05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 453/1232/20
провадження № 61-9112ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сколівської міської ради Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, визнання недійсними технічної документації на об'єкти нерухомого майна, свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2024 року вказана касаційна скарга повернута заявникам на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-7009ск24).
У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2024 року поновлено заявникам строк на касаційне оскарження судових рішень, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу було залишено без руху та надано заявникам строк для усунення недоліків щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що додані до клопотання документи, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, відповідно до яких ОСОБА_2 , зокрема до 3 кварталу 2023 року отримував соціальні виплати з відповідних бюджетів, не є достатніми, оскільки такі докази не свідчать про відсутність інших джерел доходів, зокрема, одержання доходів від майна, наявність самого майна, що зумовлює обов'язок власника у його утримані, відкриття банківських рахунків (депозитних), тощо.
Серед іншого, Верховний Суд констатував, що до клопотання не додано доказів, що заявники отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», а також, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є особами з інвалідністю, крім цього щодо ОСОБА_1 взагалі відсутні відомості про доходи у 2023 році.
За наведених обставин, суд касаційної інстанції визначив розмір судового збору, який належить сплатити заявникам, в частині немайнових вимог в розмірі 11 771,20 грн. Водночас, оскільки заявники не вказали ціни позову щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, їм необхідно повідомити відомості щодо визначеного позивачами розміру відшкодування моральної шкоди.
У серпні 2024 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного суду від 15 липня 2024 року, які містять повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване скрутним майновим становищем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є малозабезпеченою сім'єю та особами з інвалідністю, з метою надання доступу до правосуддя.
Вказають, що їх рівень доходів є нижчим за прожитковий мінімум, заявники не мають у своїй власності майна, відповідно не отримують доходи від нього, так само відсутні відкриті банківські рахунки.
Щодо вимоги Верховного Суду про зазначення ціни позову щодо відшкодування моральної шкоди, заявники просять не брати до уваги вказану вимогу майнового характеру під час відкриття касаційного провадження у справі.
До клопотання, заявниками додано:
відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, відповідно до яких інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) ОСОБА_1 доходу за період з 1 кварталу 2022 року до 3 кварталу 2023 року та з 4 кварталу 2023 року до 1 кварталу 2024 року, відсутня;
епікриз історії хвороби ОСОБА_1 ;
довідки про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України у Львівській області та пенсії не отримує, також не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та не отримує соціальної допомоги;
витяг, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ;
виписку із акта огляду МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи;
довідку про те, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України у Львівській області та пенсії не отримує;
довідку про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та отримує щомісячно соціальну допомогу в розмірі 2 361,00 грн, та довідки про доходи ОСОБА_2 за період з 2021 рік до 2023 рік щодо отримання соціальної допомоги.
Верховний Суд вважає, що недоліки касаційної скарги не усунуто, оскільки судовий збір не сплачено, а до повторно поданого клопотання з тих самих підстав (скрутне майнове становище) не додано доказів на підтвердження відповідних обставин, які можуть слугувати для звільнення особи від сплати судового збору.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», належить до повноважень суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд, зокрема звільнити від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
Додані ОСОБА_5 до клопотання відомості про доходи за попередній 2023 рік вказують про відсутність інформації щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) заявниці доходу.
Проте, зазначення особою про відсутність у неї доходів взагалі, очевидно не свідчить про дійсність такого майнового стану, враховуючи загальні потреби життєдіяльності кожної особи та необхідність їх матеріального забезпечення.
Крім того, встановлені обставини свідчать, що ОСОБА_5 є власником нерухомого майна (житлового будинку), що зумовлює його утримання, тобто понесення обов'язкових щомісячних витрат, водночас доказів отримання заявницею субсидії до клопотання не додано.
Аргумент клопотання про статус ОСОБА_5 як особи з інвалідністю та про відсутність у заявниці відкритих банківських рахунків не підтверджено жодними доказами.
Додані ОСОБА_2 документи про те, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи можуть бути враховані Верховним Судом під час вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору лише у сукупності з іншими доказами, водночас доказів на підтвердження відсутності у заявника відкритих банківських рахунків та зареєстрованого нерухомого майна, до клопотання не додано, що унеможливлює об'єктивно оцінити майновий стан ОСОБА_2 .
Натомість, з метою дотримання рівності всіх учасників справи щодо загального обов'язку справляння судового збору, з урахуванням відомостей про розмір отриманих ОСОБА_2 у 2023 році коштів у загальному розмірі 25 200,00 грн, заявник не продемонстрував позитивної процесуальної поведінки щодо сплати мінімального платежу в розмірі 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, слід дійти висновку, що додані до первісного клопотання та під час усунення недоліків касаційної скарги документи не дають підстав для задоволення клопотання про звільнення заявників від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору за правилами статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Отже, наведене свідчить, що станом на 05 вересня 2024 року недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у відповідному розмірі, заявниками не усунуто, що унеможливлює відкриття касаційного провадження та є підставою для повернення касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року вважати неподаною і повернути заявникам.
Заявникам надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара