Справа № 496/7981/23
Провадження № 2/496/427/24
02 серпня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Касьяненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі - 60000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 о 18 годині 40 хвилин, керуючи мопедом FАВІ АТ 50, синього кольору, даний мопед в органах МВС не зареєстрований, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння скоїв наїзд 09.09.2023р. на позивача з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в колясці, на пішохідної доріжки, в с. Усатове по вулиці Гагаріна і наніс останньому черепно-ліцевої травми, ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом кісток носу без зміщення, забій, гематома м'яких тканин правої пара орбітальної, скроневої ділянок, численні садна обличчя. Після скоєння наїзду ОСОБА_4 втік з міста наїзду. Після наїзду і нанесених травми малолітньої дитини ОСОБА_3 , дитина вночі постійно плаче. Коли дитина днем знаходиться у дворі і чує мопед починає голосно плакати і забігає зразу до хати і там продовжує плакати, на вулиці дитина коли чує шум мопеда починає голосно плакати її важко заспокоїти, дитина постійно здригається і позивачу постійно треба знаходитися поряд і заспокоювати дитину. При наїзді ОСОБА_2 , в тому числі і на позивача ОСОБА_1 , вона впала на землю і вдарилася головою об землю у неї закружилась голова, знобило, на спині і на ягідниці були синці, на руці зламаний палець. Позивачу та її малолітньому сину в результаті наїзду, спричинена моральна шкода. У зв'язку з викладеним позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
До судового засідання позивач та її представник не з'явилися, але надала до суду заяву, згідно якої просила розглянути справу у її відсутність, на позові наполягала та просив його задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 31).
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача ОСОБА_1 до позовної заяви з викладеними обставинами, також уточненні пояснення (а.с. 35-38, 53-56).
Відповідач до судового засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до частин 3, 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 23, 27, 29, 48-49, 51, 52), в судове засідання не з'явився без поважних причин, а позивач не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, 09.09.2023 року о 18:30 год. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , керуючи мопедом Fabi АT 50, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на дитячу коляску та пішохода. В результаті ДТП малолітній ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а саме ЗЧМТ, струс головного мозку, забійні садна обличчя та завдано механічних пошкоджень мопеду та дитячій колясці. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Крім того, 09.09.2023 року о 18:30 год. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , керував мопедом Fabi АT 50 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: АДРЕСА_2 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно постанови суду від 18.09.2023 року, справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП було об'єднано в одне провадження та за результатами розгляду останній був визнаний винним, відповідно до постанови Біляївського районного суду Одеської області від 07.11.2023 року по справі № 496/6446/23 (а.с. 12).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивачем надано до суду виписку-епікриз №97798 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-9).
На підставі ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Аналіз положень статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються статтею 23 Цивільного кодексу України.
На підставі частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19) зазначено, що: "виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.".
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі N 766/21131/18 (провадження N 61-18770св19), аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
З огляду на вищевикладене, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»), заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс. При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вчиненим відповідачем адміністративним правопорушенням позивачеві завдано моральної шкоди.
Між тим, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 60 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та виходячи із засад виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково.
Оскільки відповідач, не вчинив жодних заходів щодо її відшкодування, та, виходячи із засад виваженості та справедливості, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин даної справи, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково в розмірі 50000 грн.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов законний, обґрунтований, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, права позивача були порушені, тому підлягають захисту.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 259, 263-265, 282-284, 284, 287, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Горяєв
З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту ухвали суду, яке було виготовлено 03.09.2024 року.