начальника - бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №103 л/з дск від 12.04.2024 та повідомив майстер-сержанту ОСОБА_6 про не вибуття з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 на технічну територію військової частини НОМЕР_1 і відповідно 12.04.2024 не прибув на технічну територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та не взяв участі у роботах із завантаження та розвантаження боєприпасів на автомобільний транспорт, тим самим не виконав бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №103 л/з дск від 12.04.2024, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю в повному обсязі та пояснив, що він дійсно відмовлявся від виконання наказів командира у зв'язку із незадовільним станом здоров'я та в подальшому через проведене оперативне втручання. Усвідомлює всі негативні наслідки своїх вчинків, але через стан здоров'я він не міг виконувати накази командира. У вчиненому щиро розкаюється, зробив висновки та просив суд не призначати йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Учасники судового провадження не оспорювали обставини вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 402 КК України, а тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що у відповідності ч. 2 ст. 50 КК України, метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення.
При виборі обвинуваченому заходу примусу і порядку його відбування у відповідності до даної норми разом зі ступенем тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які, відповідно до положень КК України, в тому числі, ст.ст. 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір такого заходу примусу та порядок його відбування, а також форму вини, мотив і спосіб, обстановку і стадії вчинення злочину, тяжкість та наслідки, що настали.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який свою вину у вчинених правопорушеннях визнає повністю, щиро розкаюється в скоєному, позитивно характеризується, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, є військовослужбовцем ЗСУ, його ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, думку прокурора та захисника обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, яка встановлена під час судового розгляду, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому за вчинені ним кримінальні правопорушення передбачені ст. 402 ч.4 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
Разом із тим, за наявності всіх пом'якшуючих обставин, які встановлені судом під розгляду даного кримінального правопорушення, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, враховуючи те, що визнання ним факту вчинення злочинних дій є дійсним та відвертим, суд дійшов висновку про можливість та доцільність звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. При цьому суд покладає на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Окрім того, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні 21 травня 2024 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений за ухвалою Славутського міськрайонного суду від 15.07.2024.
Враховуючи призначення судом покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, до набранням вироку законної сили обвинуваченому слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на нього, згідно ст. 194 КПК України, обов'язку прибувати до суду за першою вимогою та повідомляти суд про зміну місця проживання.
У зв'язку із зміною запобіжного заходу слід звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на нього, згідно ст. 194 КПК України, обов'язку прибувати до суду за першою вимогою та повідомляти суд про зміну місця проживання.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 час тримання під вартою з 21.05.2024 року по 05.09.2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Хмельницького апеляційного суду, через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після судового засідання вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_1