"04" липня 2024 р. Справа №909/990/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (головуюча), Зварич О.В., Малех І.Б.
секретар судового засідання Пишна Р.А.
за участю представника ОСОБА_1 адвоката Войтович Л.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П. А.) від 09 січня 2024 року у справі №909/990/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Господарського суду Івано-Франківської області заяву про неплатоспроможність, з додатками та заявою про призначення керуючого реструктуризацією боргів Рябчун Р.М.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09 січня 2024 року у справі №909/990/23 відмовив фізичній особі ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність; заяву ОСОБА_2 про призначення керуючим реструктуризацією боргів залишив без розгляду.
Суд вказав на недоведеність належними і допустимими доказами названих у заяві підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 та направити судову справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Вважає, що висновки суду спростовуються таким:
Щодо ненадання боржником всіх договорів та інших належних доказів неплатоспроможності боржника: згідно з даними кредитної історії Боржника станом на 11.09.2023 Боржник з липня 2022 року змушений був повністю припинити погашення кредитів, тобто у розмірі більше 50% місячних платежів (графік припинення платежів наведений в Кредитній історії Боржника по кожному кредитору в розділі «Історія погашення», згідно з яким основний місяць припинення платежів припав на липень 2022 року). Згідно з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними в пунктах 36 - 43 постанови від 08.11.2022 по справі №909/937/21, кредитна історія боржника може бути доказом у справі за умови її підписання відповідною посадовою особою Кредитного бюро (в електронному або паперовому вигляді). У зв'язку з цим Боржник додав до цієї заяви паперову копію електронного документа Кредитної історії від 11.09.2023, засвідчену електронним підписом відповідної посадової особи ТОВ «УБКІ». Вважає, що повне припинення погашення кредитів Боржником перед всіма кредиторами впродовж останнього року є підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо звернення до господарського суду на підставі пункту 4 частини 2 статті 115 КУзПБ: підставою фінансової неплатоспроможності називає карантин, встановлений на території України з метою запобіганню корона вірусу COVID-19, інфляційні процеси та воєнна агресія з боку росії. На підставі даних Кредитної історії Боржника складено список кредиторів і боржників із зазначенням в цьому списку сум боргів, що складаються виключно із сум основного боргу. Боржник не має заборгованості зі сплати обов'язкових платежів до бюджету або заборгованості з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Загальна сума зобов'язань Боржника, що зазначена в цій заяві та у Списку кредиторів та боржників, складається виключно із сум основного боргу перед кредиторами та не містить сум неустойки.
Боржник додав копії кредитних документів, що має в наявності. Інші документи, в тому числі розрахунки заборгованості за кредитними договорами, знаходяться у кредиторів, які щомісяця оновлюють інформацію в Кредитній історії Боржника, у зв'язку з цим Боржником до подання цієї заяви до господарського суду було надіслано на адресу кредиторів відповідний запит з проханням надати копії кредитних договорів, а також довідки з розрахунком заборгованості. Ухвалою суду від 06.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів з підстав ненадання боржником додаткових доказів, маючи в матеріалах справи докази боржника про те, що він вжив всіх можливих заходів щодо витребування таких додаткових доказів, таким чином суд позбавив заявника його процесуального права витребувати відповідні докази за допомогою суду.
Щодо невідповідності плану реструктуризації: суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про невідповідність проекту плану реструктуризації під час вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про неплатоспроможність, оскільки на даному етапі суд лише перевіряє саму наявність проекту плану реструктуризації. В той час, як його розгляд, оцінка, а також прийняття рішення про його схвалення або відхилення, входять до переліку основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів.
Щодо ненадання копій документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати: Оскільки зазначена в декларації сума вартості відчуженого майна в розмірі 125 520 грн є меншою за 30 розмірів мінімальної заробітної плати, заявником не подавались копії документів про вчинені боржником правочини.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05 лютого 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року у справі №909/990/23 та витребував матеріали справи №909/990/23.
Суд неодноразово призначав розгляд справи в режимі відеоконференції, про що належним чином повідомляв скаржника.
Згідно з статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.(ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.(ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.(ч.3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.(ч.4).У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.(ч.5).
Відповідно до частини першої статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу і матеріали справи, та вважає, що ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року у справі №909/990/23 належить залишити без змін з огляду на наступне.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи.
За визначенням статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Згідно з статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції, чинній на дату подання заяви:
1. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника (ч.1)
2. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
3. До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
За усталеною позицією Верховного Суду, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з частинами першою-третьою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства..
Заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обґрунтована п.2 ч.2 (боржник припинив погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців) та п.4 ч.2 (існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності)) ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
У заяві про відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що підставою її фінансової неспроможності є карантин, встановлений на території України з метою запобіганню корона вірусу COVID-19, інфляційні процеси та воєнна агресія з боку росії.
Також вказує, що за даними УБКІ та особистими підрахунками, розмір заборгованості складає приблизно 689761,34 грн. Наявна заборгованість перед кредиторами:
ТОВ "Нові кредити" у розмірі 436,80грн,
ТОВ "Споживчий центр" у розмірі 6587,00грн.
ТОВ "Фінтаргет" у розмірі 7530,00грн
ТОВ ФК "Авіра груп" у розмірі 9000,00грн.
ТОВ "Інновафінанс" у розмірі 11948,00грн.
ТОВ "1 безпечне агенство необхідних кредитів у розмірі 12005,00грн.
ТОВ "Аванс кредит" у розмірі 66700грн
ТОВ "Кредитпромінвест" у розмірі 27343,04 грн.
ТОВ "Качай гроші" у розмірі 11160,00грн.
ТОВ "Міолан" у розмірі 28832,50грн.
ТОВ "Укркредитфінанс" у розмірі 34060,00грн.
ТОВ ФК "Віва капітал" у розмірі 6489,97грн
ТОВ "Авентус України" у розмірі 23694,39грн
АТ "Сенс банк" у розмірі 19293,26грн
АТ "Ідеа банк" у розмірі 145075,75грн
АТ "Універсал банк" у розмірі 41684.13грн
ПУАТ "КБ Акордбанк" у розмірі 123334,96грн.
АТ "Приватбанк" у розмірі 14867,19грн
ТОВ "Таліон Плюс" у розмірі 38187,20грн.
ТОВ "Старфайненс груп", у розмірі 20355,00грн
ТОВ "Інвеструм груп" у розмірі 15372,00грн.
ТОВ "Бізпозика" у розмірі 20332,47грн.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 30.08.2023 у власності боржника ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, площею 0,25га, кадастровий номер 2621684901:01:002:0187 та житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . Вказане майно перебуває у іпотеці, обтяжувач - ОСОБА_3 , підстава - іпотечний договір від 07.08.2023року. Відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна строк виконання основного зобов'язання - 07.08.2024, розмір основного зобов'язання - 560 250,00грн.
У матеріалах справи відсутній примірник договору позики та іпотеки укладений з ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_1 зареєстрована 24.10.2019 фізичною особою - підприємцем, вид діяльності - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) 56.30 Обслуговування напоями 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування 56.29 Постачання інших готових страв.
Як вже зазначено, Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09 січня 2024 року у справі №909/990/23 відмовив фізичній особі ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність; заяву ОСОБА_2 про призначення керуючого реструктуризацією боргів залишив без розгляду.
Суд першої інстанції вказав на недоліки та водночас дав оцінку заяві боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і доданим до неї документам на предмет наявності і доведеності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених статтями 115, 116 КУзПБ, а саме:
Суд наголосив, що наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд повинен встановити за результатами підготовчого засідання. За приписами статті 119 КУзПБ саме у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Подібні положення наведено й у статті 39 КУзПБ.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
За положеннями статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість боржника, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа (боржник) повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочення по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими)).
ОСОБА_1 у якості підтвердження укладення договорів з кредиторами та наявності заборгованості надала конкретизований список кредиторів, виписку з Українського бюро кредитних історій, договори, виписки по рахунках.
Матеріали справи містять договори укладені у 2023 році з фінансовими установами , а саме з ТОВ "Нові кредити" договір від 18.07.2023 , з ТОВ "Споживчий центр" договір 10.1.2023 , з ТОВ "Фінтаргет" договір від 02.07.2-023, ТОВ ФК "Авіра груп" договір від 16.06.2023, з ТОВ "Аванс кредит" договір від 06.06.2023 року, з ТОВ "Качай гроші" договір 01.06.2023, з ТОВ "Міолан" договір від 23.05.2023, договір від 07.05.2023, з ТОВ "Укркредитфінанс" договір від 23.05.2023, з ТОВ ФК "Віва капітал" договір 08.05.2023, з ТОВ "Авентус України" договір від 05.05.2023, з АТ "Універсал банк" договір від 27.11.2023 з ТОВ "Таліон Плюс" договір від 06.06.2023 , з ТОВ "Бізпозика" договір від 16.05.2023, з АТ "Таксомбанк", договір від 08.02.2022 та з ТОВ "Манівео" від 06.06.2023.
