Провадження № 11-сс/803/1625/24 Справа № 204/7689/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 вересня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8
його законного представника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК,-
08 серпня 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12024041660000667 від 10.06.2024 року, звернувся слідчий слідчого відділу Управління СБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженим старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в якому порушувалося питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року клопотання слідчого було задоволено та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю, необґрунтованістю та невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Вважає, що клопотання сторони обвинувачення в порушення вимог ст.199 КПК не містить викладу обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, в ньому не вказано обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, а тільки зроблено перерахунок ризиків, без надання доказів на їх підтвердження. Окрім того, в клопотанні жодним чином не конкретизовано, що саме, крім тяжкості інкримінованого злочину, виправдовує подальше тримання під вартою неповнолітнього підозрюваного.
В обгрунтування зазначає, що 12 серпня 2024 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_11 незважаючи на наявність клопотання сторони захисту та всупереч положенням ч.13 ст.615 КПК України (далі-КПК), Конвенції про права дитини, Женевської Декларації прав дитини, Конституції України, Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, Міжнародного пакту про громадські і політичні права, продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 16 грудня 2024 року. Того ж дня, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, стороною захисту було вказано, що строк досудового розслідування було продовжено з порушенням та є всі підстави вважати, що строк досудового розслідування не продовжений, але слідчий суддя не врахував вказані обставини та все ж продовжив неповнолітньому підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того вказує, що слідчим та прокурором було порушено вимоги ст.44 КПК, оскільки на теперішній час не залучено законного представника, не винесено постанову про залучення неповнолітньому законного представника та її копію не вручено стороні захисту, тим самим порушено право на захист неповнолітнього ОСОБА_8 , так як законний представник не може в повній мірі користуватись правами особи, інтереси якої він представляє.
Посилаючись на практику ЄСПЛ зазначає, що кваліфікація дій неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 не тягне за собою автоматичне доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється, оскільки до винесення вироку ОСОБА_8 вважається таким, який не винуватий у вчиненні злочину, а тому, на думку сторони захисту, сам лише розмір санкції статті, по якій повідомлено про підозру, не є достатнім чинником для тримання підозрюваного під вартою.
Також вказує, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не прийняв до уваги те, що відносно неповнолітнього ОСОБА_8 не має прямих доказів вчинення ним інкримінованого злочину, оскільки при проведенні обшуків у нього незаконних речей, які б стосувалися кримінального провадження, не виявлено, експертизи нічого не показали, переписок або листування відповідно до огляду телефону не встановлено, а потерпілий у своїх показах пояснював, що це його особистий транспортний засіб, який не знаходиться на обліку в ЗСУ. Таким чином єдиним доказом є пояснення повнолітніх підозрюваних, які пояснювали як втягували неповнолітнього ОСОБА_8 у протиправну діяльність відповідно до ст.304 КК.
Водночас наголошує, що твердження сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК є надуманими та не відповідають дійсності. Аргументує тим, що немає достатніх даних, що неповнолітній ОСОБА_8 буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки у нього наявні міцні соціальні зв'язки, в силу свого віку він залежить від батьків, є неповнолітньою особою, якій необхідно навчатися та отримувати повну середню освіту, він не отримував та не має закордонного паспорту, жодного разу не виїжджав за межі України, перебуває на обліку у хірурга, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом з матір'ю, бабою та молодшим братом. Крім того, ОСОБА_8 не має жодного сенсу впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, так як їх вже допитано, а відповідно до ч.11 ст.615 КПК в період воєнного стану можливо під час судового розгляду використовувати вказані пояснення під час розгляду справи судом та ухвалення остаточного рішення. До того ж підозрюваний не має можливості спотворювати або знищувати якісь докази, оскільки доступу до них не мав та не має, а також не збирається перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи продовжувати протиправну діяльність.
Поміж іншого зазначає, що слідчим суддею під час ухвалення оскаржуваного рішення жодним чином не конкретизовано та не роз'яснено чому, з яких причин та об'єктивних підстав стверджується про неможливість застосування відносно малолітнього підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі вищевикладеного захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника, законного представника та підозрюваного на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити і обрати щодо ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За змістом ч.3 ст.197 КПК строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини третьої, четвертої та п'ятої статті 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя дотримався у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
ЄСПЛ стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про продовження строку дії до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень ЄСПЛ.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Мотивуючи своє рішення про задоволення клопотання слідчого та необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2024 року, слідчий суддя в ухвалі зазначив про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.114-1 КК, а також, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, тобто можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність яких свідчить, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, можливість перебуваючи на волі знищити, сховати або спотворити будь-які речі (знаряддя вчинення кримінального правопорушення, комп'ютерну техніку, мобільні термінали) про які не відомо органу досудового розслідування, встановлення на даний час інших осіб, які причетні до скоєння вказаного злочину, а також стійкі погляди підозрюваного на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
З такими висновками слідчого судді погоджується й суд апеляційної інстанції.
