Справа № 755/4000/24
29.08.2024 Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2024 року за № 12024100040000542, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив :
І. Історія провадження
06 березня 2024 року в провадження суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 15 лютого 2024 року за № 12024100040000542, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 ККУкраїни.
З 30 квітня 2024 року по цей час в засідання обвинувачений не прибуває.
Згідно ухвали від 07 червня 2024 року у відношенні обвинуваченого застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді примусового приводу на 10 липня 2024 року. Однак на вказану дату місце знаходження обвинуваченого є невідомим. Зокрема, як вказав прокурор у ході виконання приводу працівниками поліції було йому повідомлено (у порядку контролю за виконанням вказаної ухвали), що обвинувачений за останньою відомою адресою відсутній (згідно даних судового рішення про привід йдеться про адресу - АДРЕСА_1 ).
У зв'язку з чим, ухвалою від 10 липня 2024 року, застосовано заходи забезпечення кримінального провадження та надано Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві доручення на проведення слідчих (розшукових) дій з метою встановлення місця знаходження обвинуваченого до 01 серпня 2024 року.
Згідно даних, котрі надійшли з УП, на виконання вказаних судових рішень, місце знаходження обвинуваченого в цей час невідоме. Дружина ОСОБА_6 вказує, щоадресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 не мешкає щонайменше з 30 березня 2024 року (в останнє бачились у вказаній квартирі 29 березня цього року).
ІІ. Короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність
Згідно даних обвинувального акта обвинувачений обвинувачується за ч. 4 ст. 185 КК, а саме, що 15 лютого 2024 року, приблизно 14 год. 00 хв., тобто під час дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, який в подальшому продовжений та діє по цей час, ОСОБА_5 , спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, прийшов до наглядно знайомої ОСОБА_7 , яка поживає за адресою: АДРЕСА_2 , де разом продовжили вживати алкогольні напої.Через деякий час потерпіла ОСОБА_7 , перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, заснула в приміщенні квартири, залишивши без нагляду наглядно знайомих чоловіків.
У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, а саме перебувало у вищевказаній квартирі майна, що ОСОБА_7 .
Скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_7 в стані сильного алкогольного сп'яніння спала, та за діями ОСОБА_5 і невстановленої досудовим розслідуванням особи ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрали майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме телевізор «LG» «55LX9500», вартість якого з урахуванням зносу, станом на 15 лютого 2024 року, становила 9663 грн.
Після чого, ОСОБА_5 спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, утримуючи при собі телевізор «LG» «55LX9500», покинули місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку потерпілій ОСОБА_7 на вказану суму.
ІІІ. Суть питань, що вирішуються ухвалою
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у порядку ст. 350 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, заявив клопотанняпро надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважав дійсними обставини регламентовані ст. 188, 189, 335 КПК.
Клопотання прокурора вмотивовані в т.ч. тим, що є дійсними обставини регламентовані ст. 177, 188, 189, п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК. Однак до суду обвинувачений системно не прибуває, обов'язки регламентовані ст. 42 КПК не виконує.
Зазначене свідчить, про те, що є діючими ризики п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК, позаяк встановлені достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від суду, усвідомлюючи міру покарання за ч. 4 ст. 185 КК, й власне переховуватись з метою уникнення відповідальності;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого підтверджується тим, що обвинувачений шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні. При цьому, ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може впливати на іншу невстановлену особу з якою він вчинив даний злочин за попередньою змовою, оскільки вказана особа може в подальшому бути допитана;
- вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений, не працює, тобто не може задовольняти свої матеріальні потреби шляхом отримання офіційного прибутку, а відповідно може вчиняти інші корисливі злочини та у цьому кримінальному провадженні притягується до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, тобто в подальшому може збагачуватися злочинним шляхом.
Вказаний ризик також підтверджується документами, що характеризують особу, а саме відомості про неодноразові судимості за вчинення корисливих злочинів;
- іншим чином, враховуючи дані про його особу, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому встановленню обставин визначених ст. 91 КПК.
Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК, об'єктивно наявні та запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.
Також, у ході обговорення та розгляду цих питань, прокурор порупив питання регламентоване ст. 335 КПК.
ІV. Позиції сторін
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з передумов вказаних в ньому.
Захисник ОСОБА_4 вказав, що не вбачає підстав для задоволення вказаних клопотань, враховуючи відсутність фактору переховування обвинуваченого.
V. Правове регулювання питання
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 188. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
1. Прокурор […] має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання […] обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під […];
3. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 цього Кодексу обставини.
Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
4. […] суд відмовляє у наданні дозволу на затримання […] обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) […] обвинувачений переховується від […] суду .
Стаття 335. Зупинення судового провадження
1. У разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду […], суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, […]. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
VI. Мотиви суду
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к).
У даному випадку, на думку суду, враховуючи наведені обставини та норми кримінального процесуального законодавства, які регламентують порядок вирішення питань порушених заявником, слід зауважити наступне.
а. дозвіл на затримання
Клопотання щодо запобіжного заходу подано у відповідності до положень ч. 2 ст. 188 КПК, у зв'язку з наявністю передумов вказаних у п. 1 цієї частини статті Кодексу.
Посилання на обставини, які дають підстави для:
(і) обґрунтованої підозри
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом
Також, щодо обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК слід зауважити, що у постанові від 15 січня 2024 року (оприлюднено в ЄДРСР ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/116446106) в справі № 722/594/22 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформувала такий висновок щодо застосування цієї норми КК України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану»: за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.
У дату 24 березня 2024 року у м. Києві діяв воєнний стан та, за даними обвинувального акта, йдеться про збиток 9663 грн.