Інших договорів, в у тому числі договору позики та іпотеки, що укладений ОСОБА_3 та заявницею, доказів на підтвердження факту отримання позик не подано.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 21.11.2023 зобов'язав ОСОБА_1 , надати суду:
1) копії платіжних документів, які підтверджують надання їй у позику (кредит) грошових коштів, рішень судів про стягнення заборгованості в користь кредиторів, виконавчих документів, довідок кредиторів про розмір простроченої заборгованості або інші документи, з яких можна було б встановити факт отримання нею грошових коштів в позику (кредит);
2) відомості у формі пояснень та документів, які їх підтверджують, щодо наступних обставин:
- необхідності отримання в період з 18.04.2023 по 18.07.2023 в позику (кредит) грошових коштів в загальній сумі 116 192,13грн, за договорами позики (кредитними договорами), укладеними з 16 кредитними установами.
- витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти);
- джерел, за рахунок яких заявник ОСОБА_1 планувала повертати отримані в позику кошти з відсотками, укладаючи договори позики (кредиту);
3) виписки про рух коштів по усіх своїх рахунках/електронних гаманцях, відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, за період з 01.01.2023 по 01.10.2023.
Станом на дату підготовчого судового засідання у суді першої інстанції заявником надано додаткові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначила, що уклала в період з 18.04.2023 по 18.07.2023 договори позики з 16 фінансовими установами в загальній сумі 116 192,13грн, для перекредитування. Проте, доказів здійснення часткового чи повного погашення заборгованості перед кредитними установами не подано.
Суд першої інстанції зазначив, що надані заявником у якості доказів договори, укладені фізичною особою з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін договорів та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами.
Суд першої інстанції вказав, що роздруківка кредитної історії не є належним доказом припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
У матеріалах справи відсутні належні докази припинення погашення ним кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Суд також вказав, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами наявності й наявності інших підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання на скрутне фінансове становище боржника, відсутність прибутку від підприємницької діяльності, інші загальні обставини, за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, які стосуються особи боржника, не є іншими підставами, в розумінні норм Кодексу про банкрутство, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тому суд першої інстанції не прийняв ці доводи заявника. Зазначені обставини не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Названі заявником обґрунтування інших підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність теж документально не підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 названих нею у заяві підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо відмови суду у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Апелянт стверджує, що вжив всіх можливих заходів для витребування належних доказів неплатоспроможності. З ухвали від 06.11.2023 видно, що представник заявниці 17.10.2023 для отримання доказів направив адвокатський запит про надання копій первинних документів. Станом на 26.10.2023 відповідь на адвокатський запит від кредитних установ не надійшло.
Днем звернення до суду (згідно поштового конверту) із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та направлення запиту на надання інформації про фінансові зобов'язання є 25.10.2023.
Таким чином, відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів передчасно відповідно до положень ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме до закінчення строків на надання відповіді на адвокатський запит позивачем. У зв'язку з цим, відповідачем не дотримано вимогу п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України.
Щодо плану реструктуризації.
Суд першої інстанції наголосив, що виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд вказав, що такий боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Суд першої інстанції оцінив зміст плану реструктуризації та виснував, що наданий до заяви план реструктуризації боргів є завідомо невиконуваний, носить формальний характер та свідчить про зловживання правом ОСОБА_1 на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність.
Суд зауважив, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, пасивній участі боржника в цій процедурі.
У справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи те, що заявник не довів наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд першої інстанції дійшов правомірного і обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа (боржник) повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Як уже зазначалося, збирання доказів по справі не є обов'язком суду.
ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами наявності правових підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, натомість, аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року у справі №909/990/23 постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судовий збір за подання апеляційної скарги суд покладає на ОСОБА_1 .
Керуючись, ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року у справі №909/990/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2024 року.
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич
Суддя І.Б. Малех