10.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК.
16.06.2024 неповнолітньому ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК.
16.06.2024 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, тобто до 14 серпня 2024 року, включно.
08.08.2024 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.1 ст.114-1 КК.
З огляду на зміст клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів (а.с.1-8), колегія суддів також враховує, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 закінчувався 14.08.2024 року, однак, для завершення проведення досудового розслідування необхідно виконати певний обсяг слідчих та інших процесуальних дій, а саме: провести детальний огляд матеріалів тимчасових доступів; направити ряд доручень до оперативних підрозділів; встановити інших осіб, які причетні до вчинення даного кримінального правопорушення, прийнявши по них відповідні процесуальні рішення; після отримання висновків усіх судових експертиз вирішити питання про повідомлення про підозру у нових епізодах;повідомити сторону захисту про закінчення досудового розслідування; ознайомити сторону захисту з матеріалами кримінального провадження; скласти та вручити обвинувальний акт; виконати інші слідчі дії, необхідність у яких виникне в ході виконання вище перелічених слідчих дій.
Обставинами, що перешкоджали здійсненню вищевказаних слідчих (розшукових) дій та заходів, є виняткова складність кримінального провадження, а саме: великий обсяг проведення необхідних слідчих (розшукових) дій та прийняття процесуальних рішень; тривалість проведення огляду вилучених у ході обшуків речей, комп'ютерної та мобільної техніки; велика кількість експертиз; складність та тривалість окремих експертиз; великий обсяг інформації, отриманої під час здійснення досудового розслідування, котрий необхідно перевірити, проаналізувати та прийняти відповідні процесуальні рішення з метою об'єктивного та неупередженого досудового розслідування, введення воєнного стану на території України.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає правильними висновки слідчого судді, який, з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою та відсутність підстав для застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не зможуть забезпечити належне виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому подальше продовження тримання під вартою неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 не порушує його права на свободу та особисту недоторканість, справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 5,6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри неповнолітньому ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК є неспроможними, оскільки при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя не встановлює обставини обґрунтованості підозри, оскільки ці обставини входять до предмету доказування лише при застосуванні запобіжного заходу, а не під час вирішення питання про його продовження, і предметом доказування у такому випадку є наявність встановлених слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська при застосуванні запобіжного заходу ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати.
Разом з тим, твердження сторони захисту щодо відсутності прямих доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого злочину та порушення вимог закону при продовженні строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вказані обставини підлягають перевірці під час розгляду справи по суті висунутого обвинувачення на стадії перевірки доказів з точки зору їх достатності, належності та допустимості, а також дотримання вимог процесуального закону під час проведення досудового розслідування.
Отже, визначені ч.5 ст.199 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , про що зазначає у своїй апеляційній скарзі захисник, у наданих матеріалах судового провадження відсутні.
При цьому, на переконання апеляційного суду, аргументи сторони захисту та її посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, зареєстрованого та постійного місця проживання, необхідність навчання та отримання повної середньої освіти, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим слід зазначити, що вимоги сторони захисту про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, нічного домашнього арешту, суперечать імперативним приписам ч.6 ст.176 КПК, які визначають, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Отже оскільки ОСОБА_8 наразі підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК, тому застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є неприпустимим.
Водночас посилання апелянта на порушення слідчим та прокурором вимог ст.44 КПК та права підозрюваного на захист, у зв'язку із не залученням до теперішнього часу законного представника неповнолітнього підозрюваного, суперечать матеріалам справи, оскільки згідно постанови старшого слідчого СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 16 червня 2024 року (а.с.97) залучено до участі у досудовому розслідуванні по даному кримінальному провадженню, як законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 його матір - ОСОБА_9 , яка, до того ж, згідно журналу судового засідання від 12 серпня 2024 року (а.с.201-204) особисто приймала участь у судовому засіданні під час розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою вимогам ст.199 КПК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вони не є предметом апеляційного розгляду, а отже судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року є законною, обґрунтованою, вмотивованою, відповідає вимогам ст.370 КПК та відсутні підстави для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4