Відповідно, наведеного в сукупності, достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра за ст. 185 КК відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
(іі) висновку про існування ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
З його (стандарту) урахуванням Суд погоджується з доводами клопотань про наявність ризиків (1) переховування, (2) вчинення іншого кримінального правопорушення; (3) впливу; (4) перешкоджання.
Дійсність вказаних ризиків судом оцінено у світлі факторів, пов'язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами , зокрема,
а) ризик переховування витікає щонайменше з факту ігнорування цього процесу;
b) ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення та перешкоджання слідує з відомостей про його особу з числа передбачених ст. 178 КПК. Ці відомості судом враховуються при оцінці без прив'язки до обставин вказаних в ст. 89 КК, оскільки вирішуване питання не стосується покарання, а враховується лише як інформація про особу (факт) через призму її біографії, так само, як і дата, місце, громадянство особи обвинуваченого, та вплив цих відомостей на загальну карту даних про неї в ключі питання ризиків;
с) впливу ґрунтується на тому, що цей ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;
(ііі) висновку щодо існування обставин, зазначених у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання
Відповідаючи на питання того, чи дійсним є факт переховування Суд враховує те, що Верховний суд України у справі № 5-1кс15 в постанові від 19 березня 2015 року указав, що при з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин, а саме це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. Разом з тим на особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов'язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов'язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть і з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.
За таких умов та виходячи з того, що обвинувачений на час надходження справи в суд знав про це кримінальне провадження та свій статус у ньому, адже прймав участь у його розгляді до 30 квітня 2024 року; по дату розгляду цих клопотань не виконує обов'язки, визначені ст. 42 КПК, щодо інформування суду про змінену адресу, або ж місце перебування, в ключі чого, на думку суду, в цій ситуації, ідеться про юридично значуще ухилення від суду, адже особа в установленому порядку визнана підозрюваною та обвинуваченою, була зобов'язана з'являтись за викликом, перебувати в межах досяжності.
Зазначена особа усвідомлювала, що в неї щонайменше після 29 лютого 2024 року (дата висунення обвинувачення) вже виник юридичний обов'язок постати перед судом, однак вона ухиляються від виконання такого обов'язку.
За цих передумов, Суд власне відхиляє доводи захисника про протилежне.
Отже, вказані у клопотанні про обрання запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого, оскільки встановлено наявність обставин передбачених п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК, а також є достатні підстави вважати, що він переховується від суду.
Відповідно, Суд дослідивши матеріали клопотань в поєднанні з матеріалами самого судового провадження, у порядку ст. 94 КПК, вважає, що це клопотання про надання дозволу на затримання підлягає задоволенню.
Питання визначене п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК на предмет потреби Суд аналізуватиме під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.
b. розшук
Суд у блоці а п. VI ухвали уже констатував, що є достатні підстави вважати, що обвинувачений переховується від суду. При цьому, до моменту його прибуття розгляд провадження не можливий в силу положень ст. 318 КПК.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення розшуку, тож з метою визначення вказаного поняття, слід звернутися до Академічного тлумачного словника Української мови, де вказано, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник і т. ін.
Таким чином, аналіз положень КПК України в сукупності із зазначеним визначенням поняття «розшук» дає підстави зробити висновок, що розшук - це система слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на виявлення зниклої особи.
Тобто, розшук є родовим поняттям, його метою є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
Отже, розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних осіб.
Ураховуючи викладене, Суд вважає, що існують достатні підстави для оголошення обвинуваченого в розшук, з огляду на ухилення від явки до суду.
Позаяк, установлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для розгляду кримінального провадження в розумні строки, та з цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.
с. зупинення провадження
Стаття 28 КПК України визначає, що як на сторону обвинувачення під час досудового розслідування, так і на суд під час судового провадження покладено обов'язок забезпечити додержання розумних строків як загальної засади кримінального провадження, яка також є складовою права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, необхідно зважати на випадки, коли виконання цього обов'язку перебуває поза процесуальними можливостями суду.
Так, правовий інститут зупинення кримінального провадження покликаний врегулювати саме такі випадки. Зокрема, кримінальний процесуальний закон окремо регламентує зупинення кожної стадії кримінального провадження: досудового розслідування (ст. 280 КПК України) та судового провадження (ст. 335 КПК України).
Системно аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що зупинення кримінального провадження за своєю природою є тимчасовою перервою, викликаною об'єктивними та непереборними перешкодами, які унеможливлюють його подальше здійснення.
Аналіз підстав для зупинення судового провадження свідчить, що такими обставинами є юридичні факти (дії чи події), які мають об'єктивний та непереборний характер, тобто їх настання не залежить від волі суду, і можливість їх усунення також перебуває за межами їх компетенції та повноважень.
Неприбуття обвинуваченого у судове засідання за загальним правилом виключає можливість здійснення стосовно нього судового провадження (ст. 314, 318 КПК України), а отже є об'єктивною та станом на теперішній час непереборною перешкодою для продовження судового розгляду в цій справі, а тому наявні підстави для його зупинення провадження до настання обставин визначених ст. 193, 335 КПК України, позаяк обвинувачений оголошується у розшук за цим судовим рішенням.
З цих підстав Суд, керуючись статями 188-189, 335, 350, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, постановив:
клопотання прокурора - задовольнити.
Оголосити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розшук.
Надати дозвіл на затримання громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В силу ч. 2 ст. 190 КПК України, вказати адресу прокурора ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_1 , 207-42-19.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу щодо обвинуваченого з моменту : 1) приводу до суду; 2) добровільного з'явлення до суду; 3) відкликання ухвали прокурором.
Судове провадження - зупинити.
Організацію розшуку доручити Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві та прокурору Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.
С у д д я Оксана БІРCА