Справа №: 630/463/24
Провадження № 2-а/630/6/24
Іменем України
29 серпня 2024 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Фоменко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Люботинського міського суду Харківської області з позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення БАД № 386515 від 24.05.2024 року, винесену поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області рядовим поліції ОСОБА_2 , про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Позов обґрунтований тим, що позивач працює водієм у ВУКГ Люботинської міської ради Харківської області. 24.05.2024 виконував свої обов'язки на службовому автомобілі - сміттєвозі СБМ 301-4, д.н. НОМЕР_1 . Рухаючись по автодорозі М-03 територією с. Нестеренки, Харківського району, Харківської області, позивач був зупинений працівниками поліції, які не пояснили причин зупинки та не вказали, яке порушення було ним вчинено, однак одразу запитали про наявність документу про проходження автомобілем технічного контролю. Такий документ у позивача був відсутній, в зв'язку з чим працівники поліції одразу притягнули його до адміністративної відповідальності.
Позивач зазначає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, в ній відсутні відомості щодо дати, часу та місця вчинення правопорушення, по-друге, співробітники поліції не мали права зупиняти автомобіль без поважної причини, а зупинка автомобіля через здійснення придорожнього контролю чи перевірки технічного стану є порушенням ст.. 35 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, автомобіль не мав очевидних ознак технічних несправностей, що могло б бути підставою здійснення його зупинки.
Також позивач зазначає, що згідно чинного законодавства водій не зобов'язаний мати при собі протокол технічного огляду автомобіля та пред'являти його на вимогу працівників поліції.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у відповідності із вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення. В діях ОСОБА_1 було встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, що виразилось у керування транспортним засобом, який підлягав обов'язковому технічному контролю, але вчасно його не пройшов. Дії працівників патрульної поліції відповідали вимогам Закону України «Про національну поліцію» та вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення. Виходячи з викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення БАД № 386515 від 24.05.2024 ОСОБА_1 24.05.2024 о 14:10 по вул. Київській, 1, с. Нестеренки, Харківської області, керував ТЗ, який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги п. 31.3б Правил дорожнього руху України.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У цій справі Верховний Суд також звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом із тим, судом встановлено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення БАД № 386515 від 24.05.2024 наведеним вимогам не відповідає.
Так, оскаржуване рішення містить найменування транспортного засобу СБМ 301-4 та виклад обставин, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, який не пройшов обов'язковий технічний контроль.
Разом із тим, постанова не містить посилання на нормативно-правовий акт, який передбачає обов'язкове проходження технічного контролю транспортним засобом, яким керував ОСОБА_1
Дійсно п. 31.3б Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Водночас, із оскаржуваної постанови неможливо встановити, чи підлягає транспортним засіб СБМ 301-4, яким керував позивач, обов'язковому технічному контролю, та який чинним нормативно-правоми актом це передбачено.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є не обґрунтованою, тобто прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.241-246, 255, 286, 292, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 386515 від 24.05.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Патрульної поліції у Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 6325 від 21.02.2018, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області., адреса: вул. Шевченка, 315-А, м. Харків, 61033, код ЄДРПОУ: 40108646.
Суддя О.В. Зінченко
Повний текст рішення виготовлений 03.09.2